Надія Гербіш

Днями юна пані написала мені з питанням, як зберегти сім’ю. Вона запитала мене, як я знаю, що мій чоловік мене любить, і звідки знаю, що люблю його.
Мені часто надходять такі листи – для людей я просто незнайомка, яка пише книжки, де багато любові, і, мабуть, тому їм легко звіряти мені серце. Може, вони думають, що я знаю відповідь.

Але я не знаю.
Тобто, я маю великий багаж (баласт?) теорії. Але хіба вона завжди працює? Як вона накладеться на їхнє життя? Чи завжди вона лягає на моє?
Отримуючи такі листи, я думаю, що ці всі традиційні обітниці напівпритомних молодят про «поки смерть не розлучить нас» (у найкращих традиціях британського кінематографічного гумору) не працюють. Тому що слова, сказані на вітер – ніяке не заклинання ж. Рятувати сім’ю мала би їхня суть. Але ху кен пасиблі обіцяти довічну любов? І що то взагалі за реактив? Continue reading →

Я не вірю в забобони, тому напишу цей пост. Знаю, що багато хто теж ніби не вірить, але таке б не написали.

Зі зрозумілих причин я цікавлюся темою весілля. Що скільки коштує, і так далі. Весілля сьогодні коштує. Я переглядав різні знімки з весіль і подумав – люди вкладають такі гроші (і такі емоції) у весілля і… через кілька років розбігаються.

А що ж тоді?

В одному фільмі про Англію XIX століття одна літня релігійна жіночка твердо сказала: “Бог не дозволяє розлучення”. Вона була “старого гарту”, можливо, народжена ще у кінці XVIII століття… Вона ходила в церкву і у неї був страх перед Богом.

Тепер страх перед Богом мають одиниці. Розлучаються сотні. Сотні тисяч. Один проповідник якось сказав: за статистикою, щоб отримати права, люди витрачають часу у два-три десятки разів більше, ніж, щоб отримати якісний шлюб. Сьогодні люди готові вкласти 2, 3, 5 тисяч (і більше) доларів у помпезне весілля, але не готові гарненько подумати, як не розвалити свою сім’ю за перші 3 роки. І більшість таки розвалюють.

Він носить її на руках, шепоче ніжні слова, разом порізали торт, разом взяли шлюб у величезному храмі… а через рік-два вже і сліду нема від тих ніжностей. Чому так? Я тут навіть не про духовне… просто цікаво, як люди собі це тлумачать… Так сі стало? То всьо вона/він? То її мама? Чи ще щось?

Я нічого не хочу цим сказати. Я просто переглядав весільні фото за останні кілька місяців і подумав – як вони живуть зараз? Як на фото – радісні, щасливі, дарують любов один одному? Хочеться, щоб у всіх завжди так і було…