Я не маю PhD якогось престижного західного універу, щоб ставити ці три чарівні букви після свого імені. Тим не менше, я закінчив наш вітчизняний вуз за спеціальністю “прикладна фізика”, я вивчав там і ще й у школі “теорію ймовірності”, і мені здається, що я в ній щось таки трішечки петраю. Крім того я вивчав богослів’я.

То тут, то там можна натрапити на такі твердження:

• Існує величечна кількість \ сотні \ тисячі пророцтво про Месію, які або вже збулися, або ще збудуться.
• Оскільки дуже багато пророцтв збулося, то ймовірність випадкових подій в Ісусі Христі майже нульова, то ура, ми – круті, Ісус – це Христос (Месія) і т.д.

Насправді все значно складніше і в одній статті це ніяк не опишеш.

Почнімо з того, що віра не має прямого стосунку не те що до Math (математики), а й до Science (природничиих наук, головно фізики, хімії, біології). Я кажу про те, що наука це добре чи навіть прекрасно, але віра – це прийняття одкровення від трансцендентного Бога про трансцендентного Бога. Іншими словами віра – не наслідок ігор з математикою за визначенням. Тим більше поганеньких ігор. Трансцендентність Бога це Його повна цілковита позачасовість і позапросторовість, а віра в Бога – це дотик до нескінченно великого.

Тепер про пророцтва. Їх не аж так багато. Доктор Арнольд Фрухтенбаум (Arnold Fruchtenbaum), провідний фахівець у цій галузі, месіанський єврей, вважає, що існує 92 пророцтва. Насправді це дуже багато, і напевно, є люди, яким ці пророцтва допомогли прийти до віри і я справді радий за них. Але це все ж таки не сотні чи тисячі, це трохи менше сотні.

Профанація була б такою. Сказати: припустимо, ймовірність виконання 1-го пророцтва 50% (тобто 1/2). Потім помножити 0.5 само на себе 92 рази і ура у нас дуже маленьке число з дуже багатьма нулями після коми. Християни круті, а всі інші штурбаки.

Багато християн недолюблюють богословські терміни. Мовляв, навіщо складні латинські слова, якщо про все можна сказати своїми рідними? Але дарма. Дуже часто, щоб висловити коротко якусь тему чи властивість треба саме богословське словечко. Воно замінює десяток чи два наших українських слів і людям обізнаним дуже багато пояснює і говорить.

У богослів’ї є два такі слова – трансцендентність та іманентність. У Біблії Ви їх не знайдете, не шукайте. Але про трансцендентність та іманентність Бога, безперечно, написано чимало. Трансцендентність – це властивість Бога. Пояснити її можна так: Бог не є частиною цього світу в жодному сенсі, тобто він поза часом, простором, Він непідвладний законам природи.  Іманентність Бога – це  Його присутність тут і зараз, це