Про фемінізм і феміністок – Борис Мороз

Три речі які слід припинити робити феміністкам у 2021 році
Під вчорашнє свято пройшла традиційна хвиля постів активісток з гордими вказівками, що слід негайно припинити робити чоловікам. То ж, традиційно, симетрична відповідь від мене – речі, які пора припинити робити феміністкам.

  1. Припиніть пропонувати людям читати словникове та вікіпедійне визначення фемінізму.
    Існує безмежне провалля між словниковим визначенням і втіленням ідеї на практиці в кожній окремій країні та точці часу.

    У словниковому визначені комунізму (“ідея суспільства загальної рівності та свободи”) ніде не написано про Гулаг, голодомор, терор, диктатуру та спецслужби.

    Словникове визначення фемінізму описує вас так само об’єктивно як словникове визначення консерватизму описує “Традицію і порядок”.
  2. Припиніть переконувати себе та інших, що у фемінізму хибний поганий імідж і всі неправильно розуміють що це.
    Коли я кажу людям що маю консервативні погляди, вони дивуються, бо консерватори в Україні асоціюються з малоосвіченими агресивними фундаменталістами. Такий імідж існує через те, що люди, які публічно декларують належність до правих та консервативних ідей часто поводяться певним не кращим чином. Це не змова і не помилка.
    Також я є атеїстом. І мене абсолютне не дивує поганий імідж цієї моєї групи – в інтернеті я бачу дуже багато прикладів надзвичайно дурної та агресивної поведінки людей, які вважають що атеїзм це не просто світогляд, а право на агресію та зверхність до людей з іншим світоглядом.

    Імідж феміністок у суспільстві створений виключно сумою вчинків всіх українських феміністок. Не вас особисто, ви, можливо, дуже гарна людина, але чи гарантуєте ви це про всіх інших у вашому русі?
    Приписувати себе до певної течії означає, нажаль, приймати на себе не тільки досягнення, але й всі репутаційні недоліки течії.
  3. Припиніть говорити від імені всіх жінок.
    Постійно, нажаль, доводиться читати “Ми, жінки більше не…”, “Нас, жінок…”, “Нам, жінкам”.
    В жодній країні, навіть дуже схильній до фемінізму на державному рівні, кількість жінок, які ідентифікують себе як феміністки не досягала ані половини, ані чверті опитуваних.
    За даними феміністичної організації Fawcett, у Британії, країні, яка стоїть у світовому авангарді державного просування фем-повістки, кількість феміністок останніми роками на рівні 6-7 відсотків жінок.

    Для порівняння, негативне ставлення до фемінізму, як до ідеології, яка демонізує та маргіналізує чоловіків висловили 33% молодих людей обох статей Британії.

    В Україні, звісно, не йде мова навіть про 6-7 відсотків від загального жіночого населення, це десь 100 представниць активу на місце-мільйонник.
    Але навіть у своїй групі феміністки не мають єдності думок. Я постійно читаю суперечки щодо права трансгендерів виступати у жіночих змаганнях, легалізації чи заборони проституції, ставлення до оголених тіл у масовій культурі, тощо.

    Тобто є маленька група, яка поділена на ворогуючи одна з одною ще менші групи, і кожна переконана, що виступає від імені всіх жінок взагалі. Це дуже дивно.
    І на останок.

    Шановні активістки, у 2021 році візьміть за правило розповідаючи, що ви феміністка, одразу вказувати напрямок.
    Ви – анархо-феміністка, ліва, квір-фем, інтесекційна, радикальна, ліберальна і так далі.
    Бо фраза “Я – феміністка” розповідає дуже мало, мені особисто цікаво знати чи поділяєте ви лібертаріанські принципи, з якого боку ви у культурних війнах, як ставитеся до приватної власності.
    Запрошувати вас на бесіду за чаєм (радфем) чи одразу діставати зброю для самозахисту та викликати гелікоптери (інтерсек, марксизм), до чого готуватися.
    Поширивши цей допис, ви допоможете більшій кількості активісток дізнатися, що вже якось соромно робити у 2021 році.

    Лінки:
    https://www.fawcettsociety.org.uk/news/we-are-a-nation-of-hidden-feminists
    https://www.buzzfeed.com/markdistefano/new-poll-third-young-british-males-anti-feminism

З особистої сторінки Бориса Мороза

Про (не)тупих вірунів

Помітив одну тенденцію – напишу.

Все більше бачу, як люди, які вірять в Творця, виставляються тупенькими примітивними селюками, які поїзд двіч в житті бачили. Ага – і тотально ігнорують науку.

