Про націоналістів і олігархів – Павло Бондаренко

Хто вони - олігархи?

Хто вони – олігархи?

Або “Геть олігархів”? Чи “Хай живуть олігархи”?

3 квітня націоналісти маршируватимуть Києвом під гаслом “За Україну без олігархів”. Справа хороша. У нас боротьба з олігархами – це святе. З олігархами борються Наливайченко і Тимошенко, Богуцька і Парасюк; Лєщєнко і Ляшко; Сакварелідзе і Сааакашвілі. Тепер ось націоналісти вирішили “поборотися”.

Робота – не бий лежачого. Знай, кричи “Геть олігархів”.
Але…Ох, вже це “але”…
При всій повазі – маю кількох дуже порядних друзів серед націоналістів – дозвольте сказати відверто: це популізм і дурня, займіться чимось кориснішим, наприклад, розробкою адекватних законопроектів. Тільки АДЕКВАТНИХ.

Для того, щоб боротися з олігархами, треба хоча б до словника зазирнути, аби дізнатися, що це за звірі такі страшні. От питання: чим олігархи відрізняються від представників великого бізнесу?

Так от, може це вас шокує, але
“… олігархічні групи у тій чи іншій формі існують у більшості країн, де економіка базується на приватній власності” (Колодій А. Ф. «Олігархи» й «олігархія»: зміст понять та українська політична дійсність).

І ще одне, дуже важливе:
“Олігарх — це не просто багата людина, а один із небагатьох можновладців, що правлять у своїх приватногрупових інтересах, причому в основному або виключно силовими методами” (там само). Continue reading

Advertisements

Чи варто грати у лотерею?

Грати чи не грати?

Грати чи не грати?

Або як законно суттєво збільшити свої шанси на джек-пот

На перший погляд, відповідь проста й очевидна — ні. І дійсно, воля Боже для християнина — це чесна і достойна робота і гідна зарплата. Але що таке “чесна і достойна робота”? Чи можна “чесно і достойно” заробляти на акціях? Або грати в лотерею?

Спочатку трохи математики. Візьмемо для прикладу державну лотерею “Суперлото 6 із 52”. Номінальна (оголошена державою) вартість 8 грн. Джек-пот 19 682 000 грн (станом на 24.02.2018). Як написано на стайті “це величезний джекпот – сума, якої вистачить для здійснення будь-якої Вашої мрії.” Яка ймовірність виграти джек-пот? Елементарна комбінаторика показує, що всього існує 52*51*50*49*48*47 = 14.7 млрд комбінацій. Таким чином, Ваші шанси на успіх дуже-дуже мізерні. Якщо протягом свого життя (скажімо, 50 років) Ви щотижня купуватимете один лотерейний квиток — Ви витратите 21200 грн, а Ваші шанси залишатимуться все ще дуже мізерними. Якщо Ви купуватимете квиток щодня (або 7 квитків на тиждень), Ваші витрати становитимуть 146 тис. грн за все життя, а шанс зірвати джек-пот буде… 1 на 805 000. Тобто Вам треба прожити 805 тисяч життів, щоб, з деякою ймовірністю, виграти джек-пот. Continue reading

Америка замітає сліди! Об’єднуйтеся!

Автор: Ігор Тунік

Всі, хто бував в Одесі, можливо чули цю фразу на залізничному вокзалі. Її постійно викрикувала одна хвора і нещасна жінка. Пізніше цю фразу можна було почути на радіо і вона стала крилатою.

У дитинстві я любив карикатури. Особливо я любив радянські журнали “Крокодил” і “Перець”. Дуже в моє дитячу свідомість в’їлося зображення “Дядечка Сема” – образ США. Завжди з сигарою в руках на тлі ядерних боєголовок. Він був винен у більшості бід в світі.

Пізніше я звернувся до Христа і став прихожанином протестантської церкви. Я з великим задоволенням став читати християнські книги. Особливо мені подобалася автобіоргафія Георгія Вінса- одного з лідерів “ініціативників” дисидентів баптистів. З його біографії я дізнався, як переслідували євангельських християн в СРСР, як християни з США молилися про падіння комуністичного режиму і як вони турбувалися за християн в Союзі. Continue reading

Як Америка наздоганяла Європу. Герман Бавінк

В кінці XIX століття нідерландський богослов Герман Бавінк вирушив в коротку подорож Північною Америкою. Під час подорожі він записував свої спостереження, які пізніше опублікували, а нещодавно вони навіть були визнані найкращою розповіддю голландця про подорож за кордон.

