Зустріч, сектанти і пиво

Сергій ЧЕПАРА

Щастить мені на різних людей, скажу Вам.

Повертався зі Стрия, куди їздив на служіння в церкву. В маршрутці зустрів чоловіка років 45-и з Луганська, з яким я знайомий з Нового Року. Пан Ігор працює вчителем історії та бере участь у “Пласті” в якості одного з керівників на Луганщині. Познайомилися на Новому Році на Турківщині, куди Ігор привозив дітей-пластунів з Луганщини.

Розспілкувалися. Говорили про історію України. Розмова поступово перейшла на духовні теми. Пан Ігор читав багато з історії, в тому числі добре знайомий з історією християнства. Знає і про євангельське християнство – його брат служитель євангельської церкви на Львівщині. Я не планував, але Бог дав можливіть говорити  про Бога. Ігор запитував про службу в армії, присягу, участь у політичному житті, образи, свідків Єгови і таке інше. Запитував, тому що йому було дійсно цікаво. Слухав уважно. Continue reading

Боятися слів

Сергій ЧЕПАРА

В українців є одна цікава звичка: більшість з них боїться слів.

Кілька років тому мої друзі, американські місіонери, мали служіння в селах Львівщини. Вони командою кожного тижня відвідували якесь село, де роздавали християнську літературу і показували у сільському клубі фільм “Світло для світу”. Хлопці були підкреслено ввічливими, чемними і в конфлікти не вступали. В одну суботу вони приїхали в село Сколівського району, де жили мої родичі. Я якраз був тоді там, у родичів, тому мої родичі знаючи, що американці – мої знайомі, запросили їх на смачний обід. Прийняли якнайкраще. В богословські тонкощі не вникали. Про протестантизм не запитували. На дорогу ще дали пакет смачних яблук. Continue reading