Це локальна/тактична перемога Лукавого – показати теїзм, як щось, що суперечить науці і здоровому розуму. Дивився відео з російського телебачення “Креаціонізм vs Еволюціонізм”. Креаціонізм захищали 2 православні священники і 1 письменник, еволюціонізм – три професійні науковці. Священники в цілому говорили речі правильні, хоча в науці плавали (хоча один з них є дипломованим фахівцем в геології чи геофізиці). Continue reading

Звіщати Євангеліє – це не косметику Avon продавати

Публікуємо статтю Ігора Туніка про євангелизм та заснування церков. Ігор – не теоретик, а практик: він успішно свідчить про Христа багато років. Ігор з дружиною заснували кілька церков в Україні. Зараз Ігор з сім’єю служить в Мирнограді (75 км на північний захід від Донецька). Оскільки стаття довга, ми опублікуємо її кількома частинами.

Ігор Тунік

Игорь Туник

Ігор Тунік

Мене звати Ігор. Разом зі своєю дружиною Вірою ми почали служити місіонерами з кінця 1999-го року. З тих пір ми заснували сім церков в Одеській і Донецькій областях. Нам дуже подобається дружити з невіруючими людьми і ділитися з ними Євангелієм. Вірю, що якщо ви переживаєте про те, що б Євангеліє звіщалося і люди ставали послідовниками Ісуса, то те, чим я тут ділюся, буде вам корисним. Continue reading

Куди і чому рухається сучасна молодь Галичини?

Фото з інтернету

Зараз цікава тенденція серед молоді – релігія (та чи інша) мало її, молодь, цікавить. Молоді активні люди шукають себе в чому завгодно – самореалізації, мистецтві, філософії, громадській чи політичній діяльності, бізнесі, науці, розвагах… І з кожним роком тенденція все сильніша – активну і креативну молодь однаково не хвилює ані католицизм, ані протестантизм, не кажучи вже православ’я… Світоглядно вони вибирають постмодернізм/релятивізм/агностицизм/атеїзм і т.д. (Звичайно, УГКЦ веде певну роботу з молоддю, але докорінно ситуацію це не переламує)

Continue reading

Шкільна освіта. Куди йдемо?

Шкільна освіта - формування маленької людини

Шкільна освіта – формування маленької людини

Я дуже погоджуюся з головними меседжами нових очільників Міносвіти – дитину треба вчити думати, а не прокачувати знаннями. На жаль, радянська система не була зацікавлена в вихованні різносторонньої особистості, і просто робила “правильних” маленьких громадян. Continue reading

Боятися слів

Сергій ЧЕПАРА

В українців є одна цікава звичка: більшість з них боїться слів.

Кілька років тому мої друзі, американські місіонери, мали служіння в селах Львівщини. Вони командою кожного тижня відвідували якесь село, де роздавали християнську літературу і показували у сільському клубі фільм “Світло для світу”. Хлопці були підкреслено ввічливими, чемними і в конфлікти не вступали. В одну суботу вони приїхали в село Сколівського району, де жили мої родичі. Я якраз був тоді там, у родичів, тому мої родичі знаючи, що американці – мої знайомі, запросили їх на смачний обід. Прийняли якнайкраще. В богословські тонкощі не вникали. Про протестантизм не запитували. На дорогу ще дали пакет смачних яблук. Continue reading

Подорож по світу думки

Цікава книженція мені потрапила на очі в християнській книгарні “Маяк” – Вільям Рейпер, Лінда Сміт. Подорож по світу думки. Вступ до історії філософії. Книжка написана двома британцями – викладачами релігієзнавства Королівського Коледжу (Лондон, Великобританія) та Оксфордського університету.

Протягом книги автори знайомлять нас з відповідями різних філософських шкіл на питання “Як ми можемо щось пізнати? Чи існує Бог? Хто я? Що є істина? В чому смисл життя? Чи має наука відповіді?”. В книзі часто різні філософсько-ідейні школи розглядаються у світлі християнства та Біблії, хоча дуже важко відчути автори християни чи ні.

В 15-ох частинах (епістемологія, особистість, філософія релігії, раціоналізм та емпіризм, екзистенціалізм та інші) містяться 45 статей про світогляд мислителей різних країна та епох – Платона, Аристотеля, Рене Декерта, Джона Локка, Девіда Юма, Сьєрена Кєркегора, Зігмунда Фрейда, Карла Густава Юнга, Фрадріха Ніцше, Карла Маркса, Дітріха Бонхоффера… Окремі статті присвячені власне християнству – Особі Ісуса Христа, Біблії, Реформації, сучасному християнству.

На мою думку, книга має стати корисною кожному християнину, який цікавиться іншими світоглядами.