традиція

Мислити нестандартно нестрашно – Себастьян Тегза

Я ніколи не міг зрозуміти людей, які відкидають традицію. Але мені було важко також погодитись і з тими, хто відносився до традиції, як до авторитету рівносильного Писанню. І мені дуже не подобалось, що і одна і друга сторона обмежували мою свободу необхідністю обирати між цими двома позиціями. Я хотів мати можливість на третій варіант. Для людських очей це напевно виглядає як невизначеність чи непостійність, хоча насправді це є та ситуація, коли ти просто не вписуєшся в існуючі сформовані системи, а тієї системи, яка б втілювала твої погляди не існує, бо вона ще не сформувалась. І виникає спокуса втиснути себе якимсь способом в одну з тих, які є і бути собі, як всі нормальні люди. Втім, так робити не правильно і не зовсім корисно. Так не робив Ісус і так не робили апостоли. Continue reading →

Як не перетворитися на дракона – Себастьян Тегза

Єдина, свята, соборна і апостольська Церква присутня в цьому світі у формі багатьох різноманітних помісних громад. Все це розмаїття є багатством, а не проблемою. Здоровий шлях зростання для кожної громади пролягає між двома берегами. З одного боку – це важливість плекання власної ідентичності, з іншого – відкритість до інших громад, які мають свою власну особливість. Без такої відкритості громаду важко назвати соборною, і взагалі церквою. Якщо ідентичність якоїсь громади полягає в тому, щоб заперечувати християнську сутність всіх відмінних від неї громад – тоді це погана ідентичність, її потрібно не плекати, а позбуватись від неї. Це не євангельська ідентичність. Апостольське розуміння соборності міститься в словах апостола Павла, які служать практичним підсумком його викладу Євангелія в Посланні до Римлян. І звучать вони так: «Приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу». (Рм.15:7) Continue reading →

Церква як бюро послуг

Що таке церква?

«Піти до церкви поставити свічку шоб бізнес мав успіх, екзамен здався добре, в сім’ї налагодилось», « Поломитись до святого Антонія шоб знайти загублену річ, до святої Катерини шоб добре заміж вийти, до святого Спиридона шоб бізнес був успішний», « До Богородиці яка відповідає за домашні справи, а та – від раку, а та – від алкоголізму , та – для очей» і цей список можна продовжувати доооовго. В наших людей церква і Бог- це такий собі духовний обмінник, я тобі Боже помолюся , а ти мені – те шо мені потрібно. Богові надзвичайно “потрібні” наші хабарі, Він без них просто не зможе ніяк🤷‍♀️ . Споживацька культура проявляється всюди. Я буду ходити до церкви, робити все як треба – і буду здоровий і все в мене буде ок. Навіть малих дітей вчать цьому. Підносять до ікони і кажуть «Бозю , дай здоровя для дитинки, дай, дай», і показують дитині як «треба молитися». А хтось ходить до церкви шоб не попасти в пекло, а потрапити в рай👻

А про Літургію стільки всього можна наслухатись шо вуха в трубочку🙉 люди придумують якісь особливі «бонуси» за «вислухані Літургії». Придумують особливі дні, коли треба причащатися, так, ніби в інші дні Євхаристія не діє, і ше багато іншого.🙈

І такого різного можна начитатися шо аж голова обертом. Але чи в цьому суть християнства? Чи ми не перетворили християнство на язичництво, просто замінивши одних божків – іншими? Чи віримо ми в Бога і в забобони, вроки? Вішаємо дитині хрестик і червону нитку (на всякий випадок). То кому ми не довіряємо, Богові?

Християнство – це бути. Це прийти на богослужіння щоб побути, а не зробити бартер з Богом. Якшо ми будемо довіряти Богові, будемо з ним в діалозі, то звісно що можемо шось просити, для себе чи ближніх, але не робити «обмін валют» (духовне на матеріальне). Ми не зможемо передати свою віру дітям чи ближнім, якшо це буде за принципом «Не розуміємо, але зберігаємо». Якщо хочемо шоб наша віра зростала, то мусимо йти в глибину, мусимо щось читати, пізнавати. Не достатньо є раз прочитати якусь книжку і сказати «Все, я молодець», бо дуже швидко все забувається якшо не підживляти «вазонок» в нашій голові.

