Бог за капіталізм чи комунізм? Роздуми у світлі Дії 4:32-5:11

Кому належить майно?

Кому належить майно?

В перші роки існування СРСР (тобто в 1920-і ще при живому Леніні) радянська пропаганда інколи апелювала до деяких текстів Біблії, щоб захистити свою ідеологію і практику, зокрема в економічних питаннях. Як відомо, до впровадженя НЕПу, діяв т.зв. “військовий комунізм”. Приватна власність була мінімізована, майже все належало державі, бізнес був поза законом, в селах приватні земельні ділянки були крихітними, майже вся земля належала державі і її підприємствам…

В книзі Дії святих Апостолів (або просто Дії, Діяння) читаємо:
У зібрання ж тих, що увірували, було одне серце і душа, і ні один нічого зі свого майна не називав своїм, а все в них було спільним. І з великою силою апостоли давали свідчення про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на всіх них. Бо не було серед них нікого нужденного, бо всі, що були власниками земель чи домів, продавали їх, і приносили ціну проданого, і клали до ніг апостолів, і кожному роздавалося, яка в кого була потреба. Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою (що в перекладі означає «син утіхи»), левит, родом кіпрянин, у якого було поле, продав його, приніс гроші і поклав до ніг апостолів. Дії 4:32-37 Continue reading

Мислити нестандартно нестрашно – Себастьян Тегза

Я ніколи не міг зрозуміти людей, які відкидають традицію. Але мені було важко також погодитись і з тими, хто відносився до традиції, як до авторитету рівносильного Писанню. І мені дуже не подобалось, що і одна і друга сторона обмежували мою свободу необхідністю обирати між цими двома позиціями. Я хотів мати можливість на третій варіант. Для людських очей це напевно виглядає як невизначеність чи непостійність, хоча насправді це є та ситуація, коли ти просто не вписуєшся в існуючі сформовані системи, а тієї системи, яка б втілювала твої погляди не існує, бо вона ще не сформувалась. І виникає спокуса втиснути себе якимсь способом в одну з тих, які є і бути собі, як всі нормальні люди. Втім, так робити не правильно і не зовсім корисно. Так не робив Ісус і так не робили апостоли. Continue reading

Як не перетворитися на дракона – Себастьян Тегза

Єдина, свята, соборна і апостольська Церква присутня в цьому світі у формі багатьох різноманітних помісних громад. Все це розмаїття є багатством, а не проблемою. Здоровий шлях зростання для кожної громади пролягає між двома берегами. З одного боку – це важливість плекання власної ідентичності, з іншого – відкритість до інших громад, які мають свою власну особливість. Без такої відкритості громаду важко назвати соборною, і взагалі церквою. Якщо ідентичність якоїсь громади полягає в тому, щоб заперечувати християнську сутність всіх відмінних від неї громад – тоді це погана ідентичність, її потрібно не плекати, а позбуватись від неї. Це не євангельська ідентичність. Апостольське розуміння соборності міститься в словах апостола Павла, які служать практичним підсумком його викладу Євангелія в Посланні до Римлян. І звучать вони так: «Приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу». (Рм.15:7) Continue reading

Про політичне – Тарас Дятлик

Рідко пишу про політичне. І це не означає, що в мене немає активної політичної позиції. Вона є. Але для мене Фейсбук не те місце, де про це треба постійно репетувати… Слідкуючи вже багато років за ходом розслідування голосних вбивств в нашій країні, я хочу сказати, що…

Оприлюднення результатів розслідування вбивства В’ячеслава Чорновола, Георгія Гонгадзе та Небесної Сотні — імена замовників, посередників, виконавців, — та покарання замовників, посередників і вбивць для мене було, є і буде лакмусовим папірцем щодо кожного президента і кожної влади.

Президенти і очільники відповідних відомств змінюють один одного на посту, а справи поки що закриваються, а не розкриваються… Для мене той президент і та влада буде задовільна, яка оприлюднить всі ці аспекти — замовників, посередників, виконавців. А поки що ні Кравчук Леонід Макарович, ні Кучма Леонід Данилович, ні Ющенко Віктор Андрійович, ні Янукович Віктор Федорович, Порошенко Петро Олексійович, ні Зеленський Володимир Олександрович не спромоглися ні самі, ні за допомогою тих, кого призначали на відповідні посади, розкрити ці злочини. Continue reading

Короткі роздуми про владу в церкві

Кому належить влада в церкві?

