Здається, стільки бруду вилили на Зеленського, що можна на місяців 3 вгомонитися :) Ну або не вгомонитися. Сьогодні 5 січня, 5 днів після промови – і я щось напишу.

Одразу скажу, що не голосував за Зеленського. І не голосував би… Взагалі, Зеленський Президент це діагноз нашому суспільству, діагноз елітам і Президенту Порошенку. Це червона мигаюча лампочка. По суті Зеленський це випадкова людина. Бо за Зеленським не стояла потужна партія чи ще щось. Жодної чіткої ідеології. Без чітких відповідей на складні питання. Фактично вигулькнув за кілька місяців перед виборами і підхопив хвилю розчарованих українців. Зміг об’єднати дуже різних людей, але об’єднати не на основі чіткої ідеології чи вектору, а просто нейтральністю, нечіткістю, розмитістю (ймовірно, це був свідомий хід, який і дозволив перемогти). Кожен бачив щось своє. І голосував. Таких було 73%. Майже всі області за винятком Львівщини. Навіть Тернопільщина і Франківщина! Ай-ай-ай!

Майже всі мої друзі і знайомі не полінувалися написати, що різниця є, а Зеленський редиска, тобто дуже погана людина. Наголос на тому, що “різниця є”.

Різниця є, різниця є, різниця є. І це правда. Є різниця, як назвати вулицю чи який пам’ятник поставити. Я б не хотів жити на вулиці Леніна чи Сталіна. Continue reading →

Доки приїжджатимуть туристи у Львів, доти запитуватимуть “Що цікавого у Вас можна побачити? Де смачно і недорого можна перекусити?”

Звичайно, відповіді дуже відрізнятимуться, залежно від того, які саме очікування в туриста. Комусь потрібна Опера, комусь – поїсти, попити і спати лягти.

Але спробуємо дати універсальну відповідь, якщо це взагалі можливо.

До типових архітектурних скарбів Львова сміливо можна віднести такі об’єкти:

Площа Ринок. Тут стоїть Львівська міська рада і ратуша. Можна піднятися східцями на оглядовий майданчик та оглянути центральний Львів. Continue reading →

Я побував у музеї-архіві преси Вахтанга Кіпіані!

Побувати мріяв давно, але не випадало нагоди. Нарешті зміг. Вахтанг заснував музей-архів кілька років тому. В ньому зберігається велика кількість книг, газет і журналів різної тематики. Деякі книги надруковані у 20-30-их роках. Є багато газет і журналів, надрукованих українцями у США та Канаді. Особливу увагу приділено ОУН, УПА, Степану Бандері та подібному до цього. Є релігійна література – молитовники, катехизиси.

На жаль, сам Вахтанг Кіпіані не зміг провести для мене екскурсію, це зробила його помічниця Ірина.

Continue reading →

В первые годы независимости «бандеровцами» называли правых радикалов. Не помню, чтобы даже членов Народного Руха называли «бандеровцами».

Памятник Степану Бандері

Степан Бандера, мабуть, все ж таки не мій герой. Зараз почалася епопея перейменування вулиць на нових героїв. У Києві, кажуть, буде проспект Степана Бандери замість Московського, ще десятки вулиць перейменують.

Звичайно, вулиці не можуть бути названі іменами катів. Не може бути в Україні вулиці Сталіна, Леніна і інших революційних діячів, червоноармійців, кадебістів-енкаведистів і так далі. Continue reading →

Добрый день уважаемые читатели блога! Можете обращаться ко мне как Я.Я., это и есть собственно мои инициалы. Немного о себе – христианка “на всю голову” :), основатель и руководитель молодежного движения, психолог, фотограф и дизайнер.

Сегодня хочу предоставить вам свои мысли по поводу ситуации которая происходит в мире. Скажем так, впервые опубликовываю их за передлами своих соц. страничек. Пишу по русски, но я нахожусь в Украине. Большую часть своей жизни я провела за пределами своей родины… Но моя родина – это родина самого нарекательного имени в российских диаспорах и не только… Я родилась там, где жил сам Бандера и сейчас я живу именно здесь!!! “ПИШАЮСЯ ЦИМ!” (горжусь этим!)*

… По причине того что, я большую часть жизни провела в соседней стране… признаюсь, не говорила на украинском языке и как-то 11 лет, проучившись на русском, он стал мне роднее…  Вернувшись назад на родину я долгое время свободно говорила только на русском, и никто не упрекал меня за это! Так сказать ломаю стереотипы, – на западной Украине людям не значителен язык, а значимы взаимоотношения! Continue reading →

Степан Бандера – ідеолог українського націоналізму, керівник ОУН

У нашому місті буде пам’ятник Степану Бандері – так вирішила міська влада. Вирішила і негайно приступила до втілення думки в дійсність – вже сьогодні на центральному майдані Незалежності розпочалися попередні роботи.