Християнином не достатньо народитися, ним потрібно переродитися і наново жити, вже не самому, а з Христом.

З фейсбук-сторінки

Як бути у вирі різноманіття – Себастьян Тегза

С.Я. Тегза

Однозначно, я проти змішування різних теологічних систем в одну кучу і зведення їх до спільного знаменника. Вважаю, що це було б просто нечесно. Ми наче отримаємо все вкупі, але по суті нічого конкретно. Це буде просто каша і вінгрет. Не можна втікати від реальності, Бог дозволив існувати різним богословським традиціям в історії церкви і вони повинні такими й залишатися – різними. Слід подорослішати і нарешті зрозуміти, що світ не є чорно-білим і богословське різноманіття – це не загроза для християнства, а його багатство. Continue reading →

Кого слухатися – пресвітера чи чоловіка?

Трохи на тему покори Божій владі

Недавно я мав нагоду проповідувати в церкві про владу. Я говорив про три типи влади – про державну владу, про церковну і про сім’ю. Коли я закінчив, одна сестра в нашій церкві запитала мене: “Я розумію, що Воля Божа є коритися владі і якщо я заміжня жінка, я повинна коритися і своєму чоловікові, адже він – голова моєї сім’ї, і також пресвітеру церкви, адже він служитель церкви, а я частина церкви. Але що робити, якщо вони говорять протилежне? Наприклад, якщо вони мають протилежну думку стосовно того, чи маю я покривати голову? Наприклад, пресвітер церкви вчить, що всі жінки повинні покривати голову, а мій чоловік каже, що нашого часу цей принцип не стосується, або навпаки – пресвітер каже, що ми маємо свободу в цьому, а чоловік каже, що ні, це Божа заповідь для нас і жінці треба покривати свою голову… кого тоді слухатися?!

Continue reading →

X-MAS або куди подівся Христос – Юрій Притика

X-Mas?

Біля двох років тому назад повертаючись із Вінничини мене вразила одна річ. Сталося так, що я замилувався старовинною архітектурою, шпилясті храми, будинки з усілякою ліпниною просто липли до мого серця і дуже тішили моє око. Та наче голка загнана під ніготь гостро й дико мене боліло дещо інше. Поряд із чарівною, вишуканою й мистецько оформленою архітектурою я зустрічав прямокутні напівзруйновані будівлі із написами “Слава труду” та “Слава КПСС”. Мій шлунок ледь не вирвало, цей гнітючий контраст щось робив із моїм серцем, воно не билося, не тріпотіло, воно калатало без будь-якого ритму, здавалося груди його не втримають. Не міг я збагнути як за якигось двісті-триста років ми здеградували настільки, що втратили не те щоби здібність творити шедеври, ми втратили смак краси її вишуканий аромат та стали безхатченками у власному домі.
Continue reading →

Мій нічний діалог з православним

Православ’я і протестантизм. Діалог можливий?

Одна справа варитися в своєму протестантизмі, друга – вести діалог з людиною, яка має сильні (але дещо інші, ніж ти) переконання про віру і діла, про церкву і Ізраїль, про Писання і передання.

З дозволу мого співрозмовника публікую наше листування на духовні теми. Може, комусь буде цікаве і корисне.

Чем-то [ця організація] напоминает мне церковь “святых последних дней”, они же мормоны, они же очередная “христианская” религиозная организация из Америки. Что в России, что в Финляндии – тащили меня вечно на какие-то тренинги/семинары/конференции/встречи/молитвы/изучение английского языка. После нескольких попыток выразить мое несогласие с их доктриной пришлось покинуть их компанию, сказал прямо что считаю Истиной учение лишь православной Церкви, выражающейся в моем случае в причастности к Русской Православной Церкви, а английский язык – сказал – и так знаю, потом вроде отстали =)

а чому “християнська” у лапках? що саме є маркером справжньої християнськості?

порівняння некоректне, тому що мормони це псевдохристиянський культ, який заперечує основи християнства (Трійця, спасіння через віру, канон Біблії, божественність Христа). я не захищаю ССХ, просто це місія, а не церква.

стосовно істинності православної церкви можемо якось поспілкуватися.

тільки мені здається, що правильно ставити питання не яка церква правильна, а що є авторитет (Біблія) та у кому спасіння (Христос).