Кілька слів про Марію

Статуетка Марії у Львові

Статуетка Марії у Львові

Марія, мати Ісуса Христа, була дійсно особливою жінкою. Ось чому.

Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її. Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого. І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів. А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає: Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог. Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою. І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус. (Матвія 1:18-25) Continue reading

Advertisements

Ющенко. Думки наніч

Ющенко В.А. до отруєння

Ющенко В.А. до отруєння

Мені чомусь наніч подумалося про Ющенка. Особа в Україні колись легендарна, сьогодні майже забута. Зараз вже і про Януковича рідко згадують, не те що про Віктора Андрійовича.

А коли був рік 2004-ий я навчався на другому курсі. І прекрасно пам’ятаю, як все було. Принаймні, як нам, молодим, все видавалося.

Все помаранчеве, “ющенківське” нам, студентам у Львові, видавалося правильним, святим. Ющенко для нас був “свій” кандидат. Тому що розмовляв українською. Тому що ніби хотів у Європу. І ще чомусь. Але точно чому вже ніхто не знав. Continue reading

Патерналізм як корінь (майже) всіх бід українського суспільства

Хоча багато українців щиро вірять, що всі біди в Україні або занесені зовні, або від своїх внутрішніх олігархів, я думаю, біда насправді в іншому. Але про все за-порядком.

Звідки беруться ідеї про Третій, Четвертий, Сто Четвертий Майдани? Від логіки “хороший гетьман-поганий гетьман”. Ми обираємо гетьманів (абсолютно не вникаючи як взагалі працює держава, як розподіляється влада, як наповнюється бюджет, як зробити освіту якісною, а армію і поліцію професійною), потім на них нарікаємо, потім скидаємо, потім знову обираємо, потім самі ж і скидаємо. Частина українців досі вірять, що якщо скинути гетьмана ще раз і поставити (кого?!) когось іншого, то все стане краще. Continue reading

Володимир Січинський. Чужинці про Україну (уривки)

0TrutovskiyKA_ScenaUKolodcUUЗ кінцем XVIII ст., коли російська тиранія насильно скасувала автономні й устрій України, знищила українське військо і господарську окремішність, Україна стала звичай­ною провінцією російської царської імперії. З того часу, а особливо з початком XIX ст., посунуло на „землю обітовану” чимало росіян ріжних професій, стану і віку, що жадібно описували усі багатства „Малоросії”. Але при Слиж–чому пізнанні країни та її мешканців мусіли признати прав­диве обличчя України під оглядом культурним і національним.

Російський вчений Васілій Зуєв, що подорожував по Україні в pp. 1781—1782 з доручення російської Ака­демії наук, подає цікаві відомости головно про Слобідську Україну („Подрожные записки Василія Зуева сь Петер­бурга до Херсона вь 1781 и 1782 гг.”, Петербург, 1787). В. Зуєв виразно зазначає, що на Харківщині нарід своєю мовою, одягом і звичаями зовсім відмінний від росіян. Зо­крема про оселі українців каже, що вони дуже розлогі, всі будови деревляні, вимазані зовні глиною і вибілені; всере­дині хат дуже чисто. Земля на Харківщині дуже родюча — „куди не поїдеш, скрізь поверхня землі вкрита здебільшого і збіжжям, а далі баштани, або овочеві садки”. При тім мос­каля дивує, що українці хоч і мали подостатком „земних плодів”, не знали розкошів, не гналися за грішми і наживою, продаючи лише надвишку своїх сільсько-господарських продуктів, а приїзжим купцям продавали лише те, що вже не мопи самі використати. Дуже поширені були ярмарки, а на більші ярмарки, наприклад в Сумах, Харкові тощо, зїздилися купці не тільки з російської держави, але також з Польщі, Німеччини, Молдавіі, Греції.

П. Шаліков („Путешествіе вь Малороссію”, Москва 1803—1804) вїзджаючи до теж України в 1803 р. висав:

„Побачивши Малоросію, очі мої немогли налюбува­тися побіленими хатами, чепурним одягом мешканців, лас­кавим, милим поглядом прегарних тутешніх жінок”. Ав­тор залюбки вписуючи життя і приняття поміж українсь­кою шляхтою, був здивований, що поруч зі шляхтою (був. козацькою старшиною), він зустрчав на балях і родини священиків, а на балі в Полтаві захоплювався одною кра­сунею попівною, яка прегарно танцювала. „Цей факт — каже П. Шаліков — може свідчити про ступінь просвіти поміж тутешніми попами і про те, як вони виховують своїх дітей”. При тім зауважує:, „Чи бачили ви коли-небудь у Ро­сії (с. т. на Московщині) попівну на балі „прыгающую контреданцы?” Загалом — каже автор — не можна рівняти українського священника з московським. „Українські свяще­ники своїм поводженням служать приміром для всіх і тому вони корі стуються особливою повагою”. Живуть вони у дос­татку, бо „просвіта їх відповідає укладові їх життя”. Continue reading

Церква не повинна переходити межу

Сергій ЧЕПАРА

Можливо, я помиляюся, але у 2004-у році не було стільки церкви в політиці. У 2013-у в політику підключилися майже всі – католики, православні, більшість протестантів. Я маю на увазі не прихожан, а служителів різних рангів – єпископів, священиків, монахів, пресвітерів… То тут то там на фотографіях бачу священників з хрестами, пресвітерів з прапорами…

Чи добре це?
Церква, звісно, є Божим інститутом, і вона покликана нести людям правду. Правду  про спасіння у Ісусі Христі, правду про святість, пізнання Бога, духовний ріст, служіння. Натомість бачу дещо інше. Лише кілька служителів наголошують на молитві за владу, а основна маса говорить про право людини відстоювати свої свободи на майданах.

Крім того, фейсбук дав технічну можливість майже пересваритися віруючим. Християни поділили все на чорне і біле, при чому кожен в таборі білих, а хто думає інакше – в таборі чорних. Ти йдеш на майдан? Молитися в комірчині треба! Ти не йдеш на майдан? Ти що підтримуєш цю бандитську владу? Ти що, не розумієш що Президент не цар, а цар не Президент? Continue reading

Чи повинен християнин платити податки?

Якби Ісус Христос не сказав Свою єдиноправильну думку – ми могли б погратися у “єдність у різноманітті”. Мовляв, різні вчителі Біблії думають по-різному. Ми не можемо бути категоричні. Головне – любов.

Але Ісус сказав.
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?  А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. А Він каже до них: Чий це образ і напис? Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.
(Матвія 22:17-21) Continue reading