Гортаючи фб-стрічку, я дізнався, що Стародавній Схід був кричущо сексистський, а Ісус Христос був борцем за права жінок.

Напевно, головними сексистами були Авраам, Ісаак і Яків, тобто патріархи і родоначальники Ізраїля. Ну і взагалі всі чоловіки від Адама до Йосипа, вітчима Ісуса.

А якщо серйозно, то церква (як живі віруючі люди) потрапляє під вплив світу. Ми часто хочемо бути модерними, прогресивними і не помічаємо, як намагання культурно контекстуалізувати христянство плавно переходять у загравання з світською філософією і духом часу. Ми не хочемо бути відсталими, немодними, несучасними, і тому починаємо підтакувати світу.

Назва оригіналу: There’s a problem with the way we define inequality.

До Міжнародного дня соціальної справедливості вирішили перекласти на диво правдиву статтю від BBC Future.
У світі так багато нерівності, що ми автоматично робимо висновок: це неправильно. І тим самим зміщуємо фокус на помилкове припущення, що люди хочуть жити в суспільстві, де всі рівні. А це не так, і куди більш важливе питання – інше, стверджують дослідники.

Багаті і бідні. 99% проти 1%. Мати і не мати. Принц і жебрак … Прірва між одним відсотком, що володіє половиною всіх багатств планети, і іншими 99-ма відсотками населення земної кулі, здається, ніколи ще не була настільки глибока, і це турбує нас.

Усунення подібного рівня нерівності в світі часто розглядається як одне з найважливіших завдань сучасного людства. Але чи так це?

Деякі дослідники вважають, що майнова нерівність як таке – зовсім не головна проблема. Справа не в існуванні прірви між багатими і бідними. Справа в існуючій несправедливості.

2000 років історії Церкви і християнства промовисто свідчать, що загравання церкви і політики закінчуються погано. можна навести низку прикладів з римського католицизму, православ’я, протестантизму.

це жодною мірою не означає, що віруючим людям категорично не можна йти в політику.

це свого роду парадокс. Церква – це спільнота віруючих людей, але церква як інституція (передусім духовна, а вже потім суспільна чи соціальна) має тримати дистанцію з політичними інституціями. адвокат має тримати дистанцію з суддею і прокурором, британська королева не може заходити в парламент, а бути дівчині і батьком і чоловіком не можна. є речі, які мають внутрішню суперечність.
мова не йде про те, що батько трьох дітей не може бути військовим, чи екскурсовод не може бути вчителем. є десятки занять і професій, які прекрасно можна поєднати. можна мати кілька вищих освіт, бути інженером і депутатом місцевої ради, керівником благодійної організації і батьком 5 дітей, колекціонувати марки і бути радіоаматором, розводити курей і вести молитовну групу в церкві.
мова про інше.

служитель церкви завжди ототожнюється з нею, церквою. пресвітер – це “обличчя церкви”, так би мовити.
а церква має свою, унікальну функцію. церква в певному відношенні є в опозиції до цього світу, бо світ – це не просто люди, а певні структури, філософія, цінності, парадигми, практики. і світ в цілому є ворожим Богу. хоча це той самий світ (космос) за який помер Христос, але це той самий світ (космос), який не можна любити. В першому випадку це люди, і кожна душа цінна Богу. В другому – це вже філософії і поривання, традиції і практики, дух часу, противний Богу.
чому ж тоді християнин може йти в політику, а служитель – ні?
а тому, що священник римо-католицької церкви не може одружуватися, а мирянин може. хоча я не підтримую ідею целібату і вважаю її вигадкою, тим не менше, структура має свої правила. мій знайомий священник ПЦУ вже не стане єпископом – бо він одружений. такі правила в ПЦУ.

деколи вибрати А, означає відмовитися від Б. вибрати Б – відмовитися від А. стати Президентом означає перестати грати в 95-у кварталі.
просто христянин може (і повинен) бути політично активним, тому що це його країна, його земля, його місто чи село. він не має ховатися в печері від соціуму. йти на вибори і голосувати – це ок.

але для того, щоб активно займатися політикою (бути професійним політиком), мабуть, треба мати певні освіту/здібності/схильності/досвід/підтримку/фінанси/дари/таланти і т.д. християни не змінять цей світ якщо просто масово ринуть у політику. цей світ гине через гріх – і ні політики, ні християни не переламають цю тенденцію. зупинити можна лише локальні вияви.

навіть якщо всі євангельські христяни масово підуть у ради всіх рівнів – гомосексуалізм не зупинити. можна заборонити гей-паради, але вони – наслідок гріха, неправильно, небожого розуміння шлюбу і сім’ї.

а звідки приходить Боже? чи через закон, який щось забороняє (чи до чогось змушує)? ні, через віру в Христа і внутрішню роботу Святого Духа.

шлях Бога – це відродження людини через віру в Христа, і вже потім (але не завжди), як наслідок – трансформація суспільства. Христос не помер заради трансформації суспільства, а помер заради кожної конкретної душі. оправдання через віру головна ціль Бога, а не “більш християнська Україна” у 21 ст.

в нашій країні за 30 років було зроблено мільйони абортів. аборт це вбивство, гріх. і майже всім партіям так нормально, за винятком кількох. нормально і тим, в які масово пішли християни. чи повинні християни вилазити зі шкіри, щоб зупинити аборти? чи це головне призначення християн на землі – забороняти аборти? і що дасть заборона сама по собі? аборти будуть робити або таємно, або закордоном.

можливо, мої думки здаватимуться дещо кострубатими, але головна ідея, яку я хочу донести – світ це світ, а церква це церква. держава не має ставати церквою, а церква державою.

