Різдво

А де Бог, коли такі війни-страхи-хвороби? – Марія Тищенко

“А де Бог, коли такі війни-страхи-хвороби?” чується якось рідше на Різдво. Всі зайняті святкуванням Його приходу, а тому нарікати часу залишається зовсім мало.
⠀
Якщо зупинитися на пару хвилин, щоб подумати “А де все таки Бог?”, то саме в час Різдва дуже легко приходить відповідь “Він – тут”.
⠀
Історія Різдва – це історія про об’явлення Вічного та Всемогутнього Бога в малій дитині. Він приходить природнім способом, бо Він створив цей “природній спосіб” і в принципі весь Всесвіт який можна побачити довкола.
⠀
Вся краса приходу в Його місії – врятувати людей від гріхів їх. У посланні до Римлян Павло пише: “Як в Адамі всі померли, так у Христі – всі ожили”. І ось тут коло начебто замикається. Христос замикає коло гріху.
⠀
Гріх є насправді є першопричиною всіх “заяв” яких закидають Богові. Причиною болі, смерті, знищення та бідності. Гріх є причиною хворіб, залежностей. Гріх є причиною ще сотні інших несправедливостей-проблем з якими ми живемо.
⠀
🌝 Звідки ж цей гріх і чому в ньому НЕ винен Бог? Земля – це ж Його проєкт.
⠀
Гріх від неправильних рішень нашої вільної волі. Бог достатньо Самодостатній, щоб будувати з нами стосунки свободи-вільних рішень. А тому Він ставить посеред саду дерево пізнання добра і зла, знаючи наперед, що люди можуть вибрати ослухатися Його. В Нього немає комплексів чи проблем, Він будує стосунки з людьми від повноти любові і того, що Він Сам може. І навіть на стільки Самодостатній, щоб дати нам можливість прийняти або відкинути Його спасіння.
⠀
Так де ж Бог, коли…? Бог – тут. Адже Ісус названий “Емануїлом”, що в перекладі значить “з нами Бог”. І Він з нами, коли ми стикаємося із спокусами піддатися гріху, коли ми протидіємо наслідкам гріхів інших, коли вирішуємо довіритися Йому в своєму житті. Зупиніться на хвильку, попросіть Його прийти в ці складні обставини і допомогти вам в них.
⠀
❤️ Різдво – це про Бога, Який ніколи не залишав людей. Про Того, Хто поруч навіть коли ми бачимо найбільші несправедливості. І більше того, про Бога Який допомагає нам їх виправляти.

Не втікай від Різдва

Або чому ми з дружиною святкуємо народження Спасителя всього світу

Зараз я писатиму не про те, яке важливе народження Спасителя (хоча це так). І не про те, що суть свята (подія) важливіша за традиції (це теж так). Зараз напишу кілька слів, як можна гарно і доречно зустріти Різдво.

Спочатку про своє дитинство. Я народився і виріс у помірно-католицькій сім’ї, де шанували головні християнські свята – Різдво і Пасху. На Святвечір (6-го січня) готувалися страви і взагалі був такий собі цілий ритуал. Зазвичай ми святкували самі, без гостей – мама, бабця та я. Хоча час від часу нас у Сколе провідували мамині сестри з сім’ями зі Львова. У Сколе у нас родичів нема. Це був хороший час. Така собі хороша святкова суєта. Мама і бабця готували страви – не 12, але близько 8-10-и. Це були борщ з вушками, кутя, узвар, риба, завиванець, цвікли (буряк з хроном), вареники та ще деякі. Борщ з вушками я не особливо любив. Натомість всі інше – навіть дуже. Ми не дуже дотримувалися посту, але саме 6-го старалися м’ясне не їсти. Continue reading →

X-MAS або куди подівся Христос – Юрій Притика

X-Mas?

Біля двох років тому назад повертаючись із Вінничини мене вразила одна річ. Сталося так, що я замилувався старовинною архітектурою, шпилясті храми, будинки з усілякою ліпниною просто липли до мого серця і дуже тішили моє око. Та наче голка загнана під ніготь гостро й дико мене боліло дещо інше. Поряд із чарівною, вишуканою й мистецько оформленою архітектурою я зустрічав прямокутні напівзруйновані будівлі із написами “Слава труду” та “Слава КПСС”. Мій шлунок ледь не вирвало, цей гнітючий контраст щось робив із моїм серцем, воно не билося, не тріпотіло, воно калатало без будь-якого ритму, здавалося груди його не втримають. Не міг я збагнути як за якигось двісті-триста років ми здеградували настільки, що втратили не те щоби здібність творити шедеври, ми втратили смак краси її вишуканий аромат та стали безхатченками у власному домі.
 Continue reading →