Хочу поділитися з Вам думками про запізнення. І не в стилі “Запізнення це погано, ай-ай-ай, не запізнютеся” :)

Раніше, років 5-10-15 тому я був дуже пунктуальним. Уявіть собі, я запізнювався у школу вкрай рідко, майже ніколи, і завжди з поважної причини. Наприклад, у дитинстві я погано спав, кричав уві сні, тому ми з мамою пішли до священника, щоб той промовив наді мною молитву. Тоді я запізнився до школи – був у храмі.

Потім я був студентом і не запізнювався на пари. Не запізнювався на зустрічі чи на потяг. Один раз запізнився на потяг, бо той приїхав і поїхав на 1 хв раніше :)

Потім я одружився. Через деякий час наша сім’я купила автівку. І я став запізнюватися! З одного боку, стало більше обов’язків (сімейне життя), з іншого, я думав, що доїхати кудись можна так швидко, як їде машина, але пробки-пробки-пробки… :(

А тепер ближче до суті. Я викладаю онлайн мови – українську і російську. Переважно це українська мова для іноземців або дітей діаспори. Так от, перші 2-3 роки я починав урок хвилина в хвилину. Але потім я взяв за звичку починати на 2-3 а то й 5-10 хвилин пізніше. Я просто писав студенту: “Can we start in 5 min, pls”?

The five races of Mankind, 1911

Расизм засуджується всіма. Ну, принаймні, майже всіма нормальними, здоровими адекватними людьми. Але що таке расизм і що таке не расизм?

Приблизно рік тому, я написав на фейсбук, що мав негативний досвід викладання української студентам з Азії та Африки, натомість багато позитивного досвіду з студентами з Європи, США, Канади. Один моїх фейсбук друзів написав коментар, що я расист. Це змотивувало мене думати на цю тему. Continue reading →

Я час від часу намагаюся зрозуміти що не так з українцями. Чому за 25 (350 чи 1000) років вони так і не спромоглися побудувати успішної квітучої держави. Мене не влаштовують відповіді “у всьому винні олігархи” чи “Путін редиска”. Бо олігархи – частина українського суспільства, а редиски дуже часто очолюють різні держави, і це не значить, що їхні сусіди мають жити препогано. Continue reading →

Запізнюватися чи не запізнюватися…

Знаю, що іноземці “з заходу” часто піджартовують з українців – “у Вас є два часи – до обіду і після обіду”. Жарти жартами, але ставлення до часу в українців дійсно дещо інше, ніж, скажімо, в більшості німців чи американців. А чи потрібно його змінювати? Питання філософське. Натомість, тим, хто хоче приходити вчасно, але поки що не може, я дам кілька порад. Хто зна, може стануть у нагоді :) Continue reading →

Не знаю, як часто християни розмірковують про ангелів. З мого досвіду рідкувато. Що ми знаємо про ангелів? Що вони створені перше людини. Що один ангел збунтувався проти Бога і був покараний. Що на його бік перейшла третина… Але це все таке.

А мені от цікаве інше: чи ангели мають душі, чи вони самі і є душі? Чи вони духи? Бездушевні? Мали б мати розум, почуття та волю. Почуття? Чи значить це, що ангел може радіти? Може, судячи зі слів Ісуса. А сумувати? Ну, мабуть також. А відчувати біль? Гнів, ненависть, образу? А бути закоханим? Таке, напевно, лише для людей.

Людина не лише вінець Божого творіння, а й дуже дивна істота. Дивна тим, що фізично досить слабенька (слон та тигр мають явні переваги), розумово всіх тварин випереджує (створила ЕОМ, інтернет, мистецтво, право, мораль, державність і т.д.), а ще й емоційно дуже вразлива. Continue reading →

Один з моїх улюблених фільмів – “Той, що змінює час” (Time changer). Ідея фільму така – професор біблійної семінарії потрапляє у майбутнє (кінець XX століття) і сильно шокований християнством того (тобто нашого) часу. Шокує його і сам час (транспорт, мобільний звязок, хот-доги), і саме християнство.

Професора дивує, що більшість людей байдужі до релігії і моралі, а ті, які відвідують церкву, не живуть чистим богоугодним життям. Потрапивши в церкву на служіння, його помічають та запрошують на різні церковні заходи. Професор не може надивуватися – християни, запрошуючи на служіння невіруючих, не говорять про Христа, Його викупну жертву, гріх, спасіння, благодать, віру чи діла – вони говорять про церковні заходи, таким чином роблячи церкву привабливим клубом для невіруючих людей. Continue reading →

Дайте людям час. Мені було потрібно три роки постійної роботи, розмірковувань і дискусій, щоб прийти до того, що я зараз маю; як же може проста людина, що не тямить в тих питаннях, пройти цю дистанцію за три місяці? Не думайте, що зловживання зникнуть разом зі зниженням обєктів, з допомогою яких ці словживання відбувалися. Мужчини можуть грішити з жінками і вином. Чи повинні ми, знаючи це, заборонити вино і знищити жінок? Люди поклонялися сонцю, місяцю і зіркам. Чи повинні ми зірвати їх з небес? Подібні дії свідчать про недостатню довіру Богу. Гляньте, як багато Він зміг зробити через мене, хоча я всього лиш молився і проповідував. Все, що відбувалося, стало можливим лише завдяки Його Слову…

Мартін Лютер