Інтимне життя у шлюбі (конспект семінару)

У християнстві, зокрема євангельському християнстві України, не прийняго говорити про інтимне життя. Не лише про інтимне життя як таке, а конкретно про інтимне життя у шлюбі – між чоловіком і дружиною. Ми знаємо, що світ дуже багато перекручує цю тему, робить її об’єктом насмішок чи глузувань. З іншого боку, багато невіруючих людей думають, що християнство, як і деякі інші релігії, сприймає інтимне життя лише для зачаття дітей. Ці та інші причини спонукають побожних християн, які мають здорове, біблійне вчення про інтимне життя у шлюбі, ділитися своїми думками, що основані на Святому Писанні та багаторічному шлюбному житті.

Бог створив інтимне життя. І все, що створив Бог – це прекрасно.

  1. Чоловік більше прагне фізичної близькості (але не тільки), жінка — емоційної (але не тільки). Це означає, що кожен з 2-ох має “ключі від успіху”: якщо чоловік старається задовольнити емоційні інтимні потреби жінки, тоді жінка захоче задовольнити фізичні інтимні потреби чоловіка. І навпаки: якщо першою кроки зробить жінка, чоловік відгукнеться. Кожен з подружжя не повинен чекати, коли перші кроки зробить його|її партнер, а робити ці кроки сам/сама.
  2. Чоловік любить очима, він хоче бачити. В голові чоловіка є багато “зображень” (чи “малюнків”) (часто інших жінок), чоловік має дбати, щоб там було якнайменше інших жінок, але дружина має дбати, щоб там було якнайбільше її “зображень”.
  3. Чоловіки часто звертають увагу на інших жінок. Його відповідальність — уникати думок про інших жінок, забирати свої очі звідти, де їм бути не слід. Чоловік має думати лише про одну жінку на світі — свою дружину. Але відповідальність жінки є в тому, щоб чоловік був задоволений інтимним життям, тоді спокуси чоловіка будуть дещо слабші.
Continue reading

Про фемінізм і феміністок – Борис Мороз

Три речі які слід припинити робити феміністкам у 2021 році
Під вчорашнє свято пройшла традиційна хвиля постів активісток з гордими вказівками, що слід негайно припинити робити чоловікам. То ж, традиційно, симетрична відповідь від мене – речі, які пора припинити робити феміністкам.

  1. Припиніть пропонувати людям читати словникове та вікіпедійне визначення фемінізму.
    Існує безмежне провалля між словниковим визначенням і втіленням ідеї на практиці в кожній окремій країні та точці часу.

    У словниковому визначені комунізму (“ідея суспільства загальної рівності та свободи”) ніде не написано про Гулаг, голодомор, терор, диктатуру та спецслужби.

    Словникове визначення фемінізму описує вас так само об’єктивно як словникове визначення консерватизму описує “Традицію і порядок”.
  2. Припиніть переконувати себе та інших, що у фемінізму хибний поганий імідж і всі неправильно розуміють що це.
    Коли я кажу людям що маю консервативні погляди, вони дивуються, бо консерватори в Україні асоціюються з малоосвіченими агресивними фундаменталістами. Такий імідж існує через те, що люди, які публічно декларують належність до правих та консервативних ідей часто поводяться певним не кращим чином. Це не змова і не помилка.
    Також я є атеїстом. І мене абсолютне не дивує поганий імідж цієї моєї групи – в інтернеті я бачу дуже багато прикладів надзвичайно дурної та агресивної поведінки людей, які вважають що атеїзм це не просто світогляд, а право на агресію та зверхність до людей з іншим світоглядом.

    Імідж феміністок у суспільстві створений виключно сумою вчинків всіх українських феміністок. Не вас особисто, ви, можливо, дуже гарна людина, але чи гарантуєте ви це про всіх інших у вашому русі?
    Приписувати себе до певної течії означає, нажаль, приймати на себе не тільки досягнення, але й всі репутаційні недоліки течії.
  3. Припиніть говорити від імені всіх жінок.
    Постійно, нажаль, доводиться читати “Ми, жінки більше не…”, “Нас, жінок…”, “Нам, жінкам”.
    В жодній країні, навіть дуже схильній до фемінізму на державному рівні, кількість жінок, які ідентифікують себе як феміністки не досягала ані половини, ані чверті опитуваних.
    За даними феміністичної організації Fawcett, у Британії, країні, яка стоїть у світовому авангарді державного просування фем-повістки, кількість феміністок останніми роками на рівні 6-7 відсотків жінок.

    Для порівняння, негативне ставлення до фемінізму, як до ідеології, яка демонізує та маргіналізує чоловіків висловили 33% молодих людей обох статей Британії.

    В Україні, звісно, не йде мова навіть про 6-7 відсотків від загального жіночого населення, це десь 100 представниць активу на місце-мільйонник.
    Але навіть у своїй групі феміністки не мають єдності думок. Я постійно читаю суперечки щодо права трансгендерів виступати у жіночих змаганнях, легалізації чи заборони проституції, ставлення до оголених тіл у масовій культурі, тощо.

    Тобто є маленька група, яка поділена на ворогуючи одна з одною ще менші групи, і кожна переконана, що виступає від імені всіх жінок взагалі. Це дуже дивно.
    І на останок.

