Сповідь самозакоханого християнина

Андрій САВИЧ,
пресвітер церкви “Голгофа” (м. Луцьк)

Чи знаєте ви людей, які ходять в кіно на свого улюбленого актора і якщо є сцени, де його немає, то їм стає нудно? На жаль, є християни, які поводять себе подібним чином будучи повністю зосередженними на собі, для яких головний герой – це вони самі і все повинно крутитися навколо них, навіть Бог.

Таких людей цікавить вічне життя і спасіння не через любов до Бога, а лише тому, що вони не хочуть потрапити в пекло, не хочуть бути покараними, а бути вічно в раю і блаженстві. Таких людей цікавить прощення гріхів лише тому, що вони не хочуть себе погано почувати, не хочуть щоб їх мучили докори сумління, тому вони використовують Бога, вибачте, як ганчірку, щоб зняти з себе цей бруд вини і спокійно жити далі, забувши про “ганчірку” чи викинувши її подалі. Continue reading

Advertisements

Роздуми про Титанік

Кадр з фільму "Титанік" (2012). Режисер Джон Джонс

Кадр з фільму “Титанік” (2012). Режисер Джон Джонс

Вперше про катастрофу гігантського корабля я почув від свого сусіда, Михайла Івановича. Він був пенсіонером, доволі порядною людиною. Раніше працював вчителем математики і директором школи інтернат. Про Михайла Івановича всі відгукувалися добре, він був хорошою людиною і хорошим директором, господарем.

Отож, про Титанік, вперше сказав мені саме він. Що це був великий корабель і що дуже багато людей загинуло, коли він потонув. Оскільки мій співрозмовник був комуністом, то не забув додати, що людей 2-го і 3-го класу не пускали на палубу, аж поки не сядуть в човни люди першого класу. Мовляв, капіталізм в дії. І так воно було, звісно. Continue reading

Понеділками ходимо в кіно за пів ціни

changerОдин з моїх улюблених фільмів – “Той, що змінює час” (Time changer). Ідея фільму така – професор біблійної семінарії потрапляє у майбутнє (кінець XX століття) і сильно шокований християнством того (тобто нашого) часу. Шокує його і сам час (транспорт, мобільний звязок, хот-доги), і саме християнство.

Професора дивує, що більшість людей байдужі до релігії і моралі, а ті, які відвідують церкву, не живуть чистим богоугодним життям. Потрапивши в церкву на служіння, його помічають та запрошують на різні церковні заходи. Професор не може надивуватися – християни, запрошуючи на служіння невіруючих, не говорять про Христа, Його викупну жертву, гріх, спасіння, благодать, віру чи діла – вони говорять про церковні заходи, таким чином роблячи церкву привабливим клубом для невіруючих людей. Continue reading