З юдейської традиції, звідки пішло християнство, храм і храмове поклоніння займали центральне місце серед її вірян. Єрусалимський храм і його руїни – це сакральна споруда, яка відігравала і відіграє донині ключове місце серед юдеїв. Коли виникло християнство, воно не могло не перейматися цим храмовим поклонінням одночасно борючись з язичництвом і традиційним юдаїзмом. Історики стверджують, що протиборствуючи з язичництвом, християнство сприйняло багато «поганських» елементів. І як зазначає протопресвітер Олександр Шмеман з часом ця захопленість церквою поганською культурою збільшувалась: “Храмове благочестя, розвиток і ускладнення культу, шанування святих і їх мощей, починаючи з VI століття все більший інтерес з’являється до «матеріального» в релігії: до святих місць, предметів, реліквій – все це безпосередньо зводиться до язичницького впливу в Церкві». З‘являється релігійна масовість.

Cпілкуючись з самарянкою, яка була переконана як і більшість самарян, що Богу можна вклонятись лише в храмі на горі Гарізім, Христос відповідає жінці: “Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців”.

Адольфа Гітлера традиційно вважають найжахливішим злочинцем XX століття. Дехто навіть каже, що гіршої людини за нього ніколи не було, та вже і не буде. Так це чи ні – неважливо. Адольф Гітлер, поза всякими сумнівами, був препоганою людиною, і якщо десь колись були ще гірші – це не робить його кращим. Він диктатор, убивця і расист.

Тепер облишимо цю постать на хвилинку та стрибнемо до зовсім іншої теми – протестантської сотеріології. Вона навчає (на мій погляд, вцілому обґрунтовано), що спасіння (як оправдання перед Богом) неможливо ані заробити, ані заслужити – тільки отримати вірою в Христа. Віра в Христа є наріжним каменем сотеріології. Віра Авраама зараховується йому в праведність, а віра в Христа – кожному нечестивому. Усі ми грішні, і шлях на спасіння один – вірою прийняти викупну жертву Христа на хресті. Він помер за нас. Вірою приймаємо Його дар праведності. Continue reading →

Мені завжди було цікаво, як мислять католики і православні, які вважають з тих чи інших причин свою церкву правильною. Оскільки більшу частину свого життя я прожив в Західній Україні, з православ’ям я майже не перетинався.

Як мислить православний? Але не той, який формально православний, відвідуючи храм 1-2 рази в рік в найкращому разі, а той, який серйозно ставиться до свого духовного життя. Як він розуміє головні духовні теми – Бог, Біблія, традиції, церква, спасіння, вічність?

Викладені тут думки належать автору, і можуть частково не збігатися з моєю позицією. Проте я вваажаю цікавим і корисним знати точку зору іншої частини християнського світу.

Михайло Малінін

Чому Православ’я?

1. Моє ставлення до віри в моєму житті було різним. До певного періоду мене можна було назвати атеїстом чи агностиком, який тяжіє до атеїзму. Проте, з часом моє ставлення еволюціонувало і змінювалося.

Більшу частину життя я прожив в Росії, але так сталося, що кілька років я прожив в Європі, згодом також повернувшись назад до Росії. Ці зміни стосовно віри сталися саме у той час, коли я жив в Європі.

Важко казати, що мало більший вплив на такі зміни з прикладної точки зору. Перший крок відбувся коли я прийшов до висновку, що «Бог існує», після довгих роздумів та усвідомлення цієї простої істини. Continue reading →

Олександр Калінський

Семінар “Умови впливового служіння”
м. Київ, 10.12.2016

Ми всі впливаємо один на одного — пасивно чи активно. Біблія говорить не про ріст, а про умалення християнина: Івана 7:38 “ріки живої води потечуть”. З чого починається ефективний вплив? Зберігати смирення — Матвія 5:3 — смирення духа. Павло хвалиться немощами. Бог використовує розбиті посудини. Бог противиться гордим. Бог не діє через гордих. Поки ми себе поважаємо і цінуємо — Бог не використовує нас. Бог приводить наші серця до зламаного стану. Якщо я високої думки про себе — я не інструмент для Бога.

Багато студентів в біблійних семінаріях мали великі знання, але потім Бог не використовував їх. Чому смирення для Бога таке важливе? Чарльз Сперджен сказав: “Тільки смиренна людина у всьому бачить славу Божу”. Смиренна людина вміє дивитися на інших з повагою. Повна зіпсованість людини. Ми не знаємо про себе все. Розуміння того, що ти грішник, допомагає нам приймати критику. Слабкість – риса сильних. Не треба виправдовуватись, не треба говорити: “Я тут, подивіться на мене” — щоб всі почули. Дивитися треба на Христа. “Біля хреста Ми здуваємося до наших справжніх розмірів”. Ми мало думаємо про хрест Христа. Ми надто часто думаємо про себе. Ми повинні смиренно приймати обставини у нашому житті. Ми повинні визнавати перед Богом, якщо дозволили собі непрощення щодо братів. Ісус сказав: “Ви сіль землі, ви світло для світу”. Закон каже: ось зразок, старайся так робити, як цей зразок. А благодать Господня каже: ти вже новий, ти вже світло. Continue reading →