Я думаю, що росія йде на дно. Справді так думаю, без емоцій.
Але йдучи на дно, на жаль, вона потягне туди купу українців. І йти на дно може ще кілька років.
Путінська росія воює не з Україною, а з усім світом. Вона дійсно воює з Америкою і Європою. Вона воює з демократією, воює з цивілізацією, воює з здоровим глуздом.

Путінська росія готова воювати з всіма росіянами, які думають не так, як офіційний кремль. З фейсбуком, гуглом, ютубом, BBC, DW, та з будь-чим чи ким, хто говорить правду.

Нас ненавидить пів світу? Нічьо, є ще Венесуелла і Північна Корея. Катнемося до Індії і Китаю, будемо торгувати юанями і рупіями, аби тільки не євро-доларами.

Ми стали терористами? Обізвемо всіх терористами! Ми убиваємо дітей і жінок? Значить те саме треба говорити про Америку і Україну.

Кілька днів тому путіна запитали про Бучу. Він не став брехати про англійців, як лукашенко, а сказав так: Американці у Сирії теж вбивали мирних людей.

Про війну. Уражена гордість. Так, уражена гордість. І знову це уражена гордість карлика. Третій Рейх – це уражена гордість німців після принизливої поразки в Першій світовій. Сьогодні маємо те ж саме в особі керівництва сучасної РФ. Уражена гордість після розвалу величі СРСР і принизливої втрати світового лідерства. А вони дуже хочуть, щоб з ними рахувались.

Ми з дружиною також думаємо, що сміття дуже багато, ми (всі люди) забруднюємо планету і так далі і тому подібне. Кульочки, кульочки і Грибовичі. На кожному кроці пластик, сміття, а планета то у нас одна. І ми з дружиною строхи сортуємо сміття – органіка, папір і все інше. Будемо з мішечками ходити в магазини. Це в цілому правильно – не забруднювати місто, країну, планету, де живеш ти і житимуть твої діти і онуки.

Але є одне але. Одне, але велике.

Я не великий серцезнавець. Але читаючи Біблію та спостерігаючи за людьми поступово бачу (і не тільки я це бачу), що людям властиво робити щось велике, щоб нібито ставати теж трохи великими. Continue reading →

The five races of Mankind, 1911

Расизм засуджується всіма. Ну, принаймні, майже всіма нормальними, здоровими адекватними людьми. Але що таке расизм і що таке не расизм?

Приблизно рік тому, я написав на фейсбук, що мав негативний досвід викладання української студентам з Азії та Африки, натомість багато позитивного досвіду з студентами з Європи, США, Канади. Один моїх фейсбук друзів написав коментар, що я расист. Це змотивувало мене думати на цю тему. Continue reading →

Если посмотреть на жизнь современной церкви, различая, что в ней относится к Писанию, а что – к традиции, мы будем немало удивлены! Многие аспекты, кажущиеся нам неотъемлемой частью христианской практики, на поверку выявятся порождением культуры, причем – как нашей собственной, так и наносных влияний.

К примеру, во многих протестантских и евангельских направлениях современного христианства существует традиция «молитвы кающегося грешника», когда новообращенный должен, повторяя за служителем, произнести некий типовой текст. Иногда требуется проделать это перед всей общиной. С этого момента покаявшийся официально считается примирившимся с Богом, даже если он еще некоторое время (иногда – продолжительное) не вступает в завет с Господом единственным заповеданным Им образом, т.е. через крещение. Однако, подобного ритуала мы не обнаруживаем ни в Библии, ни в церковной истории вплоть до XVIII века. Его происхождение восходит к эпохе зарождения английского ривайвелизма, когда передняя скамья в церкви была предназначена для кающихся грешников. Это были члены церкви, получившие обличение от Святого Духа во время богослужения и желающие облегчить сердце покаянием. Со временем традиция трансформировалась в ее нынешнюю форму. Повсеместный же статус данная практика приобрела лишь в ХХ веке в результате евангелизационного служения Билли Грэма и миссий типа Кэмпус Крусэйд. Соблюдая этот ритуал, следует понимать, что это – всего лишь традиция, а вовсе не божественное установление. Continue reading →

Хто вони – олігархи?

Або “Геть олігархів”? Чи “Хай живуть олігархи”?

3 квітня націоналісти маршируватимуть Києвом під гаслом “За Україну без олігархів”. Справа хороша. У нас боротьба з олігархами – це святе. З олігархами борються Наливайченко і Тимошенко, Богуцька і Парасюк; Лєщєнко і Ляшко; Сакварелідзе і Сааакашвілі. Тепер ось націоналісти вирішили “поборотися”.

Робота – не бий лежачого. Знай, кричи “Геть олігархів”.
Але…Ох, вже це “але”…
При всій повазі – маю кількох дуже порядних друзів серед націоналістів – дозвольте сказати відверто: це популізм і дурня, займіться чимось кориснішим, наприклад, розробкою адекватних законопроектів. Тільки АДЕКВАТНИХ.

Для того, щоб боротися з олігархами, треба хоча б до словника зазирнути, аби дізнатися, що це за звірі такі страшні. От питання: чим олігархи відрізняються від представників великого бізнесу?

