Ігор Тунік

После того, как человек примирился с Богом через Иисуса и стал христианином, следующее, о чем ему следует переживать – освящение (возрастание во Христе).  И вот тут многие христиане, подобно неквалифицированным врачам, выписывают абсолютно бесполезные лекарства.

Показатель духовной зрелости христианина – умение строить отношения (1 Ин.4:7, 10-11; 3:10; 2:9-11; Евр.11:6; Ин.13:34; 17:21, 23) (Ценности АМЦЕХУ http://amcecu.org/nashi-cennosti/)  Мы призваны строить отношения с  другими верующими в христианском сообществе,  членами нашей семьи и нашим нехристианским окружением. Эгоизм мешает нам это делать.  Себя мы все любим, а вот ближнего возлюбить, как самого себя, не выходит. Эгоизм проявляется в игнорировании других людей, а также в желании, чтобы все крутилось вокруг себя любимого: «Я – центр вселенной! Другие должны двигаться вокруг меня и моих интересов подобно тому, как планеты вращаются вокруг солнца».

Считается, что наличие нескольких детей в семье поможет ребенку не вырасти эгоистом. Иногда это так, но часто дети из многодетных семей напротив учатся хитрить, конкурировать и подставлять других братьев и сестер. Continue reading →

X-Mas?

Біля двох років тому назад повертаючись із Вінничини мене вразила одна річ. Сталося так, що я замилувався старовинною архітектурою, шпилясті храми, будинки з усілякою ліпниною просто липли до мого серця і дуже тішили моє око. Та наче голка загнана під ніготь гостро й дико мене боліло дещо інше. Поряд із чарівною, вишуканою й мистецько оформленою архітектурою я зустрічав прямокутні напівзруйновані будівлі із написами “Слава труду” та “Слава КПСС”. Мій шлунок ледь не вирвало, цей гнітючий контраст щось робив із моїм серцем, воно не билося, не тріпотіло, воно калатало без будь-якого ритму, здавалося груди його не втримають. Не міг я збагнути як за якигось двісті-триста років ми здеградували настільки, що втратили не те щоби здібність творити шедеври, ми втратили смак краси її вишуканий аромат та стали безхатченками у власному домі.
Continue reading →

Матеріал сімейного служіння Family Life

Чи замислювались ви коли-небудь: «Чому в мене такі сильні сексуальні бажання, якщо секс до шлюбу — це неправильно?» Можливо, ви ніколи не промовляли цього питання вголос, але воно крутилося у вас в голові. Ви коли-небудь думали про те, чому Бог дав нам такі сильні сексуальні бажання, якщо їх не можна задовольнити до шлюбу? Невже Бог хотів пожартувати над нами? Звичайно ні. Якщо Бог говорить, щоби ми чогось не робили, Він лиш виявляє піклування про нас. Він хоче захистити нас від негативних наслідків наших вчинків. І Він також хоче, щоб ми могли насолоджуватися величезними благами, до яких приводить послух Йому.

З фізичної точки зору, Бог хоче захистити нас від небезпеки заразитися хворобами, що передаються статевим шляхом (а їх налічується більше 50). Окрім цього, мільйони незаміжніх дівчат вагітніють щороку. Діти — це прекрасно, але Бог хоче захистити нас вид проблем і душевних переживань, пов’язаних з вагітністю поза шлюбом. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Інтернет переповнений сміттям – це вже давно для всіх не секрет. Але на жаль, часто можна зустріти сміття “євангельського” походження. “Євангельського” не в значенні “взятого з Євангелії”, бо там нема і бути не може сміття, а породженого євангельською субкультурою.

Дивно , що гривнева купюра нам здається такою великою, коли ми її жертвуємо в церкві , і такою малою , коли ми даємо її на ринку.
Дивно, що година, проведена за молитвами і роздумами про Бога , нам здається тиакою довгою, а година, проведена біля телевізора, такою короткою.
Дивно, що молячися, ми ледве збираємося з думками, тоді як в розмові з приятелем це для нас не складає ніяких труднощів. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Часто у християнстві кажуть, що люди не готові служити. Мовляв, прийти на служіння ще так, але брати в чомусь участь, брати на себе відповідальність готовий не кожен. А в мене зараз протилежні спостереження – багато християн готові служити. Хочуть бути задіяними, хочуть щось робити. Але про що я думаю, і що мене дуже хвилює – християни в побуті вкрай рідко спілкуються про духовні теми. Не часто обговорюють біблійні вірші, не часто діляться своїми духовними переживаннями. Чому так? На мій погляд тому, що християнство стає надто соціальним – для людей християнство вже не Сам Христос, а відвідування церкви, служіння, спілкування з віруючими. Християнство стає субкультурою, тобто закритим соціумом з своїм міні-набором слів і звичок. В неділю ми йдемо туди і туди, робимо те і те. Ми відгороджуємося від світу, але по-суті не тому, що не хочемо слідувати за цінностями, цілями і мотивами світу, а тому що світ розуміємо як субкультуру, відмінну нашій. “Віруючі не курять і не п’ють”. Але хіба це головне? Хіба суть в тому що б не пити? Хіба 1000 сторінок Біблії все зводять до цього? Христос поступово йде з нашого серця, його замінюють релігійні кліше “слава Богу, “Бог знає”, “Ісус спасає” і “треба молитися”. Я не хочу сказати, що кожен коли щось таке говорить, нічого не вкладає туди, але тенденція є, і я бачу її і в собі. Continue reading →

