Сталінізм головного мозку

З сумом спостерігаю, як для більшості людей гарячий патріотизм стає тотожнім антиросійщині всіх видів (і навпаки – антиросійщина це і є патріотизм).
Ненавидиш все російське? Молодець, патріот, так тримати.
Тобто патріотизм це в першу чергу не

  • взяв в руки зброю – захистив країну від окупанта
  • посадив 10, 100, 1000 дерев
  • не даєш і не береш хабарів
  • створюєш робочі місця, платиш податки
  • дбаєш про екологію, сортуєш сміття
  • виховав чесних порядних дітей

Це речі непогані, звісно, але головне, як Ви розумієте, ненавидіти все російське.
Мовна тема заводила і заводить мільйони, і на тому можна заробити чудові політичні девіденди.
Зрештою, є люди, які несвідомо влилися в мейнстрім.

Приклад.
У звичайній школі в м. Ковель батьки/діти вирішили, що на випускному вони станцюють танець під російську пісню. Дирекція, звісно, не погодилася на це. До її мотивів ми повернемося через кілька хвилин.

Але батьки/діти не розгубилися, і пісню переклали українською. Дирекція (увага!) вночі перед випускним (увага!) написала в чат, що “прийняла остаточне рішення”, що цю пісню (перекладену українською) вони забороняють (what???). Формальна причина – бо там є слова “атестат” та інші, які вже застарілі.

Яке Вам до того діло??!!!
А якби вони вибрали пісню на івриті 17-го століття?
Вам що до того???

Зрозуміло, мотивація, проста, як двері. Пісня має російське походження. А в наш час це пахне проблемами для дирекції, яку Україна і українська мова цікавить мало, а от тепле крісло – багато. Тому що бабло перемагає всяке зло. Чи ця директорка так само переймалася російською в Україні 10, 20 років тому? Чи прозріння прийшло щойно зараз?

Continue reading

Словник галицької говірки

  • бабрати – робити щось неохайно, неакуратно
  • бальон – м’яч
  • банти – драбина для курей
  • баня – купол
  • баня́к – каструля
  • баюра – калюжа, болото
  • боронити – обороняти
  • брама – ворота
  • бритва́нка – форма (деко) для випічки
  • бузько – лелека
  • бу́зя – рот, обличчя
  • бульба – картопля
  • бусьок – лелека
  • варуватися – стерегтися, бути пильним
  • ва́р’ят – божевільний
  • васерва́га – рівень (прилад для будівництва)
  • вважай! – обережно!
  • вуйко – дядько, мамин брат
  • га́дра – сварлива, зла жінка
  • гарувати – важко працювати
  • грати вар‘ята – клеїти дурня, прикидатися нерозумним
  • гризота – горе, нещастя, лихо
  • горнятко – чашка
  • ґазда – господар; чоловік
  • денервуватися – дратуватися
  • дефіля́да – святкування, вечірка, парад, урочистості
  • дупа – сідниця
  • елєґанцко – гарно, чарівно, мило, симпатично, елегантно
  • желі́зко – праска
  • жльо́пати – пити великими ковтками
  • забава – вечірка
  • залізко – праска
  • змучитися – втомитися
  • зу́па – суп
  • ї́джинє – їжа, пожива, страва
  • йо́лоп – дурень
  • кавалєр – наречений, залицяльник, молодий неодружений чоловік
  • кавалєрка – зустрічання, побачення
  • калаба́ня – калюжа
  • камізелька – безрукавка
  • канапка – бутерброд
  • кант – ребро, кут
  • капа́рити – робити щось погано, марнувати матеріал
  • кльозет – туалет
  • клю́ски, кльоцки – варене тісто, галушки
  • кобі́та – молода жінка, дівчина
  • когу́т – півень
  • колєжа́нка – подруга
  • копати – вдаряти ногою
  • коплак – 1) мала дитина; 2) незаконно народжений син (образливе)
  • креденс – сервант, буфет
  • кри́жі – поперек
  • ксьондз – священник (римо-католицький)
  • куфайка – 1) тепла куртка; 2) ватяник
  • лаба – лапа
  • лахи – одяг
  • люстерко – дзеркальце
  • ма́йтки – (жіночі) труси
  • макі́тра – голова
  • мати до чинення – мати справу
  • мло́сно – нудно, важко
  • нана́шка – хрещена мати
  • незда́лий – нікчемний, недобрий, непідходящий
  • обістя – маєток, подвір’я
  • обробити – пограбувати, обікрасти
  • обрус – скатертина
  • па-па́ – бувайте, прощавайте
  • пате́льня – сковорода
  • патик – палиця
  • пацюк, пацє – порося
  • паща – рот
  • пащекувати – говорити неґречно, без поваги
  • п’єц – піч
  • пивниця – підвал
  • пироги – вареники
  • пи́сок – рот, морда, обличчя
  • пляцок – 1) солодкий пиріг; 2) корж;
  • полярис – гаманець
  • помаранча – апельсин
  • помарніти – схуднути, збліднути
  • постерунок – дільниця поліції
  • прикрий – неприємний
  • пузьомки – суниці (ягоди)
  • пуцувати – чистити
  • ринва – стічна труба
  • ровер – велосипед
  • румбамбар – ревінь
  • рура – труба
  • сіни – коридор
  • смарувати – забруднювати
  • сос – підлива
  • сподні – штани
  • стрийко – дядько, татів брат
  • стрих – горище
  • студня – криниця
  • тішитися – бути радим, радіти
  • трускавки – полуници
  • трафунок – випадок, подія
  • ту́ман вісімнайцятий – тупак, нездара, неук
  • уборна – туалет
  • урльоп – вихідний день, відпустка
  • фа́йно – добре
  • фамілія – родина
  • фастриґува́ти – намічати ниткою місце на одягу
  • фест – 1) добре; 2) дуже
  • фіґлі-міґлі – викрутаси, жарти
  • фі́ра – віз
  • фіра́нка – тюль
  • фондувати – своїм коштом оплатити щось для товариства
  • фоса – рів
  • хідник – килим, доріжка
  • хосен – користь, прибуток, дохід
  • цеду́лка – записка
  • церата – клейонка
  • церувати – латати
  • ціхо – тихо! цить!
  • цукорок – цукерка
  • цьомати – цілувати
  • шантрапа – нікчемні, ненадійні люди, збрід
  • шкло – скло
  • шляк трафив – сталося щось лихе
  • шлямазарник – брудас, нездара, недолугий
  • шмір – мастило
  • шно́бель – ніс
  • шпо́ндер – почеревина, грудинка
  • шпрехати – говорити
  • шприха – шпиця
  • штахета – невелика дошка, елемент паркану
  • штрека – залізнична колія
  • шту́ка – мистецтво, вміння, ремесло
  • шум – піна в каструлі
  • шу́бер – засувка для комина
  • шу́фля – совок, совкова лопата
  • шуфляда – шухляда
  • щикати – гикати
  • яфени – чорниці (ягоди)

