З сумом спостерігаю, як для більшості людей гарячий патріотизм стає тотожнім антиросійщині всіх видів (і навпаки – антиросійщина це і є патріотизм).
Ненавидиш все російське? Молодець, патріот, так тримати.
Тобто патріотизм це в першу чергу не

• взяв в руки зброю – захистив країну від окупанта
• посадив 10, 100, 1000 дерев
• не даєш і не береш хабарів
• створюєш робочі місця, платиш податки
• дбаєш про екологію, сортуєш сміття
• виховав чесних порядних дітей

Це речі непогані, звісно, але головне, як Ви розумієте, ненавидіти все російське.
Мовна тема заводила і заводить мільйони, і на тому можна заробити чудові політичні девіденди.
Зрештою, є люди, які несвідомо влилися в мейнстрім.

Приклад.
У звичайній школі в м. Ковель батьки/діти вирішили, що на випускному вони станцюють танець під російську пісню. Дирекція, звісно, не погодилася на це. До її мотивів ми повернемося через кілька хвилин.

Але батьки/діти не розгубилися, і пісню переклали українською. Дирекція (увага!) вночі перед випускним (увага!) написала в чат, що “прийняла остаточне рішення”, що цю пісню (перекладену українською) вони забороняють (what???). Формальна причина – бо там є слова “атестат” та інші, які вже застарілі.

Яке Вам до того діло??!!!
А якби вони вибрали пісню на івриті 17-го століття?
Вам що до того???

Зрозуміло, мотивація, проста, як двері. Пісня має російське походження. А в наш час це пахне проблемами для дирекції, яку Україна і українська мова цікавить мало, а от тепле крісло – багато. Тому що бабло перемагає всяке зло. Чи ця директорка так само переймалася російською в Україні 10, 20 років тому? Чи прозріння прийшло щойно зараз?

Мене не перестають дивувати українці. Шість разів вони обирають владу на всенародному голосуванні і кожного разу вони люто ненавидять тих, кого обрали.

У 1991 році 15 мільйонів обрали Кравчука, у 1994 Кучму 14 мільйонів. У 1999-у за Кучму проголосувало майже 16 мільйонів, а у 2004 після помаранчевої революції 15 мільйонів сказали Ющенку “так”. Потім, у 2010 році Янукович набрав 12 мільйонів, у 2013-у році почався Майднан, Янукович втік в Росію, народ обрав нового гетьмана – Порошенка. За нього в 2014 році проголосувало майже 10 мільйонів. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

Мустафа Наєм на своїй сторінці фейсбук поширив малюночок “за якого Президента я проголосую”. Мабуть, яким має бути очільник держави розмова довга, але є одна річ яку варто зробити – здійнити нову, якісно кращу кадрову політику.

На сьогодні ми маємо пострадянську Україну і пострадянське чиновництво. За 23 роки воно не вимерло, а пристосувалося і відтворює собі подібних. Середній чиновник не тільки корумпований, а й неосвічений – не тямить ні в політиці, ні в економіці, не знає історії України.

Що варто і треба зробити?
Кандидат на будь-яку державну посаду має публічно складати іспити з української мови, історії України та українського законодавства. На усний іспит з історії України та законодавства мають мати право прийти будь-хто, а всі результати мають публікуватися в пресі та інтернеті. Можна піти далі – дати право будь-кому ставити запитання кандидату на державну службу. Спочатку ставлять запитання члени державної комісії, потім всі бажаючі присутні. Щодва роки державний службовець має проходити навчання з політології, економіки та іноземної мови. Курси з іноземних мов за рахунок держави мають діяти постійно. Результати (іспити, атестація) мають бути публічними, і впливати на премію службовця. Не знаєш англійську чи німецьку на трійку – шукай нову роботу. Не державну. Щотри роки дуржслужбовцю треба складати іспити з “вступних дисциплін” – історії, мови, законів. Треба також встановити фіксовану доплату за “західні” дипломи – наприклад, сформувати перелік “західних універитетів”, диплом яких даватиме право на доплату. Публічність – це необхідна умова щоб все це запрацювало, а не стало ще одним корупційним колом. Continue reading →