Що таке Захід? – Дмитро Бінцаровський

Що означає для України рухатися на Захід? Що взагалі таке “західні цінності”?
Тут необхідно провести чітке розрізнення між двома групами “західних цінностей”. Інакше нам не уникнути непорозумінь і розчарувань.
До першої групи входять цінності, завдяки яким постала сучасна західна цивілізація як така. Це зокрема:

  1. Повага до свободи і гідності людини
  2. Верховенство права
  3. Демократія
  4. Розподіл влади, система стримувань і противаг
  5. Вільна ринкова економіка

Перелік можна доповнювати.
Коли Україна проголосила з 90-их рух на Захід, метою були саме ці цінності.
Деякі з них (наприклад 3 і 4) у нас великою мірою утвердились (а коли опинялись під загрозою, це породжувало Майдан), інші (особливо 2) – ні.

Continue reading

Чи повинна Церква трансформувати суспільство?

Мені впадає у вічі одна тенденція: все більше служителів в Україні вірять, що найкраща модель стосунків Церква\держава це трансформація. Мовляв, не конформізм (пристосування, підтримка, злиття), не нонконформізм (протиставлення, опозиційність, втеча), а саме поступовий вплив і перетворення.
Звучить гарно.

Я не супер-пупер великий знавець історії Церкви, але десь таке вже чув. У XIX ст майже всі християни у Європі думали, що прийшло Тисячолітнє Царство на землю. Нема великих воєн, християни мають значний вплив на державу та устрій, все класно.

Але прийшла Перша Світова війна, через 20 років – Друга. Післявоєнна Європа крок за кроком почала відмовлятися від християнських засад. Сьогодні більшість держав акцептує те, що ще 100 років тому не акцептувало ніяк. Хоча це та сама “християнська” стара Європа. “Реформовано-трансформована”. Continue reading

Лиш боротися значить жить?

Чи може вічна (постійна) боротьба бути самоціллю?

Я помітив, що для багатьох українців (в т.ч. християн) боротьба (з владою, до прикладу) є якимось неймовірним благом, і не тільки благом, а й самоціллю. Недавно один мій знайомий друг написав у фейсбук коментар, що жити треба заради боротьби чи щось таке.

Звучить гарно. Викликає емоції, кип’ятить кров. Ну, дійсно, нас оточує зрадлива влада, треба з нею постійно боротися. Continue reading

Згадую. Порівнюю. Шукаю змін

“Згадую. Порівнюю. Шукаю змін. Бо ж усе відбувалося заради них. Так, тоді все починалося з того, що ми відстоювали євроінтеграційні орієнтири. І що?
Сьогодні я маю біометричний паспорт і можу безпроблемно перетинати кордон. А ще? Чи можна якось виміряти відсоток тих, хто відступив від корупції? Скільки людей присягнули собі бути чесними тоді, коли ніхто цього не бачить? Чесними – перед власною совістю і перед Богом?

Continue reading

Свобода, рівність, сестринство. Або кілька думок про жіночі квоти

Не писатиму тут про Бога, людину і Сатану. Про все це іншим разом. Колись якось. Не писатиму і про псевдохристиянський погляд “Жінка варить борщ на кухні, чоловік заробляє гроші на роботі”. Про це теж іншим разом.

Напишу, що диву даюся людям, які в сьогоднішній Україні боряться за права жінок. Окей, насилля в сім’ї – це важлива тема, але вона сама по собі немає “статевості”. Насилля в сім’ї погане в будь-якому разі – чи чоловіка щодо дружини, чи дружини щодо чоловіка, чи батьків щодо дітей. Але це інше. Continue reading

Відповіді на запитання 8 надруковано

Сьогодні надрукували “Відповіді на запитання – 8”, допрацьоване видання. Вони як завжди поширюватимуться серед друзів, знайомих та всіх, хто хоче отримати книжечку :)

У надрукованої книги є невеличка вада – зміст вказано з зсувом на 1-у сторінку. На майбутнє буду уважнішим..))

Завантажити електронну версію

Continue reading

Слово про офшори Президента

Тут всі на світі кинулися обговорювати офшори Президента. Він, такий-сякий, під час війни виводить гроші закордон, щоб не платити податки. Він цинічний брехун і лицемір.

Люди, а чого Ви чекали? Ми всі разом будували країну, де цінують не правду, справедливість, власність, свободу і мир, а крали і брехали – хто скільки міг і як міг. Звісно, цей Президент робить так, як і його попередники, бо він, грубо кажучи, такий самий. Він типовий олігарх. Він має бізнес, який його цікавить найбільше. А чому Ви (ми) його обрали? Треба було обрати когось іншого.

