(до Дня Незалежності України)

1. Ім’я (назва) речі (об’єкта, суб’єкта, події) в просторі мови відображає, несе в собі її (речі) суть. Ми кажемо: річ відповідає своїй назві. Для буття людського соціуму у Всесвіті це – основа. Панування у суспільстві ладу потребує, щоб речі в дійсності відповідали тому смислу, який надають їм імена. Це аксіома. Конфуцій, коли його спитали, що він зробив би у першу чергу, якби став правителем, відповів: «Перше, що потрібно зробити – виправити імена». Що це означає? «Це коли правитель буде правителем, слуга – слугою, батько – батьком і син – сином», – відповідав він.

Коли ім’я не відповідає сутності речі, наприклад, правитель не є правителем за суттю, а лише за назвою, то світ речей двоїться. Є світ, у якому речі відповідають своїм назвам, а є його викривлена копія, у якої такої відповідності немає. У цьому другому, облудному світі, назви справжніх речей використовуються для підробок. Речі в ньому являється нам по суті як неназвані, хоч названі, бо мають прикладки (назвиська, лейби), які мітять підробки, як річ справжню. Така ситуація, при якій імена не відповідають суті речей означає для нас, що ми живемо серед об’єктів, суб’єктів, подій, суть яких прихована за туманом псевдоназв. Ми начебто знаємо, що то підробки, оманливі копії природних, суспільних, духовних речей, що їхні назви не відповідають суті правдивих речей. Проте, знаючи це, часто-густо знаками ми демонструємо на ззовні своє їх визнання, тобто вступаємо у взаємодію з ними, як зі справжніми. І немає ніякого значення, що робиться при тому у нашій свідомості щодо цього подвоєння світу речей на реальний і облудний, головне для нашого несправжнього правителя, бізнесмена, чиновника щоб ми потрібні знаки подавали – голосували, писали петиції, платили за підробки товарів, платили хабарі замість податків. Адже цими зовнішніми діями ми вже включилися в механізм цього облудного світу як його складові гвинтики чи деталі. Continue reading →

у мене є водійські права, які я отримала законно, без хабарів. а ще у мене троє дітей (найменшій у грудні виповнилось три роки), робота і творчість. “Ви хочете спитати мене, як я все встигаю? та я ж містер Неймовірний, а не містер-пересІчний чи містер-такий-собі!”

отримання водійських прав законним шляхом не неможливо, не коштує дорожче ніж їх купити, і я після цього не відправилась на тривалий курс психотерапії для виходу із депресії. і не відправлюся. також, це необов”язково триває півжиття, як багато хто каже.

мої курси у автошколі почалися в кінці вересня. заняття тривали до початку грудня, двічі на тиждень по 2 години. крім теорії, було ще водіння – 20 годин, хоча я вважаю що цього мало і їздила більше до здачі іспитів у Сервісному центрі. права я отримала сьогодні, 25 січня – тобто у мене це зайняло 4 місяці, з навчанням у школі включно. Continue reading →

За кого голосувати?

Мене часто звинувачують в тому, що я пишу багато загальних/абстрактних/розмитих ідей про політику і вибори, але рідко говорю чітко. Так може здатися на перший погляд. Але від загального до конкретного один крок.

Отже, кілька простих принципів і переходимо до прізвищ.
1. Голосувати треба. Участь у виборах (принаймні як виборця) – це правильно, бо це вплив. Якщо Ви не підете на вибори, вони все ж таки відбудуться. Тоді просто інші люди оберуть главу держави без Вас. Continue reading →

Чи буває кохання у фейсбуці?

Точка зору, викладена в цій статті не обов’язково співпадає з моєї позицією. Варто додати, що за будь-які стосунки відповідають обоє – і хлопець, і дівчина. Інтернет і сайти знайомства – це ресурс, інструмент, і його можна використовувати як на добро так і на зло. Тисячі, мільйони пар розходилися чи розпадалися і до епохи інтернету, і навпаки – тисячі міцних щасливих сімей утворилося саме завдяки йому.
До речі, свою дружину Наталю я зустрів в інтернеті. Вона працювала та жила у Ольденбурзі (Німеччина), а я у Львові. Спілкувалися у скайпі. Якби не інтернет ми б ніколи не зустрілися. В той же час інтернет дійсно має певні ризики, і це треба брати до уваги.
Сергій Чепара

Автор цього тексту захотів (захотіла) залишитися невідомим (невідомою).

