Відкати 20 грн бувають

Відкати це добро чи зло?

Відкати це добро чи зло?

Всі ми знаємо що таке відкат. Це подібне на хабар, але трохи інше.

Наприклад, Ви чиновник і Вам треба купити канцтоварів приблизно на 1000 грн. Ви домовляєтеся з підприємцем, Вам продають товар на 800 грн за 1000 грн і 200 ділите пополам. Відкат 100 грн. Ну свого роду хабар.

Сьогодні мені дали відкат 20 грн. Не вірите? Continue reading

Advertisements

Відповіді на запитання 8 надруковано

Сьогодні надрукували “Відповіді на запитання – 8”, допрацьоване видання. Вони як завжди поширюватимуться серед друзів, знайомих та всіх, хто хоче отримати книжечку :)

У надрукованої книги є невеличка вада – зміст вказано з зсувом на 1-у сторінку. На майбутнє буду уважнішим..))

Завантажити електронну версію

Continue reading

Слово про офшори Президента

Тут всі на світі кинулися обговорювати офшори Президента. Він, такий-сякий, під час війни виводить гроші закордон, щоб не платити податки. Він цинічний брехун і лицемір.

Люди, а чого Ви чекали? Ми всі разом будували країну, де цінують не правду, справедливість, власність, свободу і мир, а крали і брехали – хто скільки міг і як міг. Звісно, цей Президент робить так, як і його попередники, бо він, грубо кажучи, такий самий. Він типовий олігарх. Він має бізнес, який його цікавить найбільше. А чому Ви (ми) його обрали? Треба було обрати когось іншого.

Насправді такі історії дуже типові. Я думаю, що подібним чином мислять і діють 80% депутатів, міністрів, начальників, голів і керівників різних рангів. Типовий українець теж не проти мати офшорчик і там мільйончик – але не вистачає розуму як то зробити. Тому вся річ у цінностях. Треба раз і назавжди домовитися, що всі, включаючи насамперед простих людей, мають жити за законом, а хто порушує закон – карати. А ми обираємо Президентів, скидаємо, обираємо, скидаємо. Якийсь серіал, якісь вічні українські граблі.

Та річ не лише в Президентах. А які люди сидять в міських радах? Які стають міськими головами, начальниками, директорами шкіл і садочок. Людина, як правило, стає начальником і директором, не тому, що хоче чесно працювати/втілювати ідеї в життя/будувати країну і т.ін., а тому, що хоче брати хабарі, привласнювати земельку, просунути власний бізнес. Тому гниле суспільство ніколи не обере “класного” Президента, який нас за 5 років і в Європу за ручку заведе, і дороги заасфальтує, і створить мільйон робочих місць.

Корупція убиває. Буквально

Знайомий розповів, що недавно його дружина народжувала дитину. Лікар, який приймав пологи, зробив якусь помилку, в результаті чого жінка втратила багато крові, провела 10 днів у реанімації, майже не померла… Словом, дякуючи Богу жінка жива, дитина теж. А лікар далі працює. Коли ж мій знайомий захотів подати у суд, з’ясувалося, що документ, який підтверджував помилку лікаря безслідно зник. Continue reading

1 000 000 лайків і все буде добре

Збираємо лайки! Поширюємо!

Збираємо лайки! Поширюємо!

Хтось колись казав, що революції/перевороти в деяких країнах відбулися саме завдяки соцмережам. Мовляв, люди в соцмережах домовилися вийти там-то і тоді-то і побороли злий режим. В Україні, на приклад, два роки тому Мустафа Найєм закликав всіх вийти на Майдан після побиття студентів спецназівцями. Звісно, не лише тому, але люди вийшли, почався Майдан, режим побороли, відбулися вибори, Найєм, до речі, став депутатом.

Але є зворотня сторона медалі. Коли людям фейсбук створює майданчик для ілюзорної діяльності, псевдозаміною дійсності, фейковою боротьбою.

Сотні і тисячі фейсбук-активістів поширюють відверту маячню і чекають (чи не чекають?) що країна зміниться. Особливо мене веселять пости а-ля “Якщо я назбираю 1 000 000 лайків – піду у відставку” з фото чинного Прем’єра. Звісно, саме фото і пост до нього змейкали його недруги. Незалежно від свого ставлення до цього політика (а воно радше негативне, ніж позитивне) скажу, що така діяльність працює на Арсенія Петровича, а не проти нього. Чому? А тому, що йому від Ваших лайків не тепло і не холодно, але навіть трошки тепло – у тому відношенні, що у людей створюється враження, що вони патріотично борються з владою-демоном. Continue reading

Головна біда українського суспільства

Святослав Вакарчук вважає, що це – недовіра/невір’я. Я поважаю і самого Вакарчука, і його думки, але мені здається, що основна проблема – це відсутність підзвітності. Звідти – корупція і тотальний популізм у політиці.

Ніхто нікому не підзвітний. Всі 5 Президентів були не підзвітні народу. Те саме про Прем’єра, депутата, міністра, чиновника. Та і самі громадяни не підзвітні, точніше дуже опираються будь-якій формі підзвітності. Continue reading

Про тему, яка виклика бурхливі емоції в нашій церкві

Хабар. Давати чи не давати?

Хабар. Давати чи не давати?