Кому належить влада в церкві?

Є церква “А”. Там фактично всю владу має головний священик, який живе у Римі. Він вважається намісником Петра, а Петро, теж вважається, має ключі від царства Божого. Ієрархія, структура, правила.

Є церква “Б”. Там є союз 14 помісних церков. Між ними зараз деякі тьорки-войнушки, але вважається, що жоден керівник жодної помісної церкви не має влади абсолютної навіть в межах своєї церкви. Є синоди місцеві, є собори. Більше демократії, можна сказати. Continue reading

Церква як бюро послуг

Що таке церква?

Що таке церква?

«Піти до церкви поставити свічку шоб бізнес мав успіх, екзамен здався добре, в сім’ї налагодилось», « Поломитись до святого Антонія шоб знайти загублену річ, до святої Катерини шоб добре заміж вийти, до святого Спиридона шоб бізнес був успішний», « До Богородиці яка відповідає за домашні справи, а та – від раку, а та – від алкоголізму , та – для очей» і цей список можна продовжувати доооовго. В наших людей церква і Бог- це такий собі духовний обмінник, я тобі Боже помолюся , а ти мені – те шо мені потрібно. Богові надзвичайно “потрібні” наші хабарі, Він без них просто не зможе ніяк🤷‍♀️ . Споживацька культура проявляється всюди. Я буду ходити до церкви, робити все як треба – і буду здоровий і все в мене буде ок. Навіть малих дітей вчать цьому. Підносять до ікони і кажуть «Бозю , дай здоровя для дитинки, дай, дай», і показують дитині як «треба молитися». А хтось ходить до церкви шоб не попасти в пекло, а потрапити в рай👻

А про Літургію стільки всього можна наслухатись шо вуха в трубочку🙉 люди придумують якісь особливі «бонуси» за «вислухані Літургії». Придумують особливі дні, коли треба причащатися, так, ніби в інші дні Євхаристія не діє, і ше багато іншого.🙈

І такого різного можна начитатися шо аж голова обертом. Але чи в цьому суть християнства? Чи ми не перетворили християнство на язичництво, просто замінивши одних божків – іншими? Чи віримо ми в Бога і в забобони, вроки? Вішаємо дитині хрестик і червону нитку (на всякий випадок). То кому ми не довіряємо, Богові?

Християнство – це бути. Це прийти на богослужіння щоб побути, а не зробити бартер з Богом. Якшо ми будемо довіряти Богові, будемо з ним в діалозі, то звісно що можемо шось просити, для себе чи ближніх, але не робити «обмін валют» (духовне на матеріальне). Ми не зможемо передати свою віру дітям чи ближнім, якшо це буде за принципом «Не розуміємо, але зберігаємо». Якщо хочемо шоб наша віра зростала, то мусимо йти в глибину, мусимо щось читати, пізнавати. Не достатньо є раз прочитати якусь книжку і сказати «Все, я молодець», бо дуже швидко все забувається якшо не підживляти «вазонок» в нашій голові.

Християнином не достатньо народитися, ним потрібно переродитися і наново жити, вже не самому, а з Христом.

З фейсбук-сторінки

Тіло Христове – буквально чи метафора – Себастьян Тегза

Ви напевно чули, що Церкву часто називають тілом Христовим. Таку назву вживав святий Павло в своїх посланнях. Як її розуміти? На жаль, багато хто тлумачить її буквально. Це приводить до помилкового ототожнення Христа з Церквою, а також до невластивого вивищення самої Церкви. Голос Церкви стає голосом Христа. Послух Церкві стає послухом Христу. Адже сама Церква в такому разі вважається Христом. На мою думку, таке розуміння є помилковим, адже слова святого Павла не несуть такої ідеї. В контексті самих послань вони передають зовсім іншу думку.

