Як та чому гіпертрансцендентність убиває духовне життя

maxresdefaultБагато християн недолюблюють богословські терміни. Мовляв, навіщо складні латинські слова, якщо про все можна сказати своїми рідними? Але дарма. Дуже часто, щоб висловити коротко якусь тему чи властивість треба саме богословське словечко. Воно замінює десяток чи два наших українських слів і людям обізнаним дуже багато пояснює і говорить.

У богослів’ї є два такі слова – трансцендентність та іманентність. У Біблії Ви їх не знайдете, не шукайте. Але про трансцендентність та іманентність Бога, безперечно, написано чимало. Трансцендентність – це властивість Бога. Пояснити її можна так: Бог не є частиною цього світу в жодному сенсі, тобто він поза часом, простором, Він непідвладний законам природи.  Іманентність Бога – це  Його присутність тут і зараз, це Його дія і вплив. З іманентністю пов’язане Його провидіння. Бог поруч, Він чує нас, Він діє в нас. Бог частинка нас в певному сенсі. Continue reading

Advertisements

Авраам і я

Сергій ЧЕПАРА

В понеділок я був на служінні у церкві і слухав цікаву проповідь. Проповідник розповідав про Авраама, про його віру. Переповідати всю проповідь не буду, але одна річ мене сильно торкнулася. Авраам був доведений до такої точки, щоб не мати жодної надії на тіло: Бог пообіцяв йому нащадка, та не просто нащадка, а нащадка, якого народить Сара. Авраам і Сара були дуже поважного віку. Обоє спочатку висміяли у своїх серцях Бога і вважали повною нісенітницю мати дитину… А Бог міг би дати Аврааму сина у років 60 чи 70, але відвідав його саме у 99. Чому? Бо у 60 чоловік ще може зачати дитину, і жінка ще може дитину народити, і Божа участь була б “мінімальною”.

Мені здається щось подібне Бог робить у моєму житті. Є певні речі, про які я молюся довгий час, але якщо намагаюся хоч трішки допомогти Богу (як Авраам з Агар) то Він все миттєво руйнує. Як би я не старався своїми силами щось утнути  – все руйнується навіть не почавши будуватися… Тому, мабуть, мені, як Аврааму, треба просто дочекатися часу, коли своїми силами я не зможу отримати бажане, і просто “розслабитися”. Інакше, якщо не змочу довіритися Богу і його чуду чекатиму чуда ще дуже довго…

Про “харизматів” і “не харизматів”

На цю статтю я наштовхнувся на одному з українських сайтів – там розмістили її російський переклад. Здивувало не тільки те, настільки співзвучні думки автора з моїми власними, а й хто автор – один з ведучих професорів Далласу.

Денієл Б. Уоллас
[Daniel B. Wallace]

Danial B Wallas

професор Нового Завіту Далласької богословської семінарії, бакалавр археології, магістр богослів’я, доктор філософії, спеціаліст давньогрецької мови та текстології Нового Завіту, автор підручників, член кількох наукових спільнот, викладає також в місті Тюбінген (Німеччина); одружений, має чотирьох дорослих синів і домашнього котика.

Я прийшов до висновку, що на даний момент існують два типи протестантського християнства на Заході. Обидва з них є не повноцінними. “Харизматичне” християнство – вільне, правомозкове, «американські гірки» особистого досвіду з Богом. Потім, “не харизматичне” – раціональне християнство – скуте, лівомозкове, логічне, і любить довго посперечатися. Жоден з цих типів не є повноцінним. Не зрозумійте мене не правильно. Я повністю переконаний, що чудеса, знамення (інші мови, і т.п.) припинилися після першого сторіччя. Однак я прийшов до висновку, що ті, хто не відносить себе до харизматів, повинні серйозно перевірити якість своїх стосунків з Богом. Нам (не харизматам) необхідне глибоке покаяння – індивідуальне і колективне. Continue reading