Олена БОНДАРЧУК

«Бо дуже могутня ревна молитва праведного!» (Якова 5:16)

Пам’ятаю, як стаючи на коліна біля своєї прабабці у свої п’ять рочків, я чула її ревні і палкі молитви: «Господь, я прошу Тебе за свою доцю Шуру, за своїх внучок Інночку і Людочку, за свою правнучку Альонку. Дай їм здоров’ячка, щоб вони були щасливими, а найголовніше – щоб прийшли до Тебе…» Там було ще багато слів, яких я і не пам’ятаю та й не розуміла тоді. Після цього ми разом із прабабусею в унісон говорили молитву «Отче наш». Для мене завжди загадкою було те, навіщо молитися за кожного окремо, промовляючи кожне ім’я. Невже не можна було помолитися за всіх рідних разом?! Виявляється, що не можна було… Continue reading →

Сергій ТЕРЕНТЬЄВ,
пресвітер євангельської церкви “Голгофа”, м. Рівне,
одружений, виховує двох дітей

(публікується з дозволу автора з незначними змінами граматики та стилістики: оригінал тут)

Я розділю відповідь на дві частини.

Частина 1. Якщо під словом “проповідувати” Ви маєте на увазі проповідь, що звучить на загальних богослужіннях з кафедри, то відповідь однозначна – ні, жінки не можуть проповідувати. Ми розглядаємо загальну проповідь в церкві (під час богослужінь), як важливий інструмент пасторської опіки, а пасторство – це виключно роль чоловіків. Відразу зауважу, що такий Божий порядок не принизливий для жінки і, звісно, не стосується спасіння. Бог створив нас рівними, але різними. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Створення Адама. Мікеланджело Буонарроті

Вже 8 років намагаюся збагнути, що таке стосунки з Богом.
Коли я увірував у Євангеліє у 2004 році спочатку я не мав певності, що увірував. Я  навіть ходив і запитував свої віруючих друзів: як я можу знати, що увірував? Я був певен, що спасіння Бог дає через віру в Христа, але не був певен, що маю цю вірю. Хоча це кумедно, тому що взаємовиключно. Continue reading →

Якось так трапляється, що останнім часом чи то хтось запитує мене, що я думаю про діяльність християнських місій, чи то при мені хтось говорить, що він думає… Це підштовхнуло мене написати маленьку заміточку про це.

Що таке місія? В широкому розумінні – особливе покликання щось виконувати, здійснювати. Христос був першим у світі місіонером – він залишив Небеса і втілився в людське тіло, щоб вирішити проблему людського гріха. У вузькому розумінні це організація, якій дано Богом (або взяла на себе сама) обов’язок звіщати Євангеліє, навчати людей Біблії, проводити водне хрещення і так далі.

Що таке церква? Ми знаємо багато всього про церкву, але основне те, що церква – це Божий інститут. Зовсім нещодавно розмовляв зі своїм дядьком, і той був здивований почути, що Ісус Христос – Голова Церкви, при чому не якоїсь, а Всієї… Що хоче Бог від церкви? Проповіді Євангелія, науки, хрещення, вирішення організаційних та дисциплінарних питань. Чи можна сказати, що церква представляє Бога на землі? Я вважаю, що так, хоча це не робить її непомильною. Але церква – це точно той інститут, який має право принаймні претендувати на цю роль – представляти Бога на землі. Зверніть увагу – церква в цілому, а не її служителі чи один служитель.

Що таке місія? По суті, це мікс церкви і світської організації. Я кажу світської без негативної конотації, так як сказав би про світську музику (далеко не вся світська музика погана), світські новини (деякі з них варто знати християнам), світську історію чи науку (ну, не відмовитеся ж Ви від історії чи науки). В організації нема служителів в церковному розумінні – може бути директор, секретар, керівник, заступник, президент, голова…

Виникають три важливі запитання:
– На що саме уповноважена організація?
– Як має відбуватися управління нею?
– Як збиратимуться та розподілятимуться фінанси?

Якщо ми придумаємо “нові правила гри” – ймовірність, що вони будуть Божими нульова – Бог уже все потрібне сказав у Біблії. Але не сказав ніколи про місію. Якщо Бог описав обов’язки/управління/фінанси християн і прив’язав це до церкви – то як я можу створювати паралельну реальність і паралельні власні правила?

Всім відомо, що певні речі Бог заборонив у церкві. А чи дозволи Він це місії? Адже місія не церква? А що таке місія, якщо не церква? А яке її завдання? А хто це завдання встановив?

Чи може Бог використовувати місію? А чи може хтось назвати щось, що Бог не може використовувати? Бог використовує все, всіх і завжди – обставини, людей, духовні сили, навіть ті, які непослушні йому. Але чи схвалює це Бог? Якщо, на приклад, Бог використав нацизм в Німеччині, щоб показати і світові, і самим євреям, що пора створювати державу Ізраїль – то чи схвалює Бог нацизм? Ви скажете: ну, прирівняв!.. Але важливо мислити категоріями і поняттями, а коли навчишся, можна і на конкретні приклади переходити.

Тому моє бачення таке – створюючи паралельну реальність із паралельними правилами ми створюємо патову ситуацію. Організація гратиметься в “позаконфесійність”. Організація затягуватиме процес оцерковлення новонавернених – виникатиме конкуренція церкви і місії. Організація поставить власні авторитети на противагу церковним. Тому я вірю – тільки церква, ніякої альтернативи.