Укладач: Сергій Чепара

Роздуми про студентів-іноземців

Оскільки я викладаю українську мову як іноземну, то перетинаюся з різними людьми з різних країн. Найкраще мені працюється з західноєвропейцями та північноамериканцями. Якщо такі люди почали вчитися – то вчитимуться принаймні певний час. Вони організовані, дисципліновані, мотивовані. Вони добре і вчасно платять.

Але якісь дивні речі починаються з моїми студентами з інших регіонів. Я шість разів пробував займатися з студентами з Африки та Азії – завжди провально. Таке відчуття, що люди не знають, чого хочуть.

До прикладу. Один мій студент дуже запалився вивчати мову. Все його влаштовувало, все подобалося. Хотів навіть організувати мені групу, а сам вчитися окремо, 1 на 1. В результаті провчився аж кілька тижнів. Групу, звісно, не організував. Continue reading

Дроздов і мова

Коли Дроздов з’явився на ТБ у всіх нормальних людей виникло запитання – звідки він взявся і як туди потрапив. Тому що поводив себе дуже непрофесійно. Перебивав співрозмовників, вставляв зайві коментарі і т.д.

2. На ютубі легко можна відкопати відео, де Дроздов каже, що нам, україномовним галичанам, треба вирішити як жити в російськомовній Україні. “в Україні завжди розмовляли двома мовами. Так було і є” – цитата.

3. Виганяти людину зі студії не через зміст висловлювань, а через мову – це дуже низько. Російська мова не краща і не гірша будь-якої іншої. Людина вільно може спілкуватися так, який їй комфортно. Зовсім інша справа – функціонування мови в закладах освіти, держустанов, судів і т.д. Але тут не про це – просто передача на приватному каналі.

Навіть якщо людина вперто розмовляє російською – це не привід її виганяти. Це питання її мотивів. А судити треба не мотиви, а конкретні діла. Ну як можна вигнати з студії за мотиви?

4. У студії був мусульманин, який (увага!!!) громадянин України вже 10 років. Чому ж патріот Дроздов йому дозволив розмовляти російською, а іншому громадянину ні? Та й взагалі – що за політика – на моїй передачі говорять лише українською? А про це було заздалегідь обумовлено?

