Психология и церковь

Людмила Мунько

Людмила Мунько

Автор: Людмила Мунько,
преподаватель у МИД “Coram Deo”

Кол. 2:6-10 Итак, приняв Иисуса Христа и Господа, живите в НёмУкоренитесь в Нём и созидайте в Нём и укрепляйтесь в вере своей, как учили вас. И не скупитесь на благодарность ГосподуОстерегайтесь, чтобы никто не совратил вас своими идеями и пустым обманом, исходящим от учений, принадлежащих миру, а не исходящих от Христа.  Ибо вся полнота Божественная заключена в Нём, в Том, Кто принял человеческий обликвы достигли полноты своей в Нём, Том, Кто глава над всеми правителями и властями.

В Церкви в последние времена тема психологии становится более актуальной и незамеченной одновременно. Психологическое мировоззрение, беспрепятственно укореняется в умах большинства христиан и искажает восприятие опасности богоотступничества. Многие верующие считают психологические идеи отражающими истину и даже библейскими. Люди все больше и больше полагаются на многоразличные «человеческие измышления» и все меньше на истину Божьего Слова. Влияние теорий светского пути познания человека настолько велико, что современный христианин с упорством и постоянством культивирует, отличное от Божьего, понимание себя и смысла своей жизни. Люди ищут ответы в себе, вместо того, чтобы искать их у Бога. Многие ищут ответы у «экспертов людских душ», вместо того, чтобы обращаться к тем, кого Бог наделяет духовными дарами и использует в служении Его Телу. И что самое прискорбное, игнорируют Самого Чудного Советника Ис. 9:6. Это кризис веры Церкви нашего времени. Популярность «христианской психологии» (ХП), так называемый БУМ христианской психотерапии возрастает в церквях с каждым годом с неимоверной наглостью и поражает своей вредоносностью. Церковные библиотеки, магазины все больше пополняются книгами христианских психологов, совращающих слабые сердца. Многие церковные семинары, конференции, проекты ориентированы на человека, на горизонтальные отношения. Психотерапевтические учения распространяются и используются христианами в духовных семинариях. И постепенно Богоцентричное поклонение заменяется человекоцентричным, что Бог называет идолопоклонством. Поэтому наша обеспокоенность должна быть созвучна с переживаниями Павла 2 Кор. 11:3 и псалмопевца «Вымыслы человеческие ненавижу, а закон Твой люблю.» Пс. 118:113. Continue reading

Advertisements

Як церкви стають закритими в собі спільнотами або чому Богу потрібні нові церкви

Церква. Постороннім вхід заборонено?

Церква. Постороннім вхід заборонено?

Людям подобається, як йдуть справи, їм дуже комфортно і вони нічого не хочуть змінювати.
Джек Еггар, “Пробудження церкви”

Сергій ЧЕПАРА

“Якби Бог відкрив мені справжній стан сучасного євангельського християнства, то я б ніколи не став християнином” – ці слова мені доводилося чути кілька разів, і здається, щось подібне зараз можу сказати і я сам. Мабуть, Бог спеціально заплющує очі молодого християнина, щоб він не втік з християнства, а розплющує поступово тільки тоді, коли той трохи зміцніє і буде готовий бачити все, як воно є.

Бог спас мене через служіння американської місії Кемпус Крусейд в Україні. Кілька років Бог навчав мене Біблії через американського місіонера з штату Техас. Завдяки “західному фактору” я став більш-менш зрілим християнином, навчився читати і любити Біблію, дружити з різними християнами. Якось від одної панночки почув – “Я не можу залишатися у нас у церкві. Проповіді про одне і те саме, мене це не будує. Я пішла в місіонерську церкву і росту там духовно”. Ще тоді, пам’ятаю, осудив її тоді в своєму серці, а вже зараз… думаю майже те саме. Continue reading

Боятися слів

Сергій ЧЕПАРА

В українців є одна цікава звичка: більшість з них боїться слів.

Кілька років тому мої друзі, американські місіонери, мали служіння в селах Львівщини. Вони командою кожного тижня відвідували якесь село, де роздавали християнську літературу і показували у сільському клубі фільм “Світло для світу”. Хлопці були підкреслено ввічливими, чемними і в конфлікти не вступали. В одну суботу вони приїхали в село Сколівського району, де жили мої родичі. Я якраз був тоді там, у родичів, тому мої родичі знаючи, що американці – мої знайомі, запросили їх на смачний обід. Прийняли якнайкраще. В богословські тонкощі не вникали. Про протестантизм не запитували. На дорогу ще дали пакет смачних яблук. Continue reading