Освіта там дуже цінується: американці відчувають, що вони відстають у цьому відношенні, і тепер щосили хочуть зрівнятися з Європою. Шкільні приміщення просто чудові. Ніяких грошей на це не шкодують. Багаті людей вважають за честь засновувати коледжі… Зацікавленість в освіті посилюється бажанням до свободи і незалежності: кожен американець хоче бути вільним, незалежним, досліджувати і дивитися на світ самостійно…
Бібліотеки, публічні бібліотеки, також вносять внесок у розвиток людей. Будь-яке місце, що має хоч якесь значення, має власну бібліотеку, яка була заснована і підтримується або особистими пожертвуваннями, або місцевою владою, і доступна для всіх безкоштовно. Наука і знання популяризуються, як тільки можна…
Continue reading

Мій нічний діалог з православним

Православ'я і протестантизм. Діалог можливий?

Православ’я і протестантизм. Діалог можливий?

Одна справа варитися в своєму протестантизмі, друга – вести діалог з людиною, яка має сильні (але дещо інші, ніж ти) переконання про віру і діла, про церкву і Ізраїль, про Писання і передання.

З дозволу мого співрозмовника публікую наше листування на духовні теми. Може, комусь буде цікаве і корисне.

Чем-то [ця організація] напоминает мне церковь “святых последних дней”, они же мормоны, они же очередная “христианская” религиозная организация из Америки. Что в России, что в Финляндии – тащили меня вечно на какие-то тренинги/семинары/конференции/встречи/молитвы/изучение английского языка. После нескольких попыток выразить мое несогласие с их доктриной пришлось покинуть их компанию, сказал прямо что считаю Истиной учение лишь православной Церкви, выражающейся в моем случае в причастности к Русской Православной Церкви, а английский язык – сказал – и так знаю, потом вроде отстали =)

а чому “християнська” у лапках? що саме є маркером справжньої християнськості?

порівняння некоректне, тому що мормони це псевдохристиянський культ, який заперечує основи християнства (Трійця, спасіння через віру, канон Біблії, божественність Христа). я не захищаю ССХ, просто це місія, а не церква.
стосовно істинності православної церкви можемо якось поспілкуватися.
тільки мені здається, що правильно ставити питання не яка церква правильна, а що є авторитет (Біблія) та у кому спасіння (Христос).

Continue reading

Подорож в країну навпаки

"Ніщо не правда і все можливо"

“Ніщо не правда і все можливо” (книга праворуч)

 

Я листуюся з росіянами, щоб зануритися у світогляд людей, зрозуміти логіку, цінності.
І здається я переконався, що в тій чи іншій мірі більшість росіян поділяють політику Путіна – навіть якщо прямо так не говорять чи не думають. По суті ми маємо велику державу на сході яка має мільйонну армію, яка (країна) хоче і може воювати – танками, телевізором і грошима. Все це завжи буле оправдано – справжніми приводами або вигаданими. Путін може воювати на сході кілька років, і пояснення буде таке:

Коли українська армія стріляла у ворога і потрапила у мирних людей, то вона так робила навмисне. Жорстокі і цинічні очільники України наказали стріляти по мирних людях, які тихо і мирно вивісили один російський прапор поруч з українським… Росія довго і терпляче вичікувала, але коли “укри” убили дуже багато шахтарів, то вона по-дружньому допомогла простолюдинам на сході України – трохи підкинула грошей, їжі, кулеметів – просто щоб люди протрималися довше. Тепер Росія все ще має мрію все закінчити мирно – для того вона засилає туди бтри, танки, кулемети, гроші, військових тренерів, дозволяє “працювати” там добровольцям з Росії і не тільки. Все заради доброї мети – не дозволити київській недовладі окупувати острівок російської свободи в україні. Ще росія збила буком літак – і все тому, що бажає всім миру, щастя і добра. Росія – це країна-мати Тереза. Continue reading

Третя річниця

Фото з інтернету

Фото з інтернету

Дочитую зараз Сергія Плохія “Браму Європи”. Це така книжка – огляд історії України, написаної українцем в Америці. Там цікаво так написано про українську революцію 1917-18 років: “Українці добре вміли повставати проти влади, але взагалі не вміли її будувати”. Історія продовжується. Ми вміємо скидати диктаторів, але часто не думаємо, а що далі.

