Брати Капранови про гендерну рівність

Дмитро та Віталій Капранови

Дмитро та Віталій Капранови

Нас давно тривожить питання: чому гендерці такі нервові, а часто навіть агресивні?
Здавалося б – дискутуй собі, а ні – одразу образи: “сексизм”, “мізогінія”, “скрєпи” на кожне слово.

І от днями ми зрозуміли причину. Ні, справа не у проблемах особистого життя, як дехто вважає. Проблема значно ґрунтовніша.

Згадаймо, що фемінізм та ідеї гендерної рівності почалися зі світлого образу пригнобленої жінки, яка позбавлена прав на все: на політику, на кар’єру, на власне тіло і т.д., але якщо дати їй ці права – тут і настане всезагальне щастя. Continue reading

Advertisements

Справжні чоловіки, які вони? Завершення

514bb0977e449a7a13f56f1b81d60971_735x418

Сьогодні наведу ще два приклади “справжніх” чоловіків християн. Імені змінено.

Отже, перший – Зіновій Борисович. Зіновій Борисович багато років християнин, хоча перші роки свого християнства він побував у багатьох різних церквах і навіть культах. Попри те, він чудовий батько – виховав 5-ох дорослих дітей, кожен з яких для мене приклад. Зіновій Борисович порядний сім’янин (хоча його дружина має дещо інші погляди на християнство, ніж він), останні роки він трудиться на місійній праці в глухому селі Карпат, де дороги, школи та медицина залишають бажати кращого. Зіновій Борисович не пристосуванець, хоча і живе на підтримці. Він посвячений, відповідальний, організований, але в той же час і м’який, і вміє знайти спільну мову з дітьми від 3-ох до 16-и років.

Подобається мені в Зіновію ще й те, як мудро він може зробити зауваження – не при всіх, а відведе вбік і скаже – так і так робити не годиться. З одного боку не байдужий, з іншого – намагається акуратно і мудро впливати.

Другий – Руслан – хороший приклад служителя. Руслан віку моєї мами, але за поглядами він дуже близький молоді. Руслан активно користується комп’ютером, інтернетом та скайпом. Буває – запитаю брата Руслана поради – він неодмінно відповість – чи письмово чи подзвонить і по телефону скаже. Погляди у брата Руслана мудрі, помірковані. Відчуваєтсья, що людина служитель з багаторічним досвідом, не просто теоретик, який книг начитався. Але, до слова, книги брат Руслан читає активно і може порадити щось хороше на різні теми. У брата Руслана – четверо дітей. Він хороший батько.

Можливо, моя писанина Вам нагадала радянську пропаганду 1960их-1980-их, але я щиро щапевняю, що все так і є. Людини, описані мною, не ідеальні. Вони теж слабкі і мають недоліки. Але з іншого боку, в них багато сильних сторін, які б я хотів бачити в собі – якщо не зараз, то хоч років через 10.

Для себе я склав свій власний (увага!) суб’єктивний список рис, які на мій погляд додають чоловікам “чорловічності”. Розумію, що він – результат моїх думок і мого досвіду, а не універсальне означення чоловічності.

1. Здатність до лідерства: бачити ціль, знати як до не йти.
2. Відповідальність, організованість, дисциплінованість. Слова завжди співпадають з діями.
3. Вміння визнавати свої помилки, а не “відморожуватися”, чи звинувачувати у власних провалах всіх і все.
4. Гармонійне поєднання богослів’я та практики. Це означає, коли чоловік водночас і знає Слово Боже, і живе ним (займається служіння, практикує моральні принципи і т.д.)

Про все це можна писати довго і нудно, але суть така – чоловіки мають бути чоловіками. Можливо сила, міць і витривалість важливі для чоловічності, а можливо лише стереотипи. Але я знаю одне – Бог створив чоловіків чоловіками, і так має бути…

Брак чоловічності як одна з проблем сучасних євангельських церков

Gentleman-Eyebrow_40Сьогодні мав цікаву розмову про деякі проблеми в сучасних євангельських церквах США. Зокрема, багато невеликих церков (до 100 осіб) є досить закритими спільнотами що спричиняє такі наслідки: людина виростає в церкві, її всі знають, і коли вона стає служителем (необов’язково офіційно, а просто посв’ячено займається технічним забезепеченням, дитячими таборами чи служінням в лікарням чи будь-що інше), більшість людей в церкві не проявляє до нього належної поваги. Мій співрозмовник, що виріс в США в такій церкві, де його дідусь багато років пресвітер, дуже стурбований цим, оскільки бачить, що церква не проявляє належної уваги не тільки до нього, відносно молодого хлопця, а й до його старшого одруженого брата, якому 27 років, і який теж “виріс у церкві”. Повага, як відома, дуже важлива для чоловіків. Continue reading