І все ніби гарно, але щось мені все це аж надто нагадує початок 1990-их: монументи Леніну демонтували, “правильним героям” швидко встановлювали. Інколи з того самого матеріалу, лише голову міняли.

Пройшли роки, і час показав, що люди не хочуть пам’ятники їсти. А їсти хочуть їжу, відпочивати хочуть, працювати. Доки наша любов до рідного краю вимірюватиметься кількістю пам’ятників нашим героям? Ну, поставили ще один, ще п’ять, десять, тридцять… І що? Чи не краще у містах порядку більше навести за ці гроші. Або закупити для шкіл книги з історії України за ті ж гроші? У нашому районі нема роботи для молоді, багато будівель знаходиться у занедбаному стані, Сколівська академічна гімназія давно потребує зовнішнього ремонту.

Пам’ятник національному герою встановлять поблизу цього будинку

Навіть ті будівлі, які відремонтували 5-7 років тому, знову у жахливому стані. Чи то так скоро час пролетів, чи то робили “свої”, а тому неякісно.

Шкода мені, що наші політичні діячі постійно піаряться на темі націоналізму в Західній Україні, а інші, з “другого табору”, постійно захищають мову сусіда на Східній. Все це якось так подібно.

Сьогодні в нашому місті відбулася зустріч громадськості з кандидатом у народні депутати по нашому мажоритарному округу.

Кандидат А.Л., він же депутат V скликання, підготувався ретельно: на сцені народного дому культури висів величезний прапор, на тлі якого красувалися три фотокартки – Степана Бандери, Ярослави Стецько та Євгена Коновальця. Складалося враження, що ці три особи особисто рекомендують кандидата. Оскільки кандидат вже не перший рік член правої політичної партії, то свою промову він побудував у такому ключі:
– обіцяв ніколи-ніколи не стати “перебіжчиком”;
– розповідав скільки пам’ятників Степану Бандері вже поставили за його підтримкою, і скільки ще поставлять, якщо його оберуть у парламент;
– скільки робочих місць ним вже створено;
– обіцяв відродити наш край уже найближчим часом.

Все б нічого, але… побачивши “групу підтримки” та почувши їхні промови, я вирішив щонайменше добре подумати, за кого голосувати. У групі підтримки опинився чоловік О.Ф., який у 1998 році також отримав мандат від нашого округу. Тоді пан О. сказав, що всіляко підтримує пана А.Л. по “мажоритарці”, а голосувати радить за списки ВО “Свобода” (!!!). Мовляв, ВО “Свобода” – наш вибір… І все б нічого, але той самий пан став депутатом при підтримці тоді прокучмівської сили “За єдину Україну”. О.Ф. був явно провладним кандидатом, входив у коло друзів тодішнього президента. Тому я не вірю у його щирість.

Інший член “групи підтримки” – голова районної ради. Голова районної ради теж хвалив кандидата. Але знаючі люди стверджують, що коли пан голова обирався, то обіцяв що в районі буде більше роботи, ніж робочих рук… А віз і нині там – так багато роботи, що половина моїх однокласників сидить вдома.

Про програму. Нічого конкретного, окрім заяв про потребу захищати українську мову, будувати пам’ятники Бандері та розвивати край (яким чином?) я не почув.

Звісно, будувати пам’ятники можна. Але чи хотів би цього сам Степан Бандера? Здається, він відстоював ідею вільної України, незалежної, сильної політично, економічно і культурно. А скільки пам’ятників Бандері має бути в Україні – питання, як на мене другорядне.

Згідно декларації, “правий” кандидат заробив за минулий рік 4,6 мільйони гривень. Не погано. Добре заробляти не гріх. Але чи не є дитячі майданчики, школи і навіть пам’ятники способом просто сподобатися і запам’ятатися людям?