Спочатку він напише тобі: «Привіт, як справи?», а потім виявиться тим, про кого ти навіть не могла подумати. В час, коли знайомство через соціальні мережі набирає обертів, треба запастися ключовими інструментами, щоб вберегти себе від ймовірних «розводів» та шахраїв. Біда у тому, що проблема побудови стосунків через інтернет стала дуже поширеною й серед євангельських віруючих. Давайте по поличкам постараємося усе розкласти та розібратися, чому, що, як і до чого.

Віртуальні стосунки в соціальних мережах: добре чи погано?

Коли згадую своїх друзів, які знайомилися через соціалки, виникає змішане відчуття. Знаєте чому? Тому що одні побудували стосунки вдало і навіть одружилися, інші – потрапили в пастку шахраїв. Що ж визначає успіх таких відносин? Віртуальні відносини потрібно вміти регулювати. Від цього усе й залежить. Continue reading →

Чому вага має бути чесною?

Насправді, злодії – не лише слуги народу. І це дуже боляче. Лише вчора мене знайомили з тонкощами додавання різних рідин у м’ясо на ковбаснях для прибавки ваги м’ясних виробів. Дядько з села розводить сметану молоком чи водою і додає смекту для густини, а потім продає мамам з маленькими дітками як натуральне. А бабці на ринку купують інкубаторські яйця, підмащують курячим послідом і продають як домашні. Continue reading →

Релігія чи хрест Христа? Ось в чому запитання…

Зараз в інтернеті набуло популярності радіоінтерв’ю дівчини, яка була тривалий час в одній з протестантських церков, але потім вирішила перейти в католицизм де і залишається сьогодні. Це інтерв’ю викликало цілу хвилю обговорення і коментування.

Не маю наміру розглядати мотиви переходу конкретної людини, тим більше, що про це знаю відносно небагато. Але сьогоднішній дискурс навкого того інколи ставить мене в штупор. Таке враження, що обговрюється все, окрім головного.

Як народжений греко-католиком я маю непогане уявлення про греко-католицизм. І у 18 років я зустрів протестантів і “став протестантом”. Так може виглядати зовні, але чи в цьому річ? Continue reading →

Святослав Вакарчук

У цьому пості аналізую виступ Святослава Вакарчука у Львові, навколо якого розгорілися суперечки. Деякі звинувачують Святослава у лже-патріотизмі, незнанні історії, а деякі навіть у нацизмі. Отож, що насправді сказав Вакарчук-молодший і як це сприймати.

«Я не дуже добре, але особисто знав Сашка і пам’ятаю, яка він світла та інтелектуально широка людина. Мені особисто сьогодні не вистачає саме таких людей.

Я хотів би звернутись через вас, журналістів, до ширшої аудиторії політиків і всіх громадян. Ми вже 25 років будуємо державу, але весь цей час сперечаємось, що таке Україна і хто такий українець. Як в ХХІ столітті означити це поняття?

Хтось скаже, що той, хто ідентифікує себе українцем, той і має право так себе називати. Добре, але якщо інші не хочуть тебе таким ідентифікувати?  Якщо ти не народився тут, маєш інший паспорт, або говориш із акцентом? Хто визначає, хто з нас українець, хто – ні?

[Вакарчук піднімає дуже важливу тему – якщо людина живе в Україні, але не громадянин? або громадянин, але не розмовляє вільно українською мовою? хто вона тоді?] Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Філологи кажуть, що раніше слово “брехня” використовувалося виключно для собачого гавкоту. Чомусь “брехати” з часом стало означати “обманювати”, “казати неправду”.

“Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. “ – ці слова, записані в Євангелії від Івана Ісус сказав у I столітті, але я гадаю, що з тих часів вони стали ще актуальніші. Найкращий і найдієвіший спосіб зруйнувати будь-який устрій, чи то держави, чи міста, чи сім’ї – навчити людей обманювати. Неправда як стиль життя, як рідна мова, ближча за ту, якою мати співала колискових пісень. Continue reading →