Рассуждения о личности Мелхиседека

Игорь Туник

Игорь Туник

Среди христиан много разных рассуждений относительно личности Мелхиседека. Кто он? Почему у него не было родителей? Может это какое-то духовное существо или даже сам Христос до воплощения?

Но как мне кажется, внимательное прочтение Библии и понимание, кто такие священники, и в чем суть служения Христа – расставляет все точки над “і”. Автор послания к Евреям представляет читателям Иисуса Христа как священника. Однако любой еврей понимал, что для того чтобы быть священником, нужно быть из племени Левия и прямым потомком Аарона (брата Моисея). Христос же не был из колена Левия.  Как же тогда Он мог быть священником?! Continue reading

Advertisements

Ієрархія священства в Православ’ї

Священство в Православній Церкві має особливу роль. Перш за все, їх головна функція – здійснення Таїнств, через які люди можуть отримати дари Святого Духа. Саме так воно має деякі практичні функції по підтримці організаційного життя Церкві, турбота про проблеми та духовні потреби віруючих, та інші.

Головні типи священства встановлені Біблією (єпископи, пресвітери, диякони), вони тривають також і зараз в Церкві.

Continue reading

Від бабтистів до п’ятиповерховних хаток

А тим часом десь в інтернеті...
(Справжній діалог двох справжніх людей. Орфографію збережено)
– Ти бабтист?
– …, а хто такі баБтисти?
– Ну це не християни
– он як 🙂
я не знаю, баБтист я чи баптист (так правильно), але я точно християнин. я вірю Триєдиного Бога, що Ісус народився від діви Марії, вірю в пекло і небо, в церкву Христову, що Біблія – це Боже Слово і т.ін. мабуть, я християнин.
– Ну я так розумію ти тепер не християнин правда? Ти в бого невіриш?
А хто такий бог?
Для тебе?

Continue reading

Володимир Січинський. Чужинці про Україну (уривки)

0TrutovskiyKA_ScenaUKolodcUUЗ кінцем XVIII ст., коли російська тиранія насильно скасувала автономні й устрій України, знищила українське військо і господарську окремішність, Україна стала звичай­ною провінцією російської царської імперії. З того часу, а особливо з початком XIX ст., посунуло на „землю обітовану” чимало росіян ріжних професій, стану і віку, що жадібно описували усі багатства „Малоросії”. Але при Слиж–чому пізнанні країни та її мешканців мусіли признати прав­диве обличчя України під оглядом культурним і національним.

Російський вчений Васілій Зуєв, що подорожував по Україні в pp. 1781—1782 з доручення російської Ака­демії наук, подає цікаві відомости головно про Слобідську Україну („Подрожные записки Василія Зуева сь Петер­бурга до Херсона вь 1781 и 1782 гг.”, Петербург, 1787). В. Зуєв виразно зазначає, що на Харківщині нарід своєю мовою, одягом і звичаями зовсім відмінний від росіян. Зо­крема про оселі українців каже, що вони дуже розлогі, всі будови деревляні, вимазані зовні глиною і вибілені; всере­дині хат дуже чисто. Земля на Харківщині дуже родюча — „куди не поїдеш, скрізь поверхня землі вкрита здебільшого і збіжжям, а далі баштани, або овочеві садки”. При тім мос­каля дивує, що українці хоч і мали подостатком „земних плодів”, не знали розкошів, не гналися за грішми і наживою, продаючи лише надвишку своїх сільсько-господарських продуктів, а приїзжим купцям продавали лише те, що вже не мопи самі використати. Дуже поширені були ярмарки, а на більші ярмарки, наприклад в Сумах, Харкові тощо, зїздилися купці не тільки з російської держави, але також з Польщі, Німеччини, Молдавіі, Греції.

П. Шаліков („Путешествіе вь Малороссію”, Москва 1803—1804) вїзджаючи до теж України в 1803 р. висав:

„Побачивши Малоросію, очі мої немогли налюбува­тися побіленими хатами, чепурним одягом мешканців, лас­кавим, милим поглядом прегарних тутешніх жінок”. Ав­тор залюбки вписуючи життя і приняття поміж українсь­кою шляхтою, був здивований, що поруч зі шляхтою (був. козацькою старшиною), він зустрчав на балях і родини священиків, а на балі в Полтаві захоплювався одною кра­сунею попівною, яка прегарно танцювала. „Цей факт — каже П. Шаліков — може свідчити про ступінь просвіти поміж тутешніми попами і про те, як вони виховують своїх дітей”. При тім зауважує:, „Чи бачили ви коли-небудь у Ро­сії (с. т. на Московщині) попівну на балі „прыгающую контреданцы?” Загалом — каже автор — не можна рівняти українського священника з московським. „Українські свяще­ники своїм поводженням служать приміром для всіх і тому вони корі стуються особливою повагою”. Живуть вони у дос­татку, бо „просвіта їх відповідає укладові їх життя”. Continue reading

Ідоли і благословення. Суддей 17:13

5374ca1812c592e516e1b89cЦікаву історію я прочитав сьогодні вранці – про двох євреїв у Суддей 17. Один з них, Миха з Єфремових гір, зробив собі за срібні гроші різьбленого бована і литого бовна – тобто двох ідолів: одного вирізьбленого з дерева, іншого вилитого з металу. Потім свого сина сам висвятив у священики, сам організував міні-храм в себе вдома. А потім якось натрапив юнак з роду Левіїв на того Миху, і Миха запропонував йому бути у нього отцем і священиком. І той погодився! На заершення цієї історії слова убивають наповал: “Тепер я знаю, що Господь зробить мені добро, бо цей левит став мені за священика” (17:13).

Бог засуджував і засуджує ідолопоклонство в усіх сенсах. У Старому Завіті багато ізраїльтян були ідолянами буквально – поклонялися предметам з дерева та каменю, які виробляли самі або для них виробляли майстри. Але цікаве інше – Миха живе у серйозному гріху, а хоче благословінь від Бога, незважаючи на свій непослух. Миха ніби каже: “Я живу як сам собі знаю, але Бог мене має благословляти, бо тепер у мене в домі живе Левит! Дарма, що я грубо порушую Слово Боже”.

Часто і ми робимо те саме – ігноруємо прямі вказівки від Бога і очікуємо від Нього благовловень. А хіба таке можливо?