24 лютого о 5.00 за Києвом Росія віроломно, підступно і підло почала війну – справжню війну від Яворова до Донбасу, від Одеси до Чернігова. Війну почала, бомблячи Київ і Харків. Путін оголосив “спеціальну військову операцію на Донбасі”. На Донбасі, ага.

Я вирішив записати свої враження, поки вони ще “теплі” – в першу чергу для себе.

Напередодні

Десь за 2-3 тижні до нападу війна вже висіла в повітрі. Але абсолютна більшість людей мислила “а може таки пронесе?”. Так думав і я – навіть на фб написав – Путін не такий дурний, щоб почати велику повномасштабну війну. Бо виграти її він точно не зможе. Це 603.7 тис км кв, це 44 млн. Це не якась маленька Молдова, Грузія чи Вірменія.

Деякі запасалися продуктами. Після деяких роздумів я попросив Наталю купити дещо. Навіть кумедно вийшло – вона спочатку не купувала, потім вже купила трохи круп, цукру і т.д., але якось ніби потай від мене, і поклала це у валізу середнього розміру. Ми переклали продукти на антрисолі, купили ще дещо. Без фанатизму, в розумних межах.

Останні 1-2 тижні жартували – “війна на разі переноситься”. Я навіть так сказав у дитсадку. Це був десь вівторок, 22-го, напевно.

Ніч 23/23 в принципі спали спокійно. Десь серед ночі прийшла Францішка (5 р.) до нас в ліжко, а дружина взяла Юліана (9 міс) і пішла досипати в іншу кімнату. У нас таке взагалі було вкрай рідко, але якраз у ту ніч сталося.

Хочу поділитися тим, чого ми навчилися разом з Юлею Савич за 14 років спільного життя і що практикуємо в нашому шлюбі щоб робити його міцнішим.

1. Не соромтеся кликати в гості наставників (зрілу сім‘ю) якщо тривалий період не можете дійти згоди по якомусь питанню
2. Готуйте їсти разом, а потім прибирайте посуд разом
3. Щотижня ходіть на побачення (знайдіть для цього няню)
4. Кладіть дітей спати раніше щоб побути разом
5. Лягайте спати разом (в одне ліжко)
6. Споживайте їжу разом відклавши телефони в сторону
7. Моліться разом (і поодинці) один за одного
8. Записуйте свої справи та зустрічі в гугл-календар, при цьому поширивши його один одному
9. Робіть один одному невеликі сюрпризи
10. Багато спілкуйтеся і не грайте в мовчанку. Цікавтеся в першу чергу думкою один одного з різних питань. Говоріть відверто про те, що вас засмутило, образило чи було неприємним в поведінці чи словах іншого (не носіть образи)

Моя прабабуся Францішка Бутковська, на честь якої ми назвали свою дочку була полькою і римо-католичкою. Вона народилася у місті Сколе (Австро-Угорщина) у 1886 році, де тоді мирно (або не дуже) жили поляки, українці і євреї. Тоді у Сколе вже рік діяла залізниця, до речі. Останніх (євреїв) було десь 60% населення міста. Францішка з дому мала прізвище Веселовська, а вже як вийшла заміж – Бутковська. Заміж вона вийшла за українця, що дуже не сподобалося… його братам. Ті вважали, що ніяких шлюбів з поляками і польками бути в принципі не може. І так сильно обурилися, що деякий час не розмовляли з ним. А їх було дев’ятеро: Микола, Михайло, Петро, Євстахій, Іван, Стефан, Олекса, Антін, Федір, ще й сестра Марія. Отож, всього 11 дітей було у Івана і Марії Бутковських – 10 братів і одна сестра. До речі, Марія Бутковська до заміжжя носила прізвище Бандурович.

Continue reading →

Надія Гербіш

Днями юна пані написала мені з питанням, як зберегти сім’ю. Вона запитала мене, як я знаю, що мій чоловік мене любить, і звідки знаю, що люблю його.
Мені часто надходять такі листи – для людей я просто незнайомка, яка пише книжки, де багато любові, і, мабуть, тому їм легко звіряти мені серце. Може, вони думають, що я знаю відповідь.

Але я не знаю.
Тобто, я маю великий багаж (баласт?) теорії. Але хіба вона завжди працює? Як вона накладеться на їхнє життя? Чи завжди вона лягає на моє?
Отримуючи такі листи, я думаю, що ці всі традиційні обітниці напівпритомних молодят про «поки смерть не розлучить нас» (у найкращих традиціях британського кінематографічного гумору) не працюють. Тому що слова, сказані на вітер – ніяке не заклинання ж. Рятувати сім’ю мала би їхня суть. Але ху кен пасиблі обіцяти довічну любов? І що то взагалі за реактив? Continue reading →

Чи буває кохання у фейсбуці?

Точка зору, викладена в цій статті не обов’язково співпадає з моєї позицією. Варто додати, що за будь-які стосунки відповідають обоє – і хлопець, і дівчина. Інтернет і сайти знайомства – це ресурс, інструмент, і його можна використовувати як на добро так і на зло. Тисячі, мільйони пар розходилися чи розпадалися і до епохи інтернету, і навпаки – тисячі міцних щасливих сімей утворилося саме завдяки йому.
До речі, свою дружину Наталю я зустрів в інтернеті. Вона працювала та жила у Ольденбурзі (Німеччина), а я у Львові. Спілкувалися у скайпі. Якби не інтернет ми б ніколи не зустрілися. В той же час інтернет дійсно має певні ризики, і це треба брати до уваги.
Сергій Чепара

Автор цього тексту захотів (захотіла) залишитися невідомим (невідомою).

