Відкати 20 грн бувають

Відкати це добро чи зло?

Відкати це добро чи зло?

Всі ми знаємо що таке відкат. Це подібне на хабар, але трохи інше.

Наприклад, Ви чиновник і Вам треба купити канцтоварів приблизно на 1000 грн. Ви домовляєтеся з підприємцем, Вам продають товар на 800 грн за 1000 грн і 200 ділите пополам. Відкат 100 грн. Ну свого роду хабар.

Сьогодні мені дали відкат 20 грн. Не вірите? Continue reading

Пригоди у автошколі

Я записався у автошколу, яка була мені географічно найближча.

Лекції читав чоловік пенсійного віку. Він приходив на заняття завжди вчасно і завжди тверезим. З трьох годин власне лекція займала 1-1.5 год, решту – заняття на комп’ютерах (тести). Не скажу, що це не корисно. Лектор наш частенько жартував. Зокрема, на першому заняття разів 3 пожартував про дівчат-жінок – які вони кепські водії і пішоходи. Але вже на наступних заняттях нічого такого не було. На запитання лектор відповідати не любив, а тому частенько казав “Я вже казав, Ви не слухали” або “Я все скажу, не забігайте наперед”. Звісно, інколи так і було вже казали або ще скажуть, але не завжди. Але в цілому враження про лектора дуже позитивні. Він робив свою роботу віддано і професійно. Багато знав і доступно пояснював.

Мій водій-інструктор був чоловіком поважного віку. Він пропрацював не один десяток літ. Сам з народження російськомовний, але переїхавши до Львова, перейшов на українську (принаймні, зі студентами).

На першому уроці я дізнався:
– Порошенко єврей, і половина парламенту євреї. Вони написали єврейську Конституцію, за якою не можна мати  подвійне громадянство. Я от маю паспорт ***** і нікого не питаю.
– Дочка живе в Ізраїлі, запрошує мене до себе. Каже – приїдь, зроблю тобі ізраїльський паспорт.
– У нас виходиш з аеропорта і одразу смердять туалети. На Заході все зроблено для людей, а у нас все проти людей.
– Правильно Олежик [Тягнибок] каже: всіх євреїв, росіян і поляків треба стріляти, вішати, топити.
– Нам потрібна Конституція як у Нідерландах.

Діти мого інструктора всі живуть за кордоном. Окрім дочки в Ізраїлі, інші діти живуть у Північній Америці.

Словом, було пізнавально. Інструктор сказав мені, що водій я дуже кепський, тому треба займатися багато. Це правда, вчитися мені треба було багато. Ми їздили вуличками Львова, а потім намотували кола біля аеропорта. А ще ми їздили в аптеку по ліки пану інструктору. Машина стояла і чекала 15 хв. Cпочатку інструктор вів себе більш-менш нормально, хоча вживав дуже багато ненормативної лексики. Сварив мене пан інструктор так “ти рвеш машину на частини” або “поклади праву руку на коліно“. Зрештою, в кінці уроку ми під’їхали до “Арсену”, де на нас вже чекала наступна учениця автошколи. Я заплатив на бензин 180 грн, як і домовлялися.

Урок другий. Забирали людей, відвозили кудись. Мало того, що урок почався на 45 (!!!) хв пізніше, так ще й їздили на Високий Замок по щось, чого там не виявилося. Одне слово, я працював приватним водієм свого інструктора. Якась штука у нас поламалася, то ми 15 хв її ремонтували. Чистої їзди у мене було 45 хв.

  • Куди ти їдеш, там бордюр!
  • Ти хочеш його влупити? Ти зараз його влупиш!
  • Ти підло кинув зчеплення, я такого не чекав від тебе!
  • Викручуй руль, викручуй!
  • Газуй, я тобі сказав! Я не бачу газу. Я не бачу-у-у газу-у!!!
  • Забери ногу від газу!