5. Нашим галичанам треба затямити, що Галичина це Україна, але не вся Україна. Це називається містечковість – “стільки світу, що з вікна”. Поїдьте на кілька років у міста мільйонники – Харків, Київ, Одесу, Дніпро. Розуміння патріотизму розшириться. Всюди є добрі і розумні люди, і всюди є негідники. Кореляція з мовою тут дуже натягнута.

6. Я за українізацію. Але не сокирну (м’яко кажучи). Такою українізацією Дроздов робить країні і мові ведмежу послугу. Нормальні адекватні російськомовні українці від таких коників не захочуть переходити на українську. Така українізація – це крок до ненависті до людей, які не такі, як ти. Не можна заставити 20 мільйонів українців розмовляти іншою мовою. Російськомовні українці – це реальність, яка нас оточує. Зовсім інша справа як на це впливати і що з цим робити. Фаріон написала непоганий підручник, але своїми виступами у парламенті зробила і країні жахливу рекламу.

Поведінка Дроздова країну не об’єднує, а розколює. Ми живемо у дуже складний час – на сході війна, при владі люди, які пильнують про власні, а не державні інтереси. Мова завжди була приводом розсварити людей. Західні ЗМІ відзначають: “коли влада в Україні не могла вирішити проблеми, вона натискала мовну кнопочку”. Це не значить, що мовне питання не важливе взагалі. Але якщо другорядне поставити на головне – всі програють, окрім ворогів України. Російськомовні українці не злочинці. Це просто люди, які народилися в сім’ях, де розмовляли російською. Та й усе. Україномовні українці не кращі. А казати, що хтось кращий лише тому, що розмовляє однією мовою, а не іншою – явне безглуздя.

Біда нашої країни не у мові. Головна біда – це поголовна корупція знизу доверху, зверху донизу. Друга біда – низька політична грамотність населення. Третя – 80-90% ресурсів належить купці олігархів. Статус державної НЕ (!!!) зобов’язує приватну особу розмовляти нею. Державна мова це офіційна мова держави. Крапка. Це не питання якою мовою людина говорить на телешоу. Якщо журналісту так принципово не чути російську (але чому? хіба у мові річ?!) то нехай його не запрошує взагалі. Хоча як на мене позиція дивна.

Якщо людина за 25 років не вивчила мову… це її справа. Так, це дещо говорить про її ставлення до держави. Це дає право оцінити її моральність. Можливо, засудити її. Але не відбирати у неї політичні права. Людина, яка ігнорить державну мову просто не повинна займати певні посади, та й усе. Але жити в країні як і інші – будь ласка. Живий, жуй хліб і ковбасу. На Закарпатті є села, де люди не знають ані російської, ані української – а лише угорську. Не хочуть вчити? Та на здоров’я! Але якщо така людина захоче працювати в держорганах або здобути вищу освіту коштом держави – це вже зовсім інше питання.

Ми маємо врешті решт вирішити яку країну ми будуємо. Я за те, щоб люди почали розмовляти українською. І не тільки на півдні і сході України, а й у Китаї і Бразилії. Але не треба втрачати голову. Російська мова не наш головний ворог. Мова – це інструмент комунікації. Перш за все.

О Львове и украинском языке. Виктория Волошина

Львів. Вигляд з костелу Ольги і Єлизавети

Львів. Вигляд з костелу Ольги і Єлизавети

Цей пост з фейсбуку я вирішив опублікувати тому, що він стосується і Львова, і української мови. Досить цікавим є досвід людей, які переїхали з російськомовних регіонів до Львова. Цей пост прошу не розцінювати у контексті мовних вакханалій, які маємо сьогодні, а швидше позачасово – у контексті мови та ідентичності як такої.  Це хороший приклад, як люди можуть нормально і спокійно обговорювати мовні питання. Насолоджуйтеся.

Вікторія Волошина

Так странно.
Сколько бы я ни практиковала украинский, он не становится для меня “родным” языком.
Я могу любить его, я могу читать на нем книги, учить ему своих детей, иногда – даже могу писать или вести разговоры на нем на несложные темы с другими людьми.
Но это все еще не тот язык на котором я думаю и чувствую. Не тот язык, которым я выражаю самое важное про себя, на котором я могу учиться и понимать какие-то новые или сложные сущности.
Наверное, последний период был (и есть) самым насыщенным для меня в плане использования украинского. Так много и часто я еще никогда им не пользовалась, как сейчас. И никогда не чувствовала себя такой пустой и незамысловатой девочкой: мне не хватает украинского чтобы в полной мере выразить себя через него.
И никогда я еще не чувствовала свой русский таким чужеродным. Для большинства людей, среди которых я сейчас живу, это не русский, а именно российский язык. И я, наверное, понимаю этих людей.
Continue reading

Третя річниця

Фото з інтернету

Фото з інтернету

Дочитую зараз Сергія Плохія “Браму Європи”. Це така книжка – огляд історії України, написаної українцем в Америці. Там цікаво так написано про українську революцію 1917-18 років: “Українці добре вміли повставати проти влади, але взагалі не вміли її будувати”. Історія продовжується. Ми вміємо скидати диктаторів, але часто не думаємо, а що далі.

