Якось довелося їхати з досить типовим таксистом на його старій убитій “дев’ятці”.
Дядечко років 50и від народження всю дорогу розмовляв зі мною, не дивлячись на те, що я йому не відповідав ні слова і дивився в телефон.
У салоні грало щось шансоноподобне, що цілком відповідало образу дядечки.
І, проїжджаючи повз приватний сектор з красивими будинками, таксист зло подивився у вікно і видав очікуване:
Ну гади! Накрали і живуть за наш рахунок! Скажи, от хіба проста людина може собі такий будинок побудувати ?!
Я задумливо глянув на будинки, які були досить середньої цінової категорії і відповів:
Ні. Простий – не може. Точно не може.
Справа в тому, що совок залишив нам у спадок, крім усього іншого, пекельну національність або, мабуть, навіть расу: “проста людина”, він же простий нарід.
Як відрізнити просту людину.
Я виділив для себе ряд вірних ознак, де кожен виникає з попереднього.

У нас в країні багато людей думає, що ми бідні, неуспішні і корумповані тому, що у нас погана влада. Мовляв, влада у нас погана, а народ хороший. Ну бо люди всюди у світі однакові, як це народ може бути поганим?

Є 1001 спосіб показати, що народ народу рознь. Зокрема, як працює туристична галузь.

Німецька туристична фірма возить людей з Німеччини, Австрії та Швейцарії в Східну Європу. Німці замовляють тури 6-9 місяців неперед. Одразу після замовлення починається робота – бронь готелей, розробка маршрутів, проплата екскурсоводів, трансфер і т.д. Інколи німці, власники бізнесу, хочуть наперед (інколи 9 місяців наперед!) заплатити українцю-водію, який завезе пару німців з точки А в точку Б. Вони хочуть все проплатити наперед і мати спокій. Але в нас так не можна – бо людина візьме гроші і шукай вітра в полі. Continue reading →

Як бути щасливим?

Останнім часом усе частіше бачу у френд стрічці перепости статей на кшталт “Щасливими можуть бути тільки ті, хто багато подорожує” або “Щасливими можуть бути тільки ті, хто живе в парі”. Друзі, ви це серйозно? Хочете сказати, що на світових курортах, починаючи від Туреччини і закінчуючи Гавайями, поголовно усі туристи сяють невимовним щастям? Тоді почитайте форуми відгуків про готелі на популярних сайтах для подорожуючих і виявите там у більшості негативні відгуки. Може ви стверджуєте, що незаміжні та неодружені люди є абсолютно нещасними, а всі одружені неодмінно тішаться щодня? Чому ж тоді за статистикою в нашій країні кожен другий шлюб завершується розлученням?  Continue reading →

Тисячі людей – це успіх?

Надумався написати коротеньку замітку про успіх служіння. А саме – чи кількість членів церкви є мірилом її успіху. Моя коротка відповідь – і так, і ні. Все не так лінійно і однозначно.

Кілька років тому я навчався в Києві і мав змогу проповідувати у маленькій церковці. На той час там було близько 10 людей поважного віку. Отже, я був єдиним, кому було менше 40-а років. Для мене це була чудова практика – мені дозволяли проповідувати майже кожну неділю по 30 хв. Але ось що цікаво – церква збирался у великому актовому залі Геологічного інституту НАН України. Зал вміщав близько 200 осіб. Я запитав, скільки людей відвідувало богослужіння раніше. І відповідь мене приголомшила – був повний зал. 200 людей! Це була велика повноцінна церква, хоча я нічого не знав про її практику, стосунки чи ще щось, але це вражало. Де ж поділися всі? І тут я почув ось яку історію.

В 1990-і роки пресвітером цієї церкви був чоловік, який мав хороші знайомства в Німеччині. Кожного року діти членів церкви їздили на місяць-два в Німеччину в дитячі табори. Кожної неділі зал був переповнений. Через кілька років пресвітер помер і церква почала занепадати. Вже ніхто не брав дітей до Німеччини – зв’язки були втрачені. Люди по трошки, по трошки почали йти геть. І коли я прийшов – їх вже було 10. І їхні діти та онуки не відвідували служіння. Continue reading →

Не раз і не два чув про двієчників, які стали мільйонерами і про відмінників, які замітали вулицю. Правда це чи міф?

З мого досвіду швидше міф, аніж правда. Суджу по тому, що бачив на власні очі. Я ніколи не належав ні до перших, ні до других, бо вчився на тверді четвірки (і трохи на п’ятірки)… Але з моїх знайомих, які в школі мали слабкі оцінки бізнесменами, науковцями, депутатами чи ще кимось не став на разі ніхто. Та й з відмінників теж. Але загальна тенденція така – в цілому розумні, здібні, талановиті і працьовиті можуть досягти більше, аніж ті, які ними не є.

Звичайно, бувають винятки. Звичайно, відмінники бувають зубрилками. Звичайно, людина може бути прекрасним спортсменом, а от фізика-хімія – то не її. Але знову повторюся – в цілому принцип працює: в житті успіху досягають ті, хто досягав його в школі. І навпаки. І ще дуже багато залежить від сім’ї. Батьки можуть дати прекрасний імпульс дитині, спонукати її так чи інакше ставитися до навчання, життя, а можуть і не дати.

В кінці XIX століття нідерландський богослов Герман Бавінк вирушив в коротку подорож Північною Америкою. Під час подорожі він записував свої спостереження, які пізніше опублікували, а нещодавно вони навіть були визнані найкращою розповіддю голландця про подорож за кордон.

