Не все те, що екзальтована релігійно-політичними наративами і очікуваннями християнська спільнота вважає важливим до рівня “духовного окропу”, є потрібним і важливим для церкви, як Тіла Христового.

У тому числі, запит на радикальний етнічний махровий націоналізм, расизм, махровий республіканізм чи оголтілий лебірельний демократизм, про-лайф, яке захищає ненароджене, але готове бомбити народжене, яке готове захищати корумповане, але деперсоніфікувати на основі гендерних питань.

Мені особисто дуже жаль бачити все більше домінуючий тренд у християнській спільноті, який ховає у склеп місіональне, і виводить на рівень божественного етнічне і політичне і структурно-релігійне.

Християнська спільнота заставляє грішника змінитись і приєднатись до них. Церква христова з любов’ю очікує: приєднуйся до тас такий який ти є, і ми разом будемо йти по шляху переображення у характер Христа.

Автор: Ігор Тунік

Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силою здобував нього. Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силою здобував нього.
(Лук. 16: 16)

Коли розмірковуєш з релігійними людьми, на тему спасіння благодаттю, то доводиться часто чути цей вірш. Його цитують, як доказ, що не все так безкоштовно, благодаттю і тільки вірою. Що потрібно докладати зусиль що б увійти в Царство Боже і не факт що твоїх зусиль буде досить!

Однак про що нам говорить контекст? Ісус вчить, що всі земні блага належать не нам, і ми лише розпорядники всього цього. І наше покликання – використовувати земні блага, що б придбати собі друзів у вічності. Використовувати матеріальні блага, що б донести звістку про Того, Хто є істинним Паном всього матеріального і Хто чекає нас у вічності. Цьому Ісус вчить в своїй притчі про невірного управителя в 1-9 віршах. Continue reading →