Не працюй на свято

Оленка Бондарчук

Я так подивлюся, який все-таки наш народ святий та набожний. Тільки якесь християнське свято прийде, борони Боже працювати. Зразу хочу внести ясність: я теж християнка і теж стараюся не працювати у вихідний день.

Але давайте розберемося по суті питання. Якщо ж ми з вами такі побожні в свято, то що ж з нами відбувається в інші дні?  Continue reading

Advertisements

Роздуми про красу – Юрій Притика

Навряд чи красу можна обмежити співвідношенням грудей і талії, вона також не залежить від кредитного ліміту банківської картки, навіть 45-ти сантиметровим біцепсом і 5-тикубовим об’ємом двигуна сьогодні мало кого здивуєш. Ті, хто вважаються успішними світу цього, часто найнещасніші.

Квадратні метри жилої площі та мегапікселі камери смартфону точно не корелюють із красою людини. Ті люди, кого притягують подібні речі, обманули самих себе, вони обміняли дешеву ковбасу на брендовий і стильний одяг, хоча по великому рахунку ні те ні інше нічого не значить. Continue reading

Кого слухатися – пресвітера чи чоловіка?

Трохи на тему покори Божій владі

Недавно я мав нагоду проповідувати в церкві про владу. Я говорив про три типи влади – про державну владу, про церковну і про сім’ю. Коли я закінчив, одна сестра в нашій церкві запитала мене: “Я розумію, що Воля Божа є коритися владі і якщо я заміжня жінка, я повинна коритися і своєму чоловікові, адже він – голова моєї сім’ї, і також пресвітеру церкви, адже він служитель церкви, а я частина церкви. Але що робити, якщо вони говорять протилежне? Наприклад, якщо вони мають протилежну думку стосовно того, чи маю я покривати голову? Наприклад, пресвітер церкви вчить, що всі жінки повинні покривати голову, а мій чоловік каже, що нашого часу цей принцип не стосується, або навпаки – пресвітер каже, що ми маємо свободу в цьому, а чоловік каже, що ні, це Божа заповідь для нас і жінці треба покривати свою голову… кого тоді слухатися?!

Continue reading

Чи є Україна християнською? – Дмитро Бінцаровський

Протестантська молодь Львова читає Біблію в центрі міста. 2017 рік.

Протестантська молодь Львова читає Біблію в центрі міста. 2017 рік.

До цього питання можна підходити по-різному.

1. Дехто вважає, що християнською може бути лише країна, де більшість складають “справжні” християни (в православній термінології, “воцерковлені” люди, в протестантській – “відроджені”). Мені здається, такий підхід є неправильним і позбавляє змісту саме питання. Бо за таким критерієм, ймовірно, жодна країна в історії людства не була “християнською”. Не був тоді “юдейським” і старозавітній Ізраїль, бо, як випливає із Біблії, часто лише невелика частина народу залишалася вірною Яхве.

2. Можна підходити до цього питання з юридичної точки зору. Тоді “християнською” є країна, в законах якої прописаний привілейований статус християнства. Однак юридичний статус далеко не завжди відповідає суспільним реаліям.

Скажімо, у Англії церква Англії (англіканська) досі є державною церквою. У Палаті лордів 26 місць зарезервовано для єпископів цієї церкви. Continue reading

Троє вірних християн чи сотня пасивних прихожан?

Стара тема: краще досягнути багато людей, чи мати мало, але вірних?

Нещодавно я став очевидцем і навіть учасником дискусії, яка стосувалася теми розвитку церкви та успішності служіння. Питання стояло так: як правильно розвивати церкву, як ставити цілі. Один з варіантів, які пропонувалися, звучали так: “через N років мати/досягати M людей”. Зав’язалася дискусія, наскільки правильно так мислити і планувати. Чи можемо ми Духу Святому сказати, скільки людей і коли навертати до Христа?

У свій час я мав можливість спостерігати за служінням різних церков. Я бачив служіння вітчизняних та інозмених місіонерів.  І зробив для себе такий висновок: ми часто створюємо штучну дихотомію. Ми придумуємо систему так, ніби є лише дві моделі – в одній троє вірних людей, а в іншій сто, двісті чи тисяча невірних прихожан. Continue reading

Звіщати Євангеліє – це не косметику Avon продавати

Публікуємо статтю Ігора Туніка про євангелизм та заснування церков. Ігор – не теоретик, а практик: він успішно свідчить про Христа багато років. Ігор з дружиною заснували кілька церков в Україні. Зараз Ігор з сім’єю служить в Мирнограді (75 км на північний захід від Донецька). Оскільки стаття довга, ми опублікуємо її кількома частинами.