На п’ятому занятті інструктор погнав мене на дорогу зі швидкістю 80 км/год. Таке відчуття, ніби дід твердо вирішив, що я маю навчитися їздити за 5 занять, хоча програмою передбачено 19-20. Він сварив мене за все, але так само погано він відгукувався про всіх інших – продавчиню в магазині, пішоходів, водіїв. За 5 занять він не менше 100 разів вживав мати, кілька разів кричав на мене. Ми кілька разів стояли у заторах – він дуже дратувався і сварився.

“Ти мене взагалі не слухаєш. Ти напевно думаєш: та що той старий *** собі говорить, я краще знаю. Але ти їдь, як я тебе вчу, а свої знання скрути всі разом і засунь собі глибоко в дупу”

При чому, я Вас щиро запевняю, що дуже старанно намагався виконувати все, що мені кажуть. А своїх “знань” взагалі не мав.

Історія мого друга
Вчився в автошколі ПП «Бум». Вона має кілька філій у Львові. Заплатив 3700 грн. На лекції було ходити необов’язково. Лекція тривала десь годину-півтори – викладач розповідав тему, з підручника ПДД, зрідка хтось ставив питання, але таке було не кожного разу. Дві лекції в тиждень. Десь після місяця чи півтори занять викладач сказав: пора би вже вам починати їздити, записуйтеся. Інструкторів було три – два на механіці, один на автоматі. Як правило, черга була за тиждень-два вперед до них, хоча часом можна було і раніше записатися. Більше двох разів в тиждень не дуже вдавалося їздити. Заняття вартувало 160 грн – 45 хв. Просто сідали і їхали по місту, перший урок або два – по глухій дорозі, далі по звичайних. Ось, по суті, і все навчання. Група повноцінно екзаменів ні внутрішніх, ні в МВС не здавала. Непоганий варіант для тих, хто хоче купити права без жодної мороки, або вчитися самостійно. Тільки перше незаконне і неправильне, а друге – нелогічне.

Інший друг навчався у “Автопрофі”. Каже, що інструктор Євген Васильович був дуже терплячий, гарно ставився і заспокоював так: “Ти не хвилюйся. Я за кермом з 69-го року, а ти тільки вчишся. Тобі треба час. Заспокійся і помаленьку їдь”.

Потім я таки поміняв інструктора. Новий інструктор вів себе адекватно і ми швидко знайшли спільну мову. Вже перше заняття з ним пройшло як по маслу.

Від людей я дізнався, що у МРЕВ (сервісний центр МВС) є три інструктори – поганий, середній і нормальний. Поганий завалює всіх без розбору (навіть тих, хто дав хабар – на перший раз, звісно), нормальний поступає справедливо (нормально їздиш – ставить “зараховано”), а середній по різному. Цікаво, що країна та сама, Президент той самий, навіть МРЕВ той самий – але три різні людини і три різні підходи. Це я до того, що дуже багато залежить від конкретної людини.

Про учнів. Більшість були молоді (до 23 років), кілька мого віку або старших. Деякі молоді люди вели себе нахабно – балакали під час занять, один пацанчик, років 20, навіть всупав у перепалку з лектором. Відчувалося, чийсь синочок. Дівчатам розповідав, що купує парфуми з Європи за 3000 грн – думаю, так і є. Відчувалося, що права він теж купить – бо лектора майже не слухав і поводився зверхньо. Троє молоденьких дівчат постійно курили. Це їхня справа, звісно, але трохи було сумно. І за пацанчика теж – сьогодні він купить права, а завтра буде збивати людей і купувати поліцію і суддей. Потім це пацанчик спізнився на іспит у поліції на 50 хв. Але йому пробачили, бо він вже “заніс” ::(()) Але про це – потім.

