Троє вірних християн чи сотня пасивних прихожан?

Стара тема: краще досягнути багато людей, чи мати мало, але вірних?

Нещодавно я став очевидцем і навіть учасником дискусії, яка стосувалася теми розвитку церкви та успішності служіння. Питання стояло так: як правильно розвивати церкву, як ставити цілі. Один з варіантів, які пропонувалися, звучали так: “через N років мати/досягати M людей”. Зав’язалася дискусія, наскільки правильно так мислити і планувати. Чи можемо ми Духу Святому сказати, скільки людей і коли навертати до Христа?

У свій час я мав можливість спостерігати за служінням різних церков. Я бачив служіння вітчизняних та інозмених місіонерів.  І зробив для себе такий висновок: ми часто створюємо штучну дихотомію. Ми придумуємо систему так, ніби є лише дві моделі – в одній троє вірних людей, а в іншій сто, двісті чи тисяча невірних прихожан. Continue reading

Про що я думаю, коли мені 26

Коли мені 26 я думаю про стабільність. Мені хочеться, щоб основні життєві напрями – служіння, робота та сім’я “вийшли на рівень”.

Коли мені 26 я сприймаю це число як 25+1 та “ближче до 30-и, ніж до 20-и”.

Коли мені 26 я хочу бачити, чого я досягнув, та чітко розуміти, куди я йду.

Коли мені 26 я хочу думати про власну справу, щоб працювати на себе, а не на “дядька”. Мені хочеться знати в якій я церкві та яку роль я там граю.

Сподіваюся, Бог дасть відповіді на всі ці питання і відповість на молитви.