Святкувати чи не святкувати 500-річчя Реформації – це особиста справа кожного. Тут не має відповіді “так” чи “ні”. Це з тої самої опери, що і будь-яка подія.

Але. Дивує опір святкуванням. Чому б і ні? Адже після почину Лютера (Кальвіна, Цвінглі та інших) тисячі, а потім мільйони людей пізнали Христа – як доброго і милостивого Спасителя, Який помер за їхні гріхи. Реформація – це великий крок вперед, завдяки якому в християнську церкву прийшло багато добра і світла. Багато хибного було переглянуто і змінено.

Ось тут пишуть, що святкувати не варто.
Аргумент 1. Християни не святкуються розлучень.
What are you talking about?! Аргумент висмоктаний з пальця. Шлюб – це шлюб. А церква – це Божий інститут. Ніхто ні з ким не одружений “в церкві”. Не були одружені німці з італійціями чи протестанти з католиками. Просто один хлопець Мартин зрозумів, що спасіння Бог дає через віру безі діл, і що в католицизмі багато неправди. Спочатку він хотів це реформувати, але вдалося мало. Виникла нова церква, в якій було багато відроджених і щирих християн. Лютер переклав Біблію німецькою мовою. Він вів дискусію з “папістами” (так тоді називали католиків), і дуже часто (але не завжди) захищав саме біблійну точку зору. Паралель з розлученням явно не в тему. Continue reading →