Остання лекція була  про юридичні моменти та травми під час ДТП. Я був дуже здивований, бо навіть тоді нам не сказали про “підстраховку” (лагідно-пестливе слово для хабара). Але сказали, коли іспити – внутрішній та у поліції, коли перескладання. Напруга у моєму серці трохи наростала…

Перед Новим Роком у нас був іспит. Всі мали прийти на 9.00. Почали о 9.15 – робити фото, ставити підпис. Викликали спочатку тих, які без хабарів – а таких було троє (!!!), крім мене ще хлопчина зі Львова і російськомовна дівчина, переселенка з Донецька. Ми всі троє склали теорію – спочатку я (без помилок), потім вони (2 і 1 помилки).

З практикою було не так просто. Я практику завали одразу – забув зняти машину з ручного гальма. Дівчина зробила 4 помилки – машина глохла, збивала фішки і т.д. Але потім їй “зарах” таки поставили. Як саме – не знаю. А хлопець майданчик пройшов успішно і поїхав у місто. Отримав “зарах”.

Як складали теорію інші? Їм “допомагала” комп’ютерна мишка. Іншими словами, вони проходили ті питання, які знали, а інші за них віддалено складав дистанційно поліціянт. Зрозуміло, не безплатно. Ті дівчата, які теорію фактично не знали – всі “склали” і вийшли на майданчик. Що було далі не знаю – пішов додому. Повторний іспит через 5-7 днів.

До речі, за приблизними підрахунками в тіні обертається 1 500 000 000 грн в цій сфері! Це хабарі за водійські права, які народ добровільно сам несе в поліцію. Півтора мільярди, які могли б піти на афальтування доріг, швидкі медичні допомоги для сіл, ремонти шкіл і так далі… Натомість всі ці гроші підуть в кишені корумпованих чиновників. На їхні машини, дачі, будинки і т.д.

Отже, 3/25 це означає, що 22 дали гроші. Якщо 88% купує права, то приблизно 88% купує все інше. Тобто ми живемо у жахливо корумпованому суспільстві, яке постійно шукає проблему всіх бід де завгодно, але не у собі. 88% не хочуть жити “по-європейськи”,  але хочуть мати європейські дороги і європейські зарплати. Тому, поки є так – будемо найбіднішою країною Європи і чекати, хто ж той месія прийде і спасе нас…

Отже, я оплатив  додаткові 5 занять і тренувався. Рушення під гірку, вісімка, заїзд в гараж. Останній елемент робив не менше 25 разів – бо лежав сніг і спочатку було досить важко. Але таки натренувався.

На іспиті. Трапився мені найкращий з трьох екзаментарів. Але, спочатку, коли я підійшов до віконечка, “моїх документів не було”. Через 15 хвилин вони “з’явилися”.

Словом, майданчик я пройшов ідеально (з першого разу і паркування заднім ходом і змійку), а от “в місті” робив помилки – забував поворотники вмикати. Відправили вчитися повторно!

Відповіді на часті питання

Чи покриває навчання у автошколі всі питання у тестах?
Ні, покриває близько 98-99%. 1-2% Треба вивчити самостійно (зазвичай це стосується будови автомобілів, якості масла, медичні питання і т.д.).

Скільки практичних занять треба отримати, щоб навчитися водити?
Приблизно 12-15, але це дуже залежить від водія-інструктора, учня, автомобіля… А взагалі чим більше, тим краще.

Які обов’язкові елементи водіння?
“Змійка” (об’їзд трьох-чотирьох фішок, дистанція 5.5 м), “заїзд в гаразд заднім ходом” (ширина 2.6 м), рушання “під гірку” (естакада). Обов’язково гарно натренуйтеся виконувати ці елементи! Якщо Ви хочете отримати права без хабара, маєте гарненько їх виконувати. Якщо складаєте іспит взимку – сніг може суттєво ускладнити справу.

Після посторного курсу я таки склав іспит і отримав водійське посвідчення. Це вимагало багато додаткових зусиль і коштів. Але хабар я таки не давав.