Ігор Тунік

Игорь Туник

Ігор Тунік

Мене звати Ігор. Разом зі своєю дружиною Вірою ми почали служити місіонерами з кінця 1999-го року. З тих пір ми заснували сім церков в Одеській і Донецькій областях. Нам дуже подобається дружити з невіруючими людьми і ділитися з ними Євангелієм. Вірю, що якщо ви переживаєте про те, що б Євангеліє звіщалося і люди ставали послідовниками Ісуса, то те, чим я тут ділюся, буде вам корисним. Continue reading

Християнство по-замбійськи

Замбія (ілюстративне фото)

Замбія (ілюстративне фото)

Або що станеться, якщо постійно говорити про фінансове благословіння

Замбія, напевно, найбільш християнська країна на планеті. Церкви на кожному кроці. У неділю в першій половині дня місто «вимирає». Всі в церкві. Сидячи в одній церкві, можна чути спів із сусідньої. Потім близько обіду народ масово виходить з церков і наповнює вулиці. На магазинчиках, ресторанчиках, кибитках шевців, маршрутках і всюди, де тільки можна, обов’язково написано що-небудь християнське. Типу «Бог благий», «Ісус мій Спаситель», «Просто молися» і т.п. У місцевих новинах постійно проголошується, що Замбія – християнська країна, і як сильно ми любимо і шануємо Бога і Біблію. П’ятихвилинка в госпіталі починається з молитви Богу Отцю в ім’я Ісуса.

У міжміських автобусах крім бойовиків 80х по телевізору обов’язково покажуть довгий концерт церковного прославлення і виступ якогось знаменитого темношкірого євангелиста. Потім цнотлива попса, всі дівчата в довгих спідницях. Continue reading

Чому Православ’я?

Мені завжди було цікаво, як мислять католики і православні, які вважають з тих чи інших причин свою церкву правильною. Оскільки більшу частину свого життя я прожив в Західній Україні, з православ’ям я майже не перетинався.

Як мислить православний? Але не той, який формально православний, відвідуючи храм 1-2 рази в рік в найкращому разі, а той, який серйозно ставиться до свого духовного життя. Як він розуміє головні духовні теми – Бог, Біблія, традиції, церква, спасіння, вічність?

Викладені тут думки належать автору, і можуть частково не збігатися з моєю позицією. Проте я вваажаю цікавим і корисним знати точку зору іншої частини християнського світу.

Михайло Малінін

Чому Православ’я?

1. Моє ставлення до віри в моєму житті було різним. До певного періоду мене можна було назвати атеїстом чи агностиком, який тяжіє до атеїзму. Проте, з часом моє ставлення еволюціонувало і змінювалося.

Більшу частину життя я прожив в Росії, але так сталося, що кілька років я прожив в Європі, згодом також повернувшись назад до Росії. Ці зміни стосовно віри сталися саме у той час, коли я жив в Європі.

Важко казати, що мало більший вплив на такі зміни з прикладної точки зору. Перший крок відбувся коли я прийшов до висновку, що «Бог існує», після довгих роздумів та усвідомлення цієї простої істини. Continue reading

Реформація у Європі. Як це було? Чому це трапилося?

Мартін Лютер у Вормсі перед імператором

Мартін Лютер у Вормсі перед імператором

Передумови реформації

Стан церкви

Після вознесіння Ісуса Христа на Небеса і після П’ятидесятниці, яка описана у Діях 2-ий розділ, була заснована християнська церква. Головними містами християнської церкви були Єрусалим, Карфаген, Антіохія, Александрія, Константинополь та Рим, але з різних причин, в тому числі і політичних, саме Рим став домінувати у західному християнському світі. Рим став головним містом Європи. У 1054 році відбулася велика схизма: легат Папи Римського відлучив від церкви патріарха константинопольського. Цей рік традиційно вважається “великим розколом” або “Великою Схизмою”. З того часу у світі існувало дві великі гілки християнства – Західна церква (або Римська) і Східна (або грецька або візантійська). Церква Римська стала великим європейським релігійним монолітом, вона мала величезний політичний вплив у Європі. Зокрема Папа Римський Інокентій ІІІ, який правив церквою з 1198 року по 1216 рік, мав величезну духовну і політичну владу. Інокентій ІІІ мав владу над королями європейських країн, наприклад, він накладав інтердикти щодо Франції і Великої Британії. Інтердикт – це заборона здійснювати будь-які богослужіння чи будь-які церемонії або будь-які священнодії на території міста або країни. Коли Папа Римський накладав цей інтердикт, в країні, на яку накладено було інтердикт, не можна було ані хрестити дітей, ані проводити весільний обряд чи поховання, ані подавати віруючим причастя. Таким чином Папа Римський мав інструмент, як мати величезний вплив на політиків Європи за кілька століть до Реформації. Continue reading