Тут стань. Це Тустань!

Відвідав “Тустань” – це місце, де колись давно була давньоруська фортеця. Фортеця не збереглася, а каменюки стоять досі. Недавно там зробили добру дорогу, тому автомобілем чи автобусом доїхати не проблема. 30 км від Сколе і 50 км від Стрия. Найближчі села до Тустані – Урич, Підгородці, Крушельниця, Корчин. Відвідати територію коштує 42 грн.

Continue reading

Advertisements

Як та чому працює Сколівська ДМС

Хочете робити паспорт - запасіться терпінням

Хочете робити паспорт – запасіться терпінням

Піти по закордонний паспорт дитини в державну міграційну службу – то великий челлендж. Ось чому.

Подав всі документи 12 квітня. Звичайно, приймати не хотіли одразу.

– А чого в нас подаєте? у Львові робіть паспорт. (Хоча я тут у Сколе зареєстрований.)
– у Львові черги, а нам з дружиною і дитиною скоро їхати в Білорусь. Та і за законом маємо право робити в будь-якій точці України.
– А де мама дитини?
– Якщо вона громадянка іншої країни, її присутність не обов’язкова.
– Розумієте, ми боїмося… Краще, щоб були обидва підписи – батька і мами… Ми боїмося… І в нас нове обладнання, ми ще не дуже вміємо працювати на ньому [!!! !!!].
– Якщо Ви не приймете документи, я подам на Вас скаргу.
– Ну, гаразд… Ідіть оплачуйте мито. Continue reading

Історія одного будинку у Сколе

Будинок по вулиці С. Бандери, 3 (бл. 2012 р.)

Цей будинок має давню і цікаву історію. Він побудований чи то ще за Австрії, чи за Польщі. Він один з найстаріших у Сколе – на мій погляд. Таких, як він, близько 20. Це старі “панські” будинки, в кожному з яких жила якась паважна сім’я.

Я не багато знаю про нього. Старі люди кажуть, що після Другої Світової  там був штаб НКВД, і там же мучили українських націоналістів. Кажуть, що багатьох там закатували на смерть.

Потім певний час будинок належав школі, потім зробили готель. Готель ще я пам’ятаю. Мені було років 6. Потім зробили музичну школу – діти вчилися грати на піаніно, акордеоні, скрипці. Років так 10-15 вчилися.

Фото 2017 р. (з тилу)

Потім у Сколе сталося нещастя – один приватний будинок в центрі міста запалав і майже весь згорів. Там жили сім’ї, і вони залишилися без житла. Тоді Сколівська міська рада пішла легшим шляхом – просто передала музичну школу тим 5-ом сім’ям. Музична школа / школа мистецтв зараз у двох нормальних будинках, нічим не гірших за цей. Сім’ї приватизували житло, і тепер славна історія будинку скінчилася. Кожна сім’я порядкує по своєму. Тепер цей будинок перестав існувати як єдине ціле. Всі поробили собі окремі входи-виходи. Кожен як умів і як розумів. Або як не вмів і як не розумів. Ради справедливості додам, що квітів на подвір’ї дуже побільшало. Навесні і влітку там їх дуже багато – ціла оранжерея просто неба.

В дитинстві, коли там ще була музична школа – ми, дітлахи, туди часто гратися бігали. Але в перший рік проживання сімей “правила змінилися” і нас, дітей, вже там не чекали.

Мені все ж таки дуже шкода. Я розумію ті сім’ї – їм потрібно було житло. Але передати такий красень сім’ям – в ущерб місту. Там міг бути музей або якийсь заклад. Тепер зробити крок назад вже дуже важко – приватна власність. При чому не однієї сім’ї, а одразу кількох. Як Ви відкриєте там музей? Чи готель? Чи будь-що. Не відкриєте. А в Сколе нема жодного музею, до речі.

Це приклад нерозумного госпадарювання. Зрештою, один з багатьох мільйонів в Україні. Кожен будує і господарює як собі знає. Якийсь хаос, який називають свободою і демократією. Сумно це все.

Залишимо нащадкам гори сміття?

Спадок нашим дітям

Спадок нашим дітям

Не хочу, щоб мій блог став черговим скигленням “як все погано” чи “все пропало”, або – “пора накивати п’ятами з цієї країни”. Але.

