Після появи на світ другого видання Нового Завіту Ю.Л.Попченка, як і слід було чекати, розгорнулися баталії (переважно у фейсбук) про його якість і взагалі доречність появи.

Перш ніж написати свою думку, напишу дві речі:

1. Я дуже ціную існуючі переклади – Куліша, Огієнка, Хоменка, Турконяка, Деркача/Духонченка. Час від часу я користуюся ними всіма, так само заглядаю в деякі російські і англійські. У мене є багато Біблій різними мовами – європейськими, арабською, турецькою, японською та китайською. Українські переклади, названі мною тут, в цілому є непоганими, хоча кожен з них має свої вади. Взагалі я не вірю в ідею досконалого перекладу. Переклад може бути більш якісним чи менш якісним.

Але є чіткі критерії якості – це текстологічні (які грецькі/єврейські першоджерела використовує перекладач, які лінії манускриптів чи видання НЗ для нього авторитетні), мовні (наскільки добре перекладач знає обиді мови і як точно він може передати зміст, як він передає окремі лексеми і граматику, чи не підмінює слова, частини мови, зв’язки у реченні і т.д., чи не опускає слова або чи не додає їх). Continue reading →

Я ніколи не міг зрозуміти людей, які відкидають традицію. Але мені було важко також погодитись і з тими, хто відносився до традиції, як до авторитету рівносильного Писанню. І мені дуже не подобалось, що і одна і друга сторона обмежували мою свободу необхідністю обирати між цими двома позиціями. Я хотів мати можливість на третій варіант. Для людських очей це напевно виглядає як невизначеність чи непостійність, хоча насправді це є та ситуація, коли ти просто не вписуєшся в існуючі сформовані системи, а тієї системи, яка б втілювала твої погляди не існує, бо вона ще не сформувалась. І виникає спокуса втиснути себе якимсь способом в одну з тих, які є і бути собі, як всі нормальні люди. Втім, так робити не правильно і не зовсім корисно. Так не робив Ісус і так не робили апостоли. Continue reading →

Аксіома №1: Біблія – це людська книга
Хоча Біблія і є надприродним твором Бога, все ж Біблія – це книга. Як і будь-яка інша книга, Біблія була написана з метою донести певні ідеї до своїх читачів. Донесення інформації, усної чи письмової, завжди включає в себе три елементи: а) автора тексту, b) сам текст, поданий в зрозумілій формі, і с) одержувача тексту. Метою автора є повідомити слухачеві або читачеві якусь певну ідею. Він робить це за допомогою мовних інструментів, загальних для автора і одержувача. Бажаним результатом цього буде поява в мисленні одержувача тієї ідеї, яка до цього була в мисленні автора. Так як Біблія була написана на людських мовах, її очевидним призначенням було донести істини від Бога, її головного Автора, до людини. З цієї аксіоми випливають такі наслідки: Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

У християнстві не рідко можна почути про так зване протистояння – Дух Святий (життя по духу, духовні відчуття) vs. Писання (знання, розуміння, користування розумом, логікою, герменевтикою).

Проте насправді на який бік не став би християнин – все одно програє. Річ у тім, що Дух Святий і Писання не є полюсами дуалізму. Дух Святий є Особою Божества, джерело і початок будь-якої духовності. Дух Святий є Автором Писання – кожне слово в ньому від Буття до Одкровення є надхнене Ним.

Неправильно в цьому випадку шукати баланс, рівновагу, оскільки Дух Святий наколи не свідчить проти Свого Слова, а Його Слово ніколи не навчає проти дії Духа Святого. Рівновага можлива між різними силовими відомствами, наприклад КДБ та МВС СРСР. Ці відомства мали величезні фінансові, технічні та людські ресурси і часто суперничали одне з одним. Рівновага можлива у світовій політиці – США, ЄС, Росія, Китай і так далі – кожна з країн має власні політичні і економічні цілі і тому часто грає одна проти одної.

Але Бог ніколи не є Сам проти Себе чи проти Свого Слова. Бог однаково хоче, щоб ми ходили по Духу (Галатам 5:16), і щоб ми досліджували Писання (Псалом 1, 118). Вибирати щось одне так само нерозумно, як вибирати тільки сіль, або тільки цукор – власне, у приготуванні їжі потрібне і те, і інше. На жаль багато християн впадають у нездорові крайнощі – одні ведені “духом” заперечують християнські фундаментальні біблійні істини, інші ж відціджують комара, верблюда ковтають, тобто зосереджуються на мікроскопічних детальках Біблії, але повністю ігнорують Боже керівництво у власному житті, зводячи особисте християнство до системи “знання-застосування” (що не зовсім так).

Нехай Бог дасть кожному з нас мудрість ходити по Духу і досліджувати Писання. Завжди потрібне і те, і інше.

Сергій ЧЕПАРА
Написання: 13.06.2011
Редакція: 04.12.2013

Протестантизм, як на мене, унікальний своїм неймовірним різноманіттям. Щось подібне, мабуть, можна зустріти лише в сучасному іудаїзмі. Відомий жарт про те, як Апостол Петро закликав до себе «на розмову» служителів католицизму, православ’я та протестантизму. Перші два швидко отримали доброго прочухана за небіблійну практику поклоніння святим, а коли дійшла черга до розмови з протестантом – все стало геть інакше. Розмова в кабінеті Петра тривала тиждень, після чого Петро з протестантом вийшли і продовжували спілкуватися. Протестант тримав в руках Біблію, а Петро йшов поруч. Серед розмови почулася фраза Петра: «Не знаю, брате, може ти і правий, може дійсно саме так варто розуміти це місце в Писанні». «Саме так і варто, я впевнений» – відповів протестант. Тоді Петра осяйнула інша думка: «Брате, але це ж моє послання, це ж я сам писав церквам!». Жарти-жартами, але очевидним є те, що протестанти на все мають власну думку. Устрій церкви, причастя, водне хрещення, роль Духа Святого, час приходу Христа, співвідношення Ізраїлю та Церкви – далеко не повний перелік тем, на які кожна протестантська гілка, конфесія чи громада має «свою окрему думку».

Тим не менше, є особливі гаряченькі теми. І серед них – роль жінки в церкві. Зразу кажу, що вважаю багатьох сестер добрими, вірними, благочестивими християнками, що мають глибокі, правильні, щирі стосунки з Богом. Багато побожних жінок є для мене прикладом в служінні. Багато сестер на Небі отримають більші, ніж брати, нагороди з рук Ісуса. Якщо в процесі читання статті Вам на мить здалося що я думаю інакше – перечитайте цей абзац знову. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Коли я два роки вивчав різні богословські дисципліни в Києві то, чесно кажучи, час від часу ставив собі питання: навіщо все це? І хоча на фоні інших, мабуть, я мав вигляд більш впевненого в собі молодого богослова (зовнішньо), інколи всередині я намагався зрозуміти, як саме я використаю практично ці знання.

От візьмемо два чарівні слова – “герменевтика” та “екзегетика”. Герменевтика – це комплексне тлумачення тексту, в яке входить екзегетика (що означає текст), культурно-історичний аспект, попередні контексти, лексика, граматика, паралельні місця. На перший погляд для людини непосвяченої це може здатися розкладанням Бога на молекули. Мовляв, як Біблію не вивчай, все одно – Бог істота духовна, і розуміти Його треба духовно. Що ж, я погоджуюся. Але останнім часом бачив приклади, як далеко можна зайти в своєму “духовному розумінні”. Continue reading →