Аборти. Між чорним і білим

Завжди є теми, які поділять будь-яке суспільство приблизно навпіл. Або якщо не навпіл, то десь 40*60 чи 30*70. Але навіть якщо Ви маєте у своїй країні 25% дуже затятих прихильників чогось, то це вносить неабиякий розкол у суспільство.

Аборти – тема стара. Коли вона виникає десь у фейсбук, то одразу знайдуться десятки чи сотні підтримати “право жінки на вибір” і приблизно десятки-сотні незгодних, які назвуть це вбивством.

Як на мене, то одна з найкращих (тобто найуспішніших) стратегій сил темряви – це передефініційовувати дефініції. Continue reading

Моє тіло – розпоряджаюсь як хочу? – Сергій Гула

"Моє тіло - моє діло?"

“Моє тіло – моє діло?”

Чи не найголовнішим сьогоднішнім аргументом щодо права жінок робити аборти є той, що жінка вільна у розпорядженні своїм тілом, а тому, якщо вона хоче, то вільна зробити аборт – бо це її тіло!

Чи насправді така логіка виправдана та є обґрунтованою і з точки зору права та інших фундаментальних наук та й з боку здорового глузду?

Найперше, що потрібно розуміти, що будь-які теорії, думки, філософії, які не мали свого глибинного осмислення та правового обґрунтування, неодмінно призводили до трагедії, і дуже часто, світового масштабу. Наприклад такі думки, що темношкірі люди є людьми другого сорту та мають бути рабами, призвели до того, що тисячі людей загинули, тільки тому, що хотіли довести, що вони такі ж вільні та рівні у своїх правах та гідності, які і світлошкірі люди; чиясь думка про те, що євреї є «брудною» нацією, а тому повинна бути винищена, результатом чого історія людства пережила страшний голокост; переконання, що арійська раса є вищою над усіма расами землі, а тому повинна панувати над іншими, призвела до того, що світ став свідком найжахливішої другої світової війни – і таких прикладів є достатньо. Continue reading

Авраам і я

Сергій ЧЕПАРА

В понеділок я був на служінні у церкві і слухав цікаву проповідь. Проповідник розповідав про Авраама, про його віру. Переповідати всю проповідь не буду, але одна річ мене сильно торкнулася. Авраам був доведений до такої точки, щоб не мати жодної надії на тіло: Бог пообіцяв йому нащадка, та не просто нащадка, а нащадка, якого народить Сара. Авраам і Сара були дуже поважного віку. Обоє спочатку висміяли у своїх серцях Бога і вважали повною нісенітницю мати дитину… А Бог міг би дати Аврааму сина у років 60 чи 70, але відвідав його саме у 99. Чому? Бо у 60 чоловік ще може зачати дитину, і жінка ще може дитину народити, і Божа участь була б “мінімальною”.

Мені здається щось подібне Бог робить у моєму житті. Є певні речі, про які я молюся довгий час, але якщо намагаюся хоч трішки допомогти Богу (як Авраам з Агар) то Він все миттєво руйнує. Як би я не старався своїми силами щось утнути  – все руйнується навіть не почавши будуватися… Тому, мабуть, мені, як Аврааму, треба просто дочекатися часу, коли своїми силами я не зможу отримати бажане, і просто “розслабитися”. Інакше, якщо не змочу довіритися Богу і його чуду чекатиму чуда ще дуже довго…