Вчора відпочивали з друзями на березі річки Опір в с. Верхнє Синьовидне (Сколівський район, 7 км від Сколе). Все було чудове – гори, сонце, вода. Природа просто неймовірна. Приїжджаєш і відпочиваєш. Continue reading

Моя перша робота #myfirstjob

IMG_1240Вирішив долучитися до #myfirstjob. Навіть напишу окремий пост про свій досвід робіт. Такий строкатий набір, мабуть, буде не в кожного. Continue reading

14 старих фотографій моєї родини

В нашій сім’ї старі фото зберігалися дуже пильно. І майже всі старі світлини збереглися, потім були успішно оцифровані і завантажені на ґуґл драйв.

Бутковський Василь Іванович

Дуже ймовірно, що це найстаріша сімейна світлина. На ній мій прадідусь Бутковський Василь Іванович. Фото, швидше за все, зроблене ще в часи Австрії. Continue reading

Туга за старою доброю гривнею. Спогади з дитинства

Українські гривні

Українські гривні

Народжені на початку 1990-их очевидно вже і не пам’ятатимуть про те, що я зараз напишу. А напишу я власні спогади про … гривню. Гривня була введена 1 вересня 1996 року. Як сьогодні пам’ятаю – до банку в Сколе приїхала машина і звідти відвантажували гроші. На той час ще були купони, і всі були мільйонерами. Моїй бабусі десь в році 1994-у пенсію дали пів паперового мішка. Уявляєте? Але довго він не затримався, бо це було нібито багато, але насправді зовсім мало. Отож, приїхала броньована банківська машина з двома охоронцями з автоматами. Для мене це було як маленьке чудо. Коли банківські працівники вивантажували гроші, дзвеніли копійки. І то було незвично, бо востаннє копійки були в Радянському Союзі. Continue reading

Стадіон “Юність” у Сколе

IMG_2719Один мій друг, відвідавши Сколе вперше, сказав: “Потрібна лише одна людина, щоб підтримувати порядок на Вашому стадіоні, і зовсім не багато грошей, щоб навести порядок”.

І це трохи відкрило мені очі. Невже так важко міському голові навети порядок на стадіоні? Хіба для цього потрібні великі кошти чи багато людей? Але востианнє лавки на стадіоні ремонтувалися десяток років тому, або ще раніше.

Що я планую зробити: напишу листа в Сколівську міську раду з проханням повідомити прізвище, ім’я та по-батькові, посаду та посадовий оклад того, хто відповідає на матеріально технічний стан стадіону. За законом “Про звернення громадян” повинні відповісти.

Це мій маленький внесок. Думаю, якщо подібних листів напише сотня сколівчан – результат буде. Отже, потрібні ініціативні люди. Долучайтеся! Завантажити зразок звернення.

zv

ЛБЦ і палац

Палац баронів Грьоделів і ми :)

Палац баронів Грьоделів і ми :)

Кілька днів тому наша церква відвідала Сколе.

На фото ми біля палацу Потоцьких. Його спорудили у II половині XIX століття. Його власниками за часів Австрії та Польщі були німецькі євреї брати-барони Грьоделі – Герман, Герхард, Альберт. В ті часи Гределі були власниками великого деревообробного підприємтва.

Палац баронів Грьоделів

Палац баронів Грьоделів

Палац баронів Грьоделів

Палац баронів Грьоделів

Зустріч, сектанти і пиво

Сергій ЧЕПАРА

Щастить мені на різних людей, скажу Вам.

Повертався зі Стрия, куди їздив на служіння в церкву. В маршрутці зустрів чоловіка років 45-и з Луганська, з яким я знайомий з Нового Року. Пан Ігор працює вчителем історії та бере участь у “Пласті” в якості одного з керівників на Луганщині. Познайомилися на Новому Році на Турківщині, куди Ігор привозив дітей-пластунів з Луганщини.

Розспілкувалися. Говорили про історію України. Розмова поступово перейшла на духовні теми. Пан Ігор читав багато з історії, в тому числі добре знайомий з історією християнства. Знає і про євангельське християнство – його брат служитель євангельської церкви на Львівщині. Я не планував, але Бог дав можливіть говорити  про Бога. Ігор запитував про службу в армії, присягу, участь у політичному житті, образи, свідків Єгови і таке інше. Запитував, тому що йому було дійсно цікаво. Слухав уважно. Continue reading