Так от, може це вас шокує, але
“… олігархічні групи у тій чи іншій формі існують у більшості країн, де економіка базується на приватній власності” (Колодій А. Ф. «Олігархи» й «олігархія»: зміст понять та українська політична дійсність).

І ще одне, дуже важливе:
“Олігарх — це не просто багата людина, а один із небагатьох можновладців, що правлять у своїх приватногрупових інтересах, причому в основному або виключно силовими методами” (там само). Continue reading →

Грати чи не грати?

Або як законно суттєво збільшити свої шанси на джек-пот

На перший погляд, відповідь проста й очевидна — ні. І дійсно, воля Боже для християнина — це чесна і достойна робота і гідна зарплата. Але що таке “чесна і достойна робота”? Чи можна “чесно і достойно” заробляти на акціях? Або грати в лотерею?

Спочатку трохи математики. Візьмемо для прикладу державну лотерею “Суперлото 6 із 52”. Номінальна (оголошена державою) вартість 8 грн. Джек-пот 19 682 000 грн (станом на 24.02.2018). Як написано на стайті “це величезний джекпот – сума, якої вистачить для здійснення будь-якої Вашої мрії.” Яка ймовірність виграти джек-пот? Елементарна комбінаторика показує, що всього існує 52*51*50*49*48*47 = 14.7 млрд комбінацій. Таким чином, Ваші шанси на успіх дуже-дуже мізерні. Якщо протягом свого життя (скажімо, 50 років) Ви щотижня купуватимете один лотерейний квиток — Ви витратите 21200 грн, а Ваші шанси залишатимуться все ще дуже мізерними. Якщо Ви купуватимете квиток щодня (або 7 квитків на тиждень), Ваші витрати становитимуть 146 тис. грн за все життя, а шанс зірвати джек-пот буде… 1 на 805 000. Тобто Вам треба прожити 805 тисяч життів, щоб, з деякою ймовірністю, виграти джек-пот. Continue reading →

Автор: Ігор Тунік

Всі, хто бував в Одесі, можливо чули цю фразу на залізничному вокзалі. Її постійно викрикувала одна хвора і нещасна жінка. Пізніше цю фразу можна було почути на радіо і вона стала крилатою.

У дитинстві я любив карикатури. Особливо я любив радянські журнали “Крокодил” і “Перець”. Дуже в моє дитячу свідомість в’їлося зображення “Дядечка Сема” – образ США. Завжди з сигарою в руках на тлі ядерних боєголовок. Він був винен у більшості бід в світі.

Пізніше я звернувся до Христа і став прихожанином протестантської церкви. Я з великим задоволенням став читати християнські книги. Особливо мені подобалася автобіоргафія Георгія Вінса- одного з лідерів “ініціативників” дисидентів баптистів. З його біографії я дізнався, як переслідували євангельських християн в СРСР, як християни з США молилися про падіння комуністичного режиму і як вони турбувалися за християн в Союзі. Continue reading →

В кінці XIX століття нідерландський богослов Герман Бавінк вирушив в коротку подорож Північною Америкою. Під час подорожі він записував свої спостереження, які пізніше опублікували, а нещодавно вони навіть були визнані найкращою розповіддю голландця про подорож за кордон.

Освіта там дуже цінується: американці відчувають, що вони відстають у цьому відношенні, і тепер щосили хочуть зрівнятися з Європою. Шкільні приміщення просто чудові. Ніяких грошей на це не шкодують. Багаті людей вважають за честь засновувати коледжі… Зацікавленість в освіті посилюється бажанням до свободи і незалежності: кожен американець хоче бути вільним, незалежним, досліджувати і дивитися на світ самостійно…
Бібліотеки, публічні бібліотеки, також вносять внесок у розвиток людей. Будь-яке місце, що має хоч якесь значення, має власну бібліотеку, яка була заснована і підтримується або особистими пожертвуваннями, або місцевою владою, і доступна для всіх безкоштовно. Наука і знання популяризуються, як тільки можна… Continue reading →

Православ’я і протестантизм. Діалог можливий?

Одна справа варитися в своєму протестантизмі, друга – вести діалог з людиною, яка має сильні (але дещо інші, ніж ти) переконання про віру і діла, про церкву і Ізраїль, про Писання і передання.

З дозволу мого співрозмовника публікую наше листування на духовні теми. Може, комусь буде цікаве і корисне.

Чем-то [ця організація] напоминает мне церковь “святых последних дней”, они же мормоны, они же очередная “христианская” религиозная организация из Америки. Что в России, что в Финляндии – тащили меня вечно на какие-то тренинги/семинары/конференции/встречи/молитвы/изучение английского языка. После нескольких попыток выразить мое несогласие с их доктриной пришлось покинуть их компанию, сказал прямо что считаю Истиной учение лишь православной Церкви, выражающейся в моем случае в причастности к Русской Православной Церкви, а английский язык – сказал – и так знаю, потом вроде отстали =)

а чому “християнська” у лапках? що саме є маркером справжньої християнськості?

Continue reading →