Спочатку він напише тобі: «Привіт, як справи?», а потім виявиться тим, про кого ти навіть не могла подумати. В час, коли знайомство через соціальні мережі набирає обертів, треба запастися ключовими інструментами, щоб вберегти себе від ймовірних «розводів» та шахраїв. Біда у тому, що проблема побудови стосунків через інтернет стала дуже поширеною й серед євангельських віруючих. Давайте по поличкам постараємося усе розкласти та розібратися, чому, що, як і до чого.

Віртуальні стосунки в соціальних мережах: добре чи погано?

Коли згадую своїх друзів, які знайомилися через соціалки, виникає змішане відчуття. Знаєте чому? Тому що одні побудували стосунки вдало і навіть одружилися, інші – потрапили в пастку шахраїв. Що ж визначає успіх таких відносин? Віртуальні відносини потрібно вміти регулювати. Від цього усе й залежить. Continue reading →

Трохи на тему покори Божій владі

Недавно я мав нагоду проповідувати в церкві про владу. Я говорив про три типи влади – про державну владу, про церковну і про сім’ю. Коли я закінчив, одна сестра в нашій церкві запитала мене: “Я розумію, що Воля Божа є коритися владі і якщо я заміжня жінка, я повинна коритися і своєму чоловікові, адже він – голова моєї сім’ї, і також пресвітеру церкви, адже він служитель церкви, а я частина церкви. Але що робити, якщо вони говорять протилежне? Наприклад, якщо вони мають протилежну думку стосовно того, чи маю я покривати голову? Наприклад, пресвітер церкви вчить, що всі жінки повинні покривати голову, а мій чоловік каже, що нашого часу цей принцип не стосується, або навпаки – пресвітер каже, що ми маємо свободу в цьому, а чоловік каже, що ні, це Божа заповідь для нас і жінці треба покривати свою голову… кого тоді слухатися?!

Continue reading →

Отже, як ми проводимо час з дитиною. Насправді нічого особливого немає, більш-менш так, як в інших сім’ях. Тобто ми з нашою дитиною граємося, читаємо їй казочки, іграшки в неї звичайно є – кубики є, м’які іграшки, Пеппа, Міккі Маус. Наталя з Францішкою також ходили у басейн на на Кіндер-мюзік.

Як ми поєднуємо роботу і час з дитиною? Інколи ми запрошуємо дівчинку посидіти з нашою Францішкою але так буває не часто.

Я і моя дружина викладаємо мови в Скайпі тому ми стараємося робити розклад таким, щоб допомагати один одному з дитиною. Наприклад коли викладає моя дружина, я з дитиною, коли я працюю – Наталя з дитиною, але буває так, що ми працюємо обоє одночасно. Continue reading →

Дмитро та Віталій Капранови

Нас давно тривожить питання: чому гендерці такі нервові, а часто навіть агресивні?
Здавалося б – дискутуй собі, а ні – одразу образи: “сексизм”, “мізогінія”, “скрєпи” на кожне слово.

І от днями ми зрозуміли причину. Ні, справа не у проблемах особистого життя, як дехто вважає. Проблема значно ґрунтовніша.

Згадаймо, що фемінізм та ідеї гендерної рівності почалися зі світлого образу пригнобленої жінки, яка позбавлена прав на все: на політику, на кар’єру, на власне тіло і т.д., але якщо дати їй ці права – тут і настане всезагальне щастя. Continue reading →

Весільне фото

У неділю вранці ніщо не віщувало біди. Був звичайний день і ми з дружиною і нашою маленькою донечкою поспішали на богослужіння. Ми вийшли з дому десь о 10.05 і сіли на тролейбус №9. Проїхали кілька зупинок і вийшли на Степана Бандери – там неподалік наша церква.

Коли я вже вийшов з тролейбуса – я автоматично запхав руку  у кишеню, щоб за звичкою поперебирати пальцями ключі. І тут я відчув, що на моєму пальці нема обручки! Мене немов вдарили грім і блискавка! Це був шок, хоча б тому, що обруча коштує гроші. Вона була з щирого золота, хоча і не хто-зна яка дорога.

Я сказав дружині, що я, схоже, загубив обручку. На пальці і в кишенях її дійсно не було. А зняти просто так десь я її не міг – не маю такої звички. Навіть душ чи ванну я приймаю з обручкою. Наталя пильно подивилася на мене, гадаючи, що я просто піджартовую з неї. Але ніяких жартів – обручки справді не було.

Після служіння в церкві я вже складав план – написати оголошення у фейсбук-групу “Варта1” та електронного листа у Львівелектротранс. Раптом хтось знайде мою обручку у тролейбусі – може і віддасть. Чесні люди ж ще не перевелися, правда? Я навіть думав про винагороду – 300 гривень це досить чи малувато? Continue reading →