Віруючі часто пишуть – треба надіятися на Бога. Без сумніву, це правильне кліше. Але є справи суто політичні, а є суто духовні. Все взаєзв’язано, і Божі істини універсальні. Але інколи дуже корисно прояснити ситуацію – Україна не може встати з колін не тому, що вона “не перед тим богом на колінах стоїть” абощо, а тому, що більшості українцям бракує чіткого розуміння, як функціонує демократія. А функціонує вона так: відповідальне суспільство раз на 4-5 років обирає відповідальну владу. В періоді між виборами громада контролює владу (а не поливає брудом безперестанку), і всіляко долучаєтсья до управління країною, містом, селом. Кожен на своєму місці робить правильно, а беззаконня засуджується. Continue reading

Говоріть, будь ласка, українською…

54980582Якуб ЛОГІНОВ,
“Дзеркало тижня”

Дуже важко вивчити іноземну мову не виїжджаючи зі своєї країни. На мовних курсах, лекторатах в університеті чи вивчаючи мову самостійно, можна оволодіти теорію та базовий запас лексики, але для вільного володіння потрібна практика. Тобто — бажано поїхати в дану країну, щоб весь час бути в даному мовному середовищі. Для прикладу, якщо ти в Італії і поїхав на якийсь час до Риму, хоч-не-хоч вимушений спілкуватися з людьми на вулиці, в магазинах тощо італійською, довкола себе чуєш італійську мову, читаєш італійські написи. І таким чином мова засвоюється. Якщо вивчаєш німецьку — можеш набрати мовну практику в Німеччині або Австрії, якщо французьку — у Франції або бельгійській Валонії, якщо російську — в Москві, Петербурзі чи Калінінграді. З іноземцями, котрі вивчають українську мову, ситуація складніша. Continue reading

Про мову, політику і мовну політику

Олександр Сергійович Пушкін

Олександр Сергійович Пушкін

Сергій ЧЕПАРА

Мене підтошнює – завжди згадую цю кумедну фразу, почуту від свого сусіда в дитинстві, коли бачу і чую примітивні і поверхневі прояви ніби-націоналізму в Україні, особливо в її західних областях.

Інтернет і телебачення наповнені сміттям, і це ні для кого не секрет. В соцмережах об’єднуються “вороги-ненависники Бандери” (які не знають хто він і за що боровся) і “щирі українці, що не розмовляють російською” (але суржиком, бо українську мову їм вивчити також слабо). Примітивізм вражає. Як Вам така фразочка “Я проти російської мови в Україні” ? А куди Ви її подінете? Continue reading

Ви були у Верхньому Висоцьку?

Прекрасно усвідомлюю, що більшість навіть не знає де це, а ті, хто знають, знають лише тому, що я розповів :)

ImageОтже, Верхнє Висоцьке – велике і довге село на Турківщині (Львівська область). Його протяжність – 11 км, населення – 2,5 тисячі осіб. Останні 2,5 місяці я провів там, про що і хочу Вам трошки розповісти. Continue reading

Ростемо!

Сьогодні мій блог перетнув “межу” – 3000 сторінок було переглянуто за історію його існування – 8 місяців. За цей час було написано 79 постів у 376-и тегах. Як показує чарівний flagcounter сайт відвідують переважно з України (607), США (257), Росії (27), Польщі (11) та Німеччини (10). Щось для себе змогли знайти і прочитати по одному жителю Швейцарії, Франції та Великобританії :)

Всі статті розміщені у трьох категоріях – громадянська позиція, моє життя та християнство. Найпопулярніші статті: Привид екуменізму, Розповідь про українську мову, Спасенний один раз – спасенний навіки. Вчора блог відвідало 58 осіб – це найбільше за весь час існування блогу. Найчастіше мій блог знаходили за ключовими словами “українська мова”, а найактивніші дописувачі – Павло Л. та Антон Д., які зробили по 6 коментів кожен. Всього на блозі 40 коментів.

Цього тижня блог відвідало 183 особи, минуло – 205.