Відповіді на запитання 8 надруковано

Сьогодні надрукували “Відповіді на запитання – 8”, допрацьоване видання. Вони як завжди поширюватимуться серед друзів, знайомих та всіх, хто хоче отримати книжечку :)

У надрукованої книги є невеличка вада – зміст вказано з зсувом на 1-у сторінку. На майбутнє буду уважнішим..))

Завантажити електронну версію

Continue reading

Слово про офшори Президента

Тут всі на світі кинулися обговорювати офшори Президента. Він, такий-сякий, під час війни виводить гроші закордон, щоб не платити податки. Він цинічний брехун і лицемір.

Люди, а чого Ви чекали? Ми всі разом будували країну, де цінують не правду, справедливість, власність, свободу і мир, а крали і брехали – хто скільки міг і як міг. Звісно, цей Президент робить так, як і його попередники, бо він, грубо кажучи, такий самий. Він типовий олігарх. Він має бізнес, який його цікавить найбільше. А чому Ви (ми) його обрали? Треба було обрати когось іншого.

Насправді такі історії дуже типові. Я думаю, що подібним чином мислять і діють 80% депутатів, міністрів, начальників, голів і керівників різних рангів. Типовий українець теж не проти мати офшорчик і там мільйончик – але не вистачає розуму як то зробити. Тому вся річ у цінностях. Треба раз і назавжди домовитися, що всі, включаючи насамперед простих людей, мають жити за законом, а хто порушує закон – карати. А ми обираємо Президентів, скидаємо, обираємо, скидаємо. Якийсь серіал, якісь вічні українські граблі.

Та річ не лише в Президентах. А які люди сидять в міських радах? Які стають міськими головами, начальниками, директорами шкіл і садочок. Людина, як правило, стає начальником і директором, не тому, що хоче чесно працювати/втілювати ідеї в життя/будувати країну і т.ін., а тому, що хоче брати хабарі, привласнювати земельку, просунути власний бізнес. Тому гниле суспільство ніколи не обере “класного” Президента, який нас за 5 років і в Європу за ручку заведе, і дороги заасфальтує, і створить мільйон робочих місць.

Корупція убиває. Буквально

Знайомий розповів, що недавно його дружина народжувала дитину. Лікар, який приймав пологи, зробив якусь помилку, в результаті чого жінка втратила багато крові, провела 10 днів у реанімації, майже не померла… Словом, дякуючи Богу жінка жива, дитина теж. А лікар далі працює. Коли ж мій знайомий захотів подати у суд, з’ясувалося, що документ, який підтверджував помилку лікаря безслідно зник. Continue reading

1 000 000 лайків і все буде добре

Збираємо лайки! Поширюємо!

Збираємо лайки! Поширюємо!

Хтось колись казав, що революції/перевороти в деяких країнах відбулися саме завдяки соцмережам. Мовляв, люди в соцмережах домовилися вийти там-то і тоді-то і побороли злий режим. В Україні, на приклад, два роки тому Мустафа Найєм закликав всіх вийти на Майдан після побиття студентів спецназівцями. Звісно, не лише тому, але люди вийшли, почався Майдан, режим побороли, відбулися вибори, Найєм, до речі, став депутатом.

Але є зворотня сторона медалі. Коли людям фейсбук створює майданчик для ілюзорної діяльності, псевдозаміною дійсності, фейковою боротьбою.

Сотні і тисячі фейсбук-активістів поширюють відверту маячню і чекають (чи не чекають?) що країна зміниться. Особливо мене веселять пости а-ля “Якщо я назбираю 1 000 000 лайків – піду у відставку” з фото чинного Прем’єра. Звісно, саме фото і пост до нього змейкали його недруги. Незалежно від свого ставлення до цього політика (а воно радше негативне, ніж позитивне) скажу, що така діяльність працює на Арсенія Петровича, а не проти нього. Чому? А тому, що йому від Ваших лайків не тепло і не холодно, але навіть трошки тепло – у тому відношенні, що у людей створюється враження, що вони патріотично борються з владою-демоном. Continue reading

Головна біда українського суспільства

Святослав Вакарчук вважає, що це – недовіра/невір’я. Я поважаю і самого Вакарчука, і його думки, але мені здається, що основна проблема – це відсутність підзвітності. Звідти – корупція і тотальний популізм у політиці.