Насправді такі історії дуже типові. Я думаю, що подібним чином мислять і діють 80% депутатів, міністрів, начальників, голів і керівників різних рангів. Типовий українець теж не проти мати офшорчик і там мільйончик – але не вистачає розуму як то зробити. Тому вся річ у цінностях. Треба раз і назавжди домовитися, що всі, включаючи насамперед простих людей, мають жити за законом, а хто порушує закон – карати. А ми обираємо Президентів, скидаємо, обираємо, скидаємо. Якийсь серіал, якісь вічні українські граблі.

Та річ не лише в Президентах. А які люди сидять в міських радах? Які стають міськими головами, начальниками, директорами шкіл і садочок. Людина, як правило, стає начальником і директором, не тому, що хоче чесно працювати/втілювати ідеї в життя/будувати країну і т.ін., а тому, що хоче брати хабарі, привласнювати земельку, просунути власний бізнес. Тому гниле суспільство ніколи не обере “класного” Президента, який нас за 5 років і в Європу за ручку заведе, і дороги заасфальтує, і створить мільйон робочих місць.

Чого навчав Йоганес Раймер

Йоганес Раймер

Йоганес Раймер

Побував на триденній конференції Йоганеса Раймера “Впливова церква”. Йоганес Раймер – пресвітер церкви, місіонер, професор німецького університету. Народився і виріс у СРСР, потім у 21 рік переїхав до Німеччини. Етнічний німець, який розмовляє 9-ма мовами, в т.ч російською. Душеопікун, консультант на тему росту церков. Відвідав десятки країн Європи, Африки, Азії. Йоганес Раймер – баптист, але баптист нетиповий. Він вірить у всі дари зараз. А ще трохи критикує диспенсаціоналізм (часом заслужено). Скажу одразу – в цілому сподобалося, хоча були свої “але”.

Ось кілька корисних думок, які я почув від Раймера. Можливо, Вам вони стануть у пригоді.

1055 р. у “Слові про закон і благодать” автор (можливо, Іларіон) написав, що церква – це храм, де люди зустрічаються з Богом.

Екклесія – це не просто громада чи збори. Це збори міста, щоб вирішувати долю міста. Можливо, Бог хоче сказати, що церква має впливати на своє село/місто і зупиняти зло і гріх у ньому.

Сіль розчиняється у супі, “помирає”, але суп стає смачним. Церква повинна в якомусь сенсі померти для себе. Церква не повинна зосереджуватися на собі. Continue reading

Правила проти благодаті? Чи правила як частина благодаті?

Уявімо на хвильку, що трапилося, якби не було правил.

Якби не було правил дорожнього руху, кожен їздив так, як хотів би. Кількість смертей зросла б в десятки разів, а люди боялися б ходити по тротуарах – автомобілі гасали б навіть там.

Діти приходили б до школи коли б хотіли а бідолашні вчителі… читали б уроки цілодобово. Ну от заманулося комусь на урок прийти ввечері – має ж бути вчитель. Хоча, чому має? Вчитель приходить теж, коли хоче. І так само коли хоче йде у відпустку. Просто приходить до директора і каже: завтра я йду у відпустку на 50 днів. Але директора нема, бо він не прийшов. І взагалі нікого нема. І школи нема. Нічого нема.

Бухгалтер нарахував Вам зарплату як собі знав, без врахування вислуги років, кількості відпрацьованого часу… На запитання чому, відповіді нема. Continue reading

Реформувати країну

articleДобре усвідомлюючи, що не маю відповідної освіти політолога, економіста чи міжнародника, все таки більше для власної забави напишу кілька думок, щоб я зробив на місці української влади, щоб Україна нарешті стала сучасною розвиненою європейською правовою державою.

“Не красти” не писатиму. Натомість напишу кілька думок про кадрову політику, бо як колись десь казали – “кадри вирішують все”. Або завалюють все. Добре усвідомлюю, що більшість політиків найвищого рангу не хотіли і не хочуть дбати про народ/державу, а виключно про власний бізнес, все ж таки думаю, що якби сталося чудо, і вони б зробили кілька нескладних кроків… Україна років так через 10-15 могла б стати якісно кращою, нічим не гіршою за країни Прибалтики чи Польщу. Ну, принаймні цивілізаційно чи культурно. Про економіку судити не можу. Continue reading