Освіта там дуже цінується: американці відчувають, що вони відстають у цьому відношенні, і тепер щосили хочуть зрівнятися з Європою. Шкільні приміщення просто чудові. Ніяких грошей на це не шкодують. Багаті людей вважають за честь засновувати коледжі… Зацікавленість в освіті посилюється бажанням до свободи і незалежності: кожен американець хоче бути вільним, незалежним, досліджувати і дивитися на світ самостійно…
Бібліотеки, публічні бібліотеки, також вносять внесок у розвиток людей. Будь-яке місце, що має хоч якесь значення, має власну бібліотеку, яка була заснована і підтримується або особистими пожертвуваннями, або місцевою владою, і доступна для всіх безкоштовно. Наука і знання популяризуються, як тільки можна… Continue reading →

Як ви думаєте, за ким підуть люди? За дипломованими експертами, кличуть до висот духовності і благополуччя, або ж – за неуком, професійним невдахою, при одному тільки появу якого починає віяти тугою?

Сонми професійних пророків твердять, що все неодмінно буде добре: не буде ні воєн, ні голоду, ні страждань, ні поневірянь. І тут, що казна-звідки, приходить неук, якийсь Єремія, що не припиняє скаржитися на життя і нарікати, що все буде погано. Мало того, він ще й заявляє, що саме Господь послав його пророкувати, що, мовляв, світ крихкий і ефемерний, що він приречений.

Ось така «блага звістка»: «І промовив до мене Господь: Не молись за народ цей на добре йому: Як вони будуть постити, Я не послухаю їхніх благань, а коли принесуть цілопалення й дар, Я їх не прийму, бо Я повигублюю всіх їх мечем, і голодом, і моровицею!… А я відказав: О Господи, Боже! Ось пророки говорять до них: Ви не будете бачити меча, і не буде вам голоду, правдивий бо мир в цьому місці вам дам! Та промовив до мене Господь: Ці пророки неправду Іменням Моїм пророкують: Я їх не посилав, і не наказував їм, і їм не говорив! Вони вам пророкують невірні видіння та чари, нікчемність й оману свого серця… » (Єремія 14: 11-14). Continue reading →

Один з моїх улюблених фільмів – “Той, що змінює час” (Time changer). Ідея фільму така – професор біблійної семінарії потрапляє у майбутнє (кінець XX століття) і сильно шокований християнством того (тобто нашого) часу. Шокує його і сам час (транспорт, мобільний звязок, хот-доги), і саме християнство.

Професора дивує, що більшість людей байдужі до релігії і моралі, а ті, які відвідують церкву, не живуть чистим богоугодним життям. Потрапивши в церкву на служіння, його помічають та запрошують на різні церковні заходи. Професор не може надивуватися – християни, запрошуючи на служіння невіруючих, не говорять про Христа, Його викупну жертву, гріх, спасіння, благодать, віру чи діла – вони говорять про церковні заходи, таким чином роблячи церкву привабливим клубом для невіруючих людей. Continue reading →

Прочитав цікаву книгу, яку наполегливо раджу придбати і уважно прочитати. Торкається проблем сучасних протестантських церквов. Якими є критерії успіху церкви? Чому деякі церкви не зростають? Як уникати крайнощів? Як правильно засновувати нові церкви? Що таке церква-філіал? Чому важливе здорове вчення? Чи припустимо використовувати маркетинг в розбудові церков?

Коротка рецензія

НЕ ПИТАЕМ ЛИ МЫ ДУШИ НЕКАЧЕСТВЕННОЙ ПИЩЕЙ?
Мы сегодня едим в «МакДональдсах», где обслуживание оперативно, пища – одинакова, а главное – это нужный объем. И эта культура потребления просочилась в церковь.

По всей Америке церкви создают служения, которые так активно развлекают людей и используют приемы поп-культуры, что это похоже скорее на маркетинг, чем на служение. Что там в «меню»? Явная смесь энергичной музыки, привлекательных электронных технологий и тематических проповедей. И, как все успешные корпорации, такие церкви создают филиалы, чтобы поддержать свой бренд. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Ви можете по-різному ставитися до напою Кока-Кола, але мова зараз йтиме не про сам напій, а про успішний американський бізнес. Coca-Cola – найдорожча торгова марка у світі – 68,9 млрд доларів. Це значить, що якщо Ви хочете випускати водичку власного рецепту з надписом Coca-Cola це коштуватиме Вам якихось 70 мільярдиків американських доларів. За цих 70 мільярдиків Ви купите право випускати напій, але не заводи, які його виробляють, не тисячі працівників, не мільйон магазинів на всіх континентів. Ви купите бренд, марку. А щоб побудувати мережу точок, де продають сам напій Вам потрібно ще не один мільярд.

Coca-Cola – приклад успішного бізнесу. Де б Ви не були, куди б не поїхали – придбати газований напій оригінального смаку можна навіть у найглухішому селі. Coca-Cola є всюди і завжди. Одним з принципів хорошого успішного бізнесу є постійне розширення ринку. Постійний наголос на кількісних показниках. Менеджери різного рівня добре знають, за що їм платять. Прибутки мають зростати. Напій має продаватися всюди. Він має рекламуватися – на автобусах, на біг-бордах, на лайт-бордах, на телебаченні, словом, всюди-всюди. Тому що це бізнес. Бізнес має бути успішним. Прибутки мають зростати. Continue reading →