Третя річниця

Фото з інтернету

Фото з інтернету

Дочитую зараз Сергія Плохія “Браму Європи”. Це така книжка – огляд історії України, написаної українцем в Америці. Там цікаво так написано про українську революцію 1917-18 років: “Українці добре вміли повставати проти влади, але взагалі не вміли її будувати”. Історія продовжується. Ми вміємо скидати диктаторів, але часто не думаємо, а що далі.

Віруючі часто пишуть – треба надіятися на Бога. Без сумніву, це правильне кліше. Але є справи суто політичні, а є суто духовні. Все взаєзв’язано, і Божі істини універсальні. Але інколи дуже корисно прояснити ситуацію – Україна не може встати з колін не тому, що вона “не перед тим богом на колінах стоїть” абощо, а тому, що більшості українцям бракує чіткого розуміння, як функціонує демократія. А функціонує вона так: відповідальне суспільство раз на 4-5 років обирає відповідальну владу. В періоді між виборами громада контролює владу (а не поливає брудом безперестанку), і всіляко долучаєтсья до управління країною, містом, селом. Кожен на своєму місці робить правильно, а беззаконня засуджується. Continue reading

Advertisements

Як стати професійним екскурсоводом за 60 днів

902279692_newНе ніяк. Це можливо :)

Якщо Ви хочете стати професійним екскурсоводом максимально швидко, то Вам треба поетапно виконати прості пункти.

По-перше, вивчіть інформацію про Львів – минуле і сьогоднішнє міста. Тут важливо не якнайбільше інформації, а грамотне поєднання історії і цікавинок. Стануть у нагоді документальні фільми “Львів. Хроніки древнього міста”, “Країна. Історія українських земель” та “Вуличка”. Книг про Львів є кілька сотень, та на мій погляд, найкраще підійдуть такі:

Олександр Шишка. Наше місто – Львів. Книга 1,2. Львів. Центр Європи. 2011. с. 174.
Ірина Котлобулатова. Дати і події в історії Львова. Львів. Аверс. 2009. с. 208.
Андрій Дорош. Львів. Проходи не без задоволення і з мораллю. Львів. Аверс. 2008. с. 208.

Я не раджу Вам купувати більше, ніж 3-4 книги, хоча є ще інші хороші. Але тут питання не у кількості інформації, а у вмінні її опрацювати (і потім подати). Continue reading

1 000 000 лайків і все буде добре

Збираємо лайки! Поширюємо!

Збираємо лайки! Поширюємо!

Хтось колись казав, що революції/перевороти в деяких країнах відбулися саме завдяки соцмережам. Мовляв, люди в соцмережах домовилися вийти там-то і тоді-то і побороли злий режим. В Україні, на приклад, два роки тому Мустафа Найєм закликав всіх вийти на Майдан після побиття студентів спецназівцями. Звісно, не лише тому, але люди вийшли, почався Майдан, режим побороли, відбулися вибори, Найєм, до речі, став депутатом.

Але є зворотня сторона медалі. Коли людям фейсбук створює майданчик для ілюзорної діяльності, псевдозаміною дійсності, фейковою боротьбою.

Сотні і тисячі фейсбук-активістів поширюють відверту маячню і чекають (чи не чекають?) що країна зміниться. Особливо мене веселять пости а-ля “Якщо я назбираю 1 000 000 лайків – піду у відставку” з фото чинного Прем’єра. Звісно, саме фото і пост до нього змейкали його недруги. Незалежно від свого ставлення до цього політика (а воно радше негативне, ніж позитивне) скажу, що така діяльність працює на Арсенія Петровича, а не проти нього. Чому? А тому, що йому від Ваших лайків не тепло і не холодно, але навіть трошки тепло – у тому відношенні, що у людей створюється враження, що вони патріотично борються з владою-демоном. Continue reading