Більш правдоподібним є те, що Павло використовує образ тіла як просту метафору єдності. І виглядає, що в цьому він був не першим. Так робили також й інші біблійні автори. І вперше цей образ зустрічається ще в Старому Завіті. Ось два приклади:

“Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: “Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка.” Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і СТАНУТЬ ВОНИ ОДНИМ ТІЛОМ”. (Бут.2:21-24) Continue reading

Думки про служіння в церкві – Оксана Нестеренко

Оксана Нестеренко

Служіння – це все, що ви робите для того, щоб покращити життя помісної церкви, людей які поруч … – це все що ви робите для того, щоб прославити Бога і донести Євангеліє до світу!

Є декілька важливих моментів, на яких хотілось би зупинитись, щоб в першу чергу переоцінити себе і дослідити мотиви власного серця  … Для цього маю кілька думок і запитань які поставлю собі, і які можливо будуть корисними ще для когось:

1. Що саме я роблю, коли беру відповідальність брати участь в служінні? – Це запитання має допомогти кожному усвідомити свою роль в Церкві як тіла Христового і сформулювати ціль, яку потрібно досягти в певному напрямку служіння, в якому береться участь.

2. Для чого це роблю? – Варто дати відповідь, починаючи зі слів: “для того, щоб… “. У цій відповіді мають бути прогнозовані зміни, які повинні відбутися внаслідок досягнення цілі.

3. Чому це роблю? – Це питання практичної потреби в тому, що роблю і звичайно особистої мотивації… Потреба є в… ? Роблю, бо прагну прославити Бога чи кого, чи що…? Continue reading

Християни, церква і політика – Сергій Терентьєв

Сергій Терентьєв

Сергій Терентьєв

Я категорично не згідний з тезою: “християни поза політикою”. Вважаю її шкідливою і неправильною. Світ створений і належить Богові і Його принципи, Божі люди повинні нести в усі сфери життя.

Але мене починає тіпати коли я бачу, як християни дозволяють політикам користатись собою. Роблячи свою роботу, дозволяють використовувати себе в агітації. Ще й сумно коли хтось задіює багатьох інших, має різні між церковні проекти, а потім починає “топити” за конкрентного кандидата. Continue reading

Про Папу Римського і Путіна – Богдан Панкевич

Папа і Путін

Святий Іван дав всім людям заповіт і приклад безстрашності перед Злом.
Якщо бачиш і розумієш, що це Зло – мусиш дієво реагувати. Він бачив порушення, які робив всесильний цар – і відкрито протестував. За що поплатився життям. Загрози в наш час менші – поплатитися можна посадою, чи матеріальними благами. Життям – лише у виключних випадках.

Чи слідує настановам Івана Хрестителя Церква, чи показує гідний приклад всім людям? Звичайно, що ні. Коли востаннє хтось бачив відкритий протест священика чи єпископа проти порушення прав конкретної людини, проти корупції чиновника, проти знущання з беззахисного? Дієвий протест, мобілізацію громади на протидію, а не бла-бла на проповіді.
Проти злочинів Гітлєра протестував лише Шептицький і окремі пастори-протестанти. Папа Римський і вся Церква мовчали.

В тій же традиції відбувся візит Путіна до Ватикану. Чи сказав Папа відкрито, публічно Путіну про недопустимість переділу кордонів, загарбання територій, військової агресії проти України? Про злочини росіян проти мирних людей в Сирії, про підтримку нищителя тисяч сірійських дітей? Про росіян – політичних в’язнів Кремля. І про українських в’язнів. Відкрито сказав, щоби весь світ почув моральну позицію Папи. Ні, офіційно ані слова.

Папа Римський вручив Путіну медаль “Ангела-Миротворця”. Таку саму медаль вручив колись інший Папа Римський Гітлєру. Кажуть, це медаль з підтекстом, бо Гітлєр погано закінчив. Але ж перед тим він погано “прикінчив” десятки мільйонів людей. То такою є мораль очільників Церкви?

Іван Хреститель був найбільшим із людей. А Церква, яка дипломатично цілується зі Злом – деградує. Тому наш орієнтир – святий Іван і Святе Письмо.
Вітаю всіх із Різдвом Івана Хрестителя, який всьому людству дав правильний моральний заповіт!

(з особистої фб-сторінки Богдана Панкевича)