сьогодні служитель Петренко балотується від партії сірих. завтра християнин Сидиренко не приєднається до його церкви саме тому, що підтримує зелених. сьогодні політичні смаки служителя здаються “просто його особистими смаками”, а завтра впливатимуть на церкву, її внутрішнє життя, духовний клімат.

певні речі є незворотними. рішення, прийняті зараз, буде неможливо скасувати через 5 років. навіть коли/якщо ті, хто приймали їх, усвідомлять їхню помилковість.

Сергій Чепара

В часи епідемій, хворіб, пандемій, чум, пошестей і всього іншого то тут то там вигулькують заяви, що всі ці біди – кара Божа. Чи так це?

Поставимо питання з іншого боку – якщо ми віримо в Бога, то як розуміти природні катаклізми? Бог просто спостерігає за цим всім чи посилає?

Цікаво пороздумувати про це у світлі двох уривків – про потоп (Буття 6) і про знищення Солому і Гомори (Буття 19). Обидві події згадуються в Новому Завіті, що дає додаткові підстави вважати їх справжніми. Continue reading →

Прага

Чесно кажучи, колись дуже мріяв побувати ну якщо не у всіх, то у багатьох. Особливо тягнуло (і ще досі трохи тягне) до Європи, деяких країн Азії, Ізраїлю, Південної Америки. Кожна країна має свої чудові міста, свою історію і культуру. Не мені Вам розповідати, що є люди, які дуже багато подорожують і у свої 30 чи 40 відвідали всі країни світу, побувавши у кожній з них принаймні 1 повний день.

Взагалі, подорожувати добре. Особливо, якщо ти можеш це поєднувати зі своєю роботою. Наприклад, програмування, бізнес-консультування або навчання мов у скайпі. Нові місця, нові люди, нові традиції. Вдома – три холодильники і всі з усіх боків обчеплені магнітиками. Така собі магнітикоманія. Чи країноманія. Або взагалі нема дому. Дім – вся планета. Хотіли б так? Continue reading →

Я просто шокований, наскільки люди мають погану пам’ять! Ніби вже проходили недавно двічі, і ні – хочемо ще разочок. Щоб потім ще і ще. І так багато разів.

Батальон Кульчицкого отказался учавствовать в незаконных действиях и агонии преступных барыг по отношению к Саакашвили! переходьте на бік народу!!!

Ми виженемо олігархів і побудуємо Україну без олігархів! Приєднуйтеся до нас!

Це скрізь і всюди читаєму у фейсбуці. Альо, гараж?! Ви при своєму розумі взагалі? Ви вже проходили це – спочатку виганяли поганого Кучму, щоб привести прекрасного Ющенка. Потім виганяли поганого Янковича, що привести прекрасного Порошенка. Невже не очевидно, що змінювати треба правила гри? Щоб в країні працював закон, і щоб у нас були не олігархи, а просто багаті люди. Щоб ми владу не виганяли, а щоб партія/політик, які себе скомпроментували просто не обиралися вдруге. Щоб люди, які порушують закон – відповідали. Щоб працювало право і справедливість. Continue reading →

Оскільки я викладаю українську мову як іноземну, то перетинаюся з різними людьми з різних країн. Найкраще мені працюється з західноєвропейцями та північноамериканцями. Якщо такі люди почали вчитися – то вчитимуться принаймні певний час. Вони організовані, дисципліновані, мотивовані. Вони добре і вчасно платять.

Але якісь дивні речі починаються з моїми студентами з інших регіонів. Я шість разів пробував займатися з студентами з Африки та Азії – завжди провально. Таке відчуття, що люди не знають, чого хочуть.

До прикладу. Один мій студент дуже запалився вивчати мову. Все його влаштовувало, все подобалося. Хотів навіть організувати мені групу, а сам вчитися окремо, 1 на 1. В результаті провчився аж кілька тижнів. Групу, звісно, не організував. Continue reading →

Жан Кальвін

Коротко кальвінізм як сотеріологічне вчення можна підсумувати так:

Бог суверенний, і у своїй суверенності він постановив створити людину. Знаючи, що людина згрішить, і грішними будуть її всі нащадки, Бог постановив спасти деяких, а інших засудити. Бог суверенно обрав певну кількість тих, кого Він спасе. Він обрав кожного індивідуально — до створення світу.

Після гріхопадіння всі люди народжуються грішними, і Бог зараховує кожному гріх Адама. Зіпсована гріхом людина не може ані робити добрі діла, ані увірувати в Євангеліє. Навіть ті діла, які на перший погляд добрі, насправді зіпсовані поганою мотивацією — прославити себе, а не Творця. Оскільки жодна людина не може увірувати, Бог дає віру тим, кому Він хоче її дати. Віра це не вибір, а Божий дар індивідуально тим, кого Бог безумовно обрав, передбачив, призначив на спасіння. Continue reading →

Андрій САВИЧ,
пресвітер церкви “Голгофа” (м. Луцьк)

Чи знаєте ви людей, які ходять в кіно на свого улюбленого актора і якщо є сцени, де його немає, то їм стає нудно? На жаль, є християни, які поводять себе подібним чином будучи повністю зосередженними на собі, для яких головний герой – це вони самі і все повинно крутитися навколо них, навіть Бог.

Таких людей цікавить вічне життя і спасіння не через любов до Бога, а лише тому, що вони не хочуть потрапити в пекло, не хочуть бути покараними, а бути вічно в раю і блаженстві. Таких людей цікавить прощення гріхів лише тому, що вони не хочуть себе погано почувати, не хочуть щоб їх мучили докори сумління, тому вони використовують Бога, вибачте, як ганчірку, щоб зняти з себе цей бруд вини і спокійно жити далі, забувши про “ганчірку” чи викинувши її подалі. Continue reading →