Це було років так 5 тому… Однієї неділі я взявся навчати церкву про хабар. Метод підготовки проповіді був доволі простий – я просто познаходив всі біблійні вірші зі словом хабар (таких не було багато) і підготував на них проповідь-коментар.

О, пам’ятаю, після моєї проповіді всі неначе проснулися! Як тільки служіння закінчилося, всі водночас почали говорити, що вони думають про цю тему. Думки були дуже різні, і всі висловлювалися досить емоційно. Всі мали що сказати. Continue reading

Листи владі. Писати – не писати?

Думай глобально – дій локально! – одне з кращих гасел невідомого автора, яке я будь коли чув. Як на мене, то і християнам варто взяти його до уваги. Треба мислити якнайширше, і діяти там, де можеш: на людей та обставини, що тебе оточують.

Як я вже писав раніше, я звернувся з офіційним листом до управління Укразалізниці, про те, що в потягах дуже багато “нелегалів”, тобто безбілетченків, які дають “на лапу” провідниці, обкрадаючи держбюджет. Результат такий: вчора до моєї мами приходила колега тієї провідниці і попросила номер мого телефону. Номер ми не дали. Отже, якась реакція зверху пішла. І дехто, як кажуть у народі “зачухався”. В будь-яком уразі я стежитиму за ситуацію, і якщо Укразалізниця відморозиться напишу листи в провоохоронні органи.

Це один з способів поступово, крок за кроком покращувати нашу країну. Це значно ліпше, ніж сидячи на дивані писати коменти “Зрада”, “Все пропало” та “Всі злодії, а я молодець”.

Продовження буде.

Імітувати по-новому, або куди йдуть тисячі (мільйони) гривень в Укразалізниці

70777_1“Революція, а не імітація” – таке гасло було на Євромайдані. Імітація, а не революція. Імітація, а не реформи. Імітація, а не армія. Імітація, а не медицина/освіта/пошта/ремонт доріг – відповіла ділами українська нова влада. Імітувати по-новому. Сьогодні, 29 червня, їхав електропотягом №828 “Мукачево – Львів”. У сьомому вагоні було ніде яблуку впасти – були заповнені не тільки всі сидячі місця, а ще й 30 осіб стояло у вагоні. Що це значить? Поки міністри ламають комедію, що впроваджують реформи, тьотя провідниця бере 20 грн за безквитковий проїзд. 20 грн * 30 = 600 грн. Вагонів 8, отже це 6 000 “лівих” гривень, які йдуть не у б’юджет, а тьотям в кишеню. І вони побудують собі хати чи куплять квартири, поїдуть відпочивати в Туречину чи Єгипет, а ми з Вами їздитимемо по жахливих розбитих дорогах, а сидітимемо (або стоятимемо) у переповнених вагонах. Що я зроблю завтра або в найближчі дні – напишу листа в управління Укрзалізниці та в прокуратуру у Львівській області, з проханням вжити заходів. Звісно, там теж корупціонери і лицеміри, які живуть не за зарплату,  а хабарі, але якщо таких листів буде кілька тисяч – справа може зрушити з місця. Напишемо разом? Чи будемо нарікати далі на поганого Президента?

Україна не Європа, або вічні блукання нашої Вітчизни

Сергій ЧЕПАРА

Мені здається, що найближчі десятиліття Україна таки не стане Європою ні в політичному значенні, ні в економічному, ні в культурному. Колись був такий жарт: на скільки ми відстали від Японії? На 20 років? На 30? На 50? – Назавжди. Жарт жартом, але в ньому глибока істина.

Майдан, Майдан – 2, Майдан – 3, Майдан – 23… Скільки ще потрібно Майданів? А, зрештою, що конкретно вони дають? Біло-блакитних змінюють помаранчеві. Люди розчаровуються і в тих, і в інших. Але річ не у керманичах. Річ у нас. “Жити по-новому” значно важче і дуже не хочеться нікому. Наш народ ніяк не може затямити, що якщо в тюрми не сядуть сотні корупціонерів, то продаватимуть все, як робили це досі – посади, медалі, довідки, лікарняні. Головна біда України, як на мене, імітація державності. Імітація, тобто вічне притворяння, засіло в наших кістках і мізках дуже глибоко. “Вони роблять вигляд, що платять, я роблю вигляд, що працюю” – казав один американець про Радянський Союз. Ми притворяємося, що платимо податки, що працюємо, що вчимося, що у нас є армія, міліція, університети, лікарні. Ми не хочемо чесно визнати, що у нас є назви і таблички на радянських будинках. Але не більше.

Пригадую, коли я жив у гуртожитку, до нього регулярно приходили “комісії” дивитися як живуть студенти. Ніяких змін не було після жодної, не кажчуи вже про те, що ні ректор, ні декан і не хотіли нічого змінювати. Всіх усе влаштовувало і влаштовує. Але одна зміна таки була, і дуже показова – “на вході предявляйте перепустку” – таке оголошення з великими червоними буквами вивісила комендант. І в цьому оголошенні вся суть і глибина радянщини пострадянської України – значно легше змінити табличку, зрештою, повісити нову, аніж змінювати щось системно. Бо для системних змін потрібні цілі, бачення, досвід і т.д. – чого нема у тих, хто змінювати має. Continue reading