    Шановні активістки, у 2021 році візьміть за правило розповідаючи, що ви феміністка, одразу вказувати напрямок.
    Ви – анархо-феміністка, ліва, квір-фем, інтесекційна, радикальна, ліберальна і так далі.
    Бо фраза “Я – феміністка” розповідає дуже мало, мені особисто цікаво знати чи поділяєте ви лібертаріанські принципи, з якого боку ви у культурних війнах, як ставитеся до приватної власності.
    Запрошувати вас на бесіду за чаєм (радфем) чи одразу діставати зброю для самозахисту та викликати гелікоптери (інтерсек, марксизм), до чого готуватися.
    Поширивши цей допис, ви допоможете більшій кількості активісток дізнатися, що вже якось соромно робити у 2021 році.

    Лінки:
    https://www.fawcettsociety.org.uk/news/we-are-a-nation-of-hidden-feminists
    https://www.buzzfeed.com/markdistefano/new-poll-third-young-british-males-anti-feminism

З особистої сторінки Бориса Мороза

Феміністкам – так! (чи ні?)

Ісус, розмовляючи з самарянкою, визнавав, що істина у іудеїв і вони правильно поклоняються Богу. Він ясно дав зрозуміти самарянці, що самаряни помиляються. Однак, коли один іудей запитав Ісуса: Хто ж мій ближній, якого я повинен любити як самого себе?! Ісус сказав йому, що це самарянин, який допоміг одному нещасному. І Ісус закликав цього іудея зробити самарянина прикладом для наслідування – “йди і ти роби так само” (Лук.10: 37)

Християни люблять критикувати фемінізм. Однак ми багато чому можемо і повинні навчитися у них. Здорове зерно у феміністок є і нам, християнам, Ісус так само ставить в приклад феміністок. Часто вони мають більшу рацію ніж ми і у нас є чому повчитися у них. Релігійна гордість заважає нам. Може варто позбутися від цієї гордості і смиренно послухати їх ?! Continue reading

Справедливість чи толерантність? Олена Білозерська

сумнозвісна книга про Майю та її мам

сумнозвісна книга про Майю та її мам

Недавно в інтернеті спалахнув скандал – кілька правих організацій Галичина написали досить стриманого листа керівництву області про недопустимість пропаганди гомосексуалізму в Україні. Мова йшла про книжку “Майя та її мами”, презентація якої мала відбутися на Форумі видавців. Захисники толерантності одразу звинуватили правих в погрозах (яких, на мою скромну думку там і близько не було) і почали роздувати інформаційну кампанію. Книжечку я читав. Там багато дзорових і цінних думок. Але не всі. Наприкінці книги виявляється, що дівчинка Майя виховується двома мамами (очевидно, лесбіянками, хоча прямо це не сказано). Авторка заохочує приймати такі сім’ї, як належне, адже діти можуть виховуватися в різних сім’ях – десь нема мами, десь тата, хтось був змушений переселитися з Криму після анексії.

Олена Білозерська доволі вдало підмітила, що захисники толерантності так далеко зайшли в захисті прав людини, що втратили відчуття меж. Так само думаю і я – утікаючи від одних нездорових крайностей (призначення жінки – баняки і діти) люди потрапляють в інші (абсолютна рівність у всьому, людина має завжди право на вибір і т.д.). Очевидно, що всіх дітей треба любити і приймати – назалежно від раси, кольору шкіри, релігії, віку, фізичних та емоційних можливостей. Але це не значить, що сім’я, де є “дві мами” (чи два тата) є нормальною. Словом, читайте самі…

Олена БІЛОЗЕРСЬКА,
боєць-доброволець

Після скандалу навколо дитячої книжки “Майя та її мами” скачала цю книжку і прочитала. І скажу я вам (хоча й розумію, що моя думка багатьох обурить): це неправильна і шкідлива книжка.

Для тих, хто не читав: розповідь іде від імені звичайної дівчинки Майї, приблизно десятирічної. Вона описує свій загалом дружний клас, у якому в кожної дитини є якась особливість: хтось був зачатий у пробірці від сперми донора, у когось є тільки мама, бо батько зник під час війни на Донбасі, а в когось батька і не було, у когось тато і дві мами (перша – рідна, друга мачуха), когось виховує бабуся, бо обоє батьків на заробітках, у когось батьки позбавлені батьківських прав, хтось є всиновленою дитиною, хтось проводить тиждень у батька, тиждень у мами і її друга, а сама Майя росте в родині двох лесбійок, а батько її невідомий донор. Також ці діти різних національностей, дехто має певні особливості у зовнішності. І в них є мудра і добра вчителька пані Юлія, яка навчила їх не сміятися один з одного, бо кожна дитина заслуговує любові, і кожна сім’я – це сім’я, якщо в ній панує любов. Continue reading

Чому всі напали на сімейні цінності?

Вчора майже всі медіа і просто люди у фейсбук наввипередки кричали, шипіли і верещали з приводу того, що міністерство освіти і науки поставило гриф “рекомендовано” на посібник сумнівної якості, де в доволі дивний спосіб школярам пояснювали що означає бути чоловіком чи жінкою, які їхні ролі в сім’ї. Про цю новину написали Громадське ТБ, BBC,  ZIK, десяток блогерів і кілька сотень просто користувачів мереж. Сексизм! Караул! Рятуйте! Ґвалт!

Я посібник не захищаю – я його у очі не бачив. Але з того, що я прочитав про нього мені здається не тільки не жахливим, а місцями дуже правильним. Я також вважаю, що ролі у чоловіка і жінки дещо різні. Не тому, що вони (чоловік і жінка) різні за цінністю. Тому, що вони різні за задумом. За задумом Творця, якого все більше людей ненавидять, і від якого відвертаються. Continue reading