Дуже дивна, справді таємнича історія з далеких 50-их.

9 туристів зібралися пройти маршрутом в Уральських горах, живим не повернувся жоден. Всі загинули за нез’ясованих обставин.

В інтернеті є дуже багато відео та статтей, а дехто не полінувався навіть написати книгу про це. Тому деталі тут не писатиму, хоча вони вельми цікаві.

Тіла були знайдені в дивних місцях, в дивному стані, деколи без одягу та/або взуття. Намет був розрізаний зсередини. Ймовірно, люди в поспіху покидали його. Так в поспіху, що взуття залишили. Тіла були не всі разом, а групами. Біля одного дерева були сліди вогню, але не біля намету.

Офіційна версія – снігова лавина.

Але у справі так багато дивного і незрозумілого, що існує аж 75 версій, що трапилося насправді.

Святкувати чи не святкувати 500-річчя Реформації – це особиста справа кожного. Тут не має відповіді “так” чи “ні”. Це з тої самої опери, що і будь-яка подія.

Але. Дивує опір святкуванням. Чому б і ні? Адже після почину Лютера (Кальвіна, Цвінглі та інших) тисячі, а потім мільйони людей пізнали Христа – як доброго і милостивого Спасителя, Який помер за їхні гріхи. Реформація – це великий крок вперед, завдяки якому в християнську церкву прийшло багато добра і світла. Багато хибного було переглянуто і змінено.

Ось тут пишуть, що святкувати не варто.
Аргумент 1. Християни не святкуються розлучень.
What are you talking about?! Аргумент висмоктаний з пальця. Шлюб – це шлюб. А церква – це Божий інститут. Ніхто ні з ким не одружений “в церкві”. Не були одружені німці з італійціями чи протестанти з католиками. Просто один хлопець Мартин зрозумів, що спасіння Бог дає через віру безі діл, і що в католицизмі багато неправди. Спочатку він хотів це реформувати, але вдалося мало. Виникла нова церква, в якій було багато відроджених і щирих християн. Лютер переклав Біблію німецькою мовою. Він вів дискусію з “папістами” (так тоді називали католиків), і дуже часто (але не завжди) захищав саме біблійну точку зору. Паралель з розлученням явно не в тему. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА
Написання: 13.06.2011
Редакція: 04.12.2013

Протестантизм, як на мене, унікальний своїм неймовірним різноманіттям. Щось подібне, мабуть, можна зустріти лише в сучасному іудаїзмі. Відомий жарт про те, як Апостол Петро закликав до себе «на розмову» служителів католицизму, православ’я та протестантизму. Перші два швидко отримали доброго прочухана за небіблійну практику поклоніння святим, а коли дійшла черга до розмови з протестантом – все стало геть інакше. Розмова в кабінеті Петра тривала тиждень, після чого Петро з протестантом вийшли і продовжували спілкуватися. Протестант тримав в руках Біблію, а Петро йшов поруч. Серед розмови почулася фраза Петра: «Не знаю, брате, може ти і правий, може дійсно саме так варто розуміти це місце в Писанні». «Саме так і варто, я впевнений» – відповів протестант. Тоді Петра осяйнула інша думка: «Брате, але це ж моє послання, це ж я сам писав церквам!». Жарти-жартами, але очевидним є те, що протестанти на все мають власну думку. Устрій церкви, причастя, водне хрещення, роль Духа Святого, час приходу Христа, співвідношення Ізраїлю та Церкви – далеко не повний перелік тем, на які кожна протестантська гілка, конфесія чи громада має «свою окрему думку».

Тим не менше, є особливі гаряченькі теми. І серед них – роль жінки в церкві. Зразу кажу, що вважаю багатьох сестер добрими, вірними, благочестивими християнками, що мають глибокі, правильні, щирі стосунки з Богом. Багато побожних жінок є для мене прикладом в служінні. Багато сестер на Небі отримають більші, ніж брати, нагороди з рук Ісуса. Якщо в процесі читання статті Вам на мить здалося що я думаю інакше – перечитайте цей абзац знову. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Коли я два роки вивчав різні богословські дисципліни в Києві то, чесно кажучи, час від часу ставив собі питання: навіщо все це? І хоча на фоні інших, мабуть, я мав вигляд більш впевненого в собі молодого богослова (зовнішньо), інколи всередині я намагався зрозуміти, як саме я використаю практично ці знання.

От візьмемо два чарівні слова – “герменевтика” та “екзегетика”. Герменевтика – це комплексне тлумачення тексту, в яке входить екзегетика (що означає текст), культурно-історичний аспект, попередні контексти, лексика, граматика, паралельні місця. На перший погляд для людини непосвяченої це може здатися розкладанням Бога на молекули. Мовляв, як Біблію не вивчай, все одно – Бог істота духовна, і розуміти Його треба духовно. Що ж, я погоджуюся. Але останнім часом бачив приклади, як далеко можна зайти в своєму “духовному розумінні”. Continue reading →