Ніхто нікому не підзвітний. Всі 5 Президентів були не підзвітні народу. Те саме про Прем’єра, депутата, міністра, чиновника. Та і самі громадяни не підзвітні, точніше дуже опираються будь-якій формі підзвітності. Continue reading

Про тему, яка виклика бурхливі емоції в нашій церкві

Хабар. Давати чи не давати?

Хабар. Давати чи не давати?

Це було років так 5 тому… Однієї неділі я взявся навчати церкву про хабар. Метод підготовки проповіді був доволі простий – я просто познаходив всі біблійні вірші зі словом хабар (таких не було багато) і підготував на них проповідь-коментар.

О, пам’ятаю, після моєї проповіді всі неначе проснулися! Як тільки служіння закінчилося, всі водночас почали говорити, що вони думають про цю тему. Думки були дуже різні, і всі висловлювалися досить емоційно. Всі мали що сказати. Continue reading

Листи владі. Писати – не писати?

Думай глобально – дій локально! – одне з кращих гасел невідомого автора, яке я будь коли чув. Як на мене, то і християнам варто взяти його до уваги. Треба мислити якнайширше, і діяти там, де можеш: на людей та обставини, що тебе оточують.

Як я вже писав раніше, я звернувся з офіційним листом до управління Укразалізниці, про те, що в потягах дуже багато “нелегалів”, тобто безбілетченків, які дають “на лапу” провідниці, обкрадаючи держбюджет. Результат такий: вчора до моєї мами приходила колега тієї провідниці і попросила номер мого телефону. Номер ми не дали. Отже, якась реакція зверху пішла. І дехто, як кажуть у народі “зачухався”. В будь-яком уразі я стежитиму за ситуацію, і якщо Укразалізниця відморозиться напишу листи в провоохоронні органи.

Це один з способів поступово, крок за кроком покращувати нашу країну. Це значно ліпше, ніж сидячи на дивані писати коменти “Зрада”, “Все пропало” та “Всі злодії, а я молодець”.

Продовження буде.

Імітувати по-новому, або куди йдуть тисячі (мільйони) гривень в Укразалізниці

70777_1“Революція, а не імітація” – таке гасло було на Євромайдані. Імітація, а не революція. Імітація, а не реформи. Імітація, а не армія. Імітація, а не медицина/освіта/пошта/ремонт доріг – відповіла ділами українська нова влада. Імітувати по-новому. Сьогодні, 29 червня, їхав електропотягом №828 “Мукачево – Львів”. У сьомому вагоні було ніде яблуку впасти – були заповнені не тільки всі сидячі місця, а ще й 30 осіб стояло у вагоні. Що це значить? Поки міністри ламають комедію, що впроваджують реформи, тьотя провідниця бере 20 грн за безквитковий проїзд. 20 грн * 30 = 600 грн. Вагонів 8, отже це 6 000 “лівих” гривень, які йдуть не у б’юджет, а тьотям в кишеню. І вони побудують собі хати чи куплять квартири, поїдуть відпочивати в Туречину чи Єгипет, а ми з Вами їздитимемо по жахливих розбитих дорогах, а сидітимемо (або стоятимемо) у переповнених вагонах. Що я зроблю завтра або в найближчі дні – напишу листа в управління Укрзалізниці та в прокуратуру у Львівській області, з проханням вжити заходів. Звісно, там теж корупціонери і лицеміри, які живуть не за зарплату,  а хабарі, але якщо таких листів буде кілька тисяч – справа може зрушити з місця. Напишемо разом? Чи будемо нарікати далі на поганого Президента?