Віруючі часто пишуть – треба надіятися на Бога. Без сумніву, це правильне кліше. Але є справи суто політичні, а є суто духовні. Все взаєзв’язано, і Божі істини універсальні. Але інколи дуже корисно прояснити ситуацію – Україна не може встати з колін не тому, що вона “не перед тим богом на колінах стоїть” абощо, а тому, що більшості українцям бракує чіткого розуміння, як функціонує демократія. А функціонує вона так: відповідальне суспільство раз на 4-5 років обирає відповідальну владу. В періоді між виборами громада контролює владу (а не поливає брудом безперестанку), і всіляко долучаєтсья до управління країною, містом, селом. Кожен на своєму місці робить правильно, а беззаконня засуджується. Continue reading

Роздуми про Титанік

Кадр з фільму "Титанік" (2012). Режисер Джон Джонс

Кадр з фільму “Титанік” (2012). Режисер Джон Джонс

Вперше про катастрофу гігантського корабля я почув від свого сусіда, Михайла Івановича. Він був пенсіонером, доволі порядною людиною. Раніше працював вчителем математики і директором школи інтернат. Про Михайла Івановича всі відгукувалися добре, він був хорошою людиною і хорошим директором, господарем.

Отож, про Титанік, вперше сказав мені саме він. Що це був великий корабель і що дуже багато людей загинуло, коли він потонув. Оскільки мій співрозмовник був комуністом, то не забув додати, що людей 2-го і 3-го класу не пускали на палубу, аж поки не сядуть в човни люди першого класу. Мовляв, капіталізм в дії. І так воно було, звісно. Continue reading

Вакарчук з коментарями

Святослав Вакарчук

Святослав Вакарчук

У цьому пості аналізую виступ Святослава Вакарчука у Львові, навколо якого розгорілися суперечки. Деякі звинувачують Святослава у лже-патріотизмі, незнанні історії, а деякі навіть у нацизмі. Отож, що насправді сказав Вакарчук-молодший і як це сприймати.

«Я не дуже добре, але особисто знав Сашка і пам’ятаю, яка він світла та інтелектуально широка людина. Мені особисто сьогодні не вистачає саме таких людей.

Я хотів би звернутись через вас, журналістів, до ширшої аудиторії політиків і всіх громадян. Ми вже 25 років будуємо державу, але весь цей час сперечаємось, що таке Україна і хто такий українець. Як в ХХІ столітті означити це поняття?

Хтось скаже, що той, хто ідентифікує себе українцем, той і має право так себе називати. Добре, але якщо інші не хочуть тебе таким ідентифікувати?  Якщо ти не народився тут, маєш інший паспорт, або говориш із акцентом? Хто визначає, хто з нас українець, хто – ні?

[Вакарчук піднімає дуже важливу тему – якщо людина живе в Україні, але не громадянин? або громадянин, але не розмовляє вільно українською мовою? хто вона тоді?] Continue reading

Передайте привіт бабусі Варламова!

Бабуся Іллі Варламова мешкає у Криму

Бабуся Іллі Варламова мешкає у Криму

Ілля Варламов в російському інтернет-просторі постать серйозна, не те, що я: у нього 215 тисяч лайків, читають його тисячі людей в Росії, Україні, думаю, є читачі і в США, і в Європі. Чим займається Варламов (окрім блогу), я не знаю, але судячи з усього, живе непогано. Дитинство в нього пройшло в Криму, де народилася його мама і досі живе його бабуся. Погляди у Варламова прозахідні, цінності в цілому здорові. Любить піджартовувати з Путіна і пострадянської Росії.

Так, от, сьогодні опублікував Ілля думки своєї бабусі про Крим. Краще стало чи гірше. На прикладі цих 2-ох чи 3-ох десятків речень я покажу, що є цінностями типового росіянина, і чому його так легко обдурили політики-негідники. Чому росіянин ще довго буде ненавидіти США, навіть якщо долар коштуватиме 200 рублів.

“Что поменялось? Я гордиться опять начала своей страной, это самое главное!

23 года у меня не было Родины, за которую можно было болеть, а теперь я в России. Теперь я горжусь ее открытиями, какая у нее военная техника, что открываются новые заводы и производства. У нас при Украине все только разрушалось. Ты посмотри, сколько кораблей красивых, как метро открывают у вас! Ты посмотри в этой Украине, когда они где новые станции открывали в метро, а тебя в Москве каждый месяц открывают.

Крым испокон веков был русским. Ты бы видел, как люди радовались! Мы все, весь простой народ, за Путина.

Путин страну держит, иначе бы уже распалось все. Не было бы России. Нам надо, чтобы страна была великая. Мы гордились, что мы из Советского Союза. Мы были за границей и годились, что мы с Советского Союза. А потом что? Украина, о которой вспоминать не хочется! Мы 23 года как в страшном сне жили. Ты просто не понимаешь, какое это счастье – осознавать, что живешь в великой стране. Наверное, потому, что выросли вы в 90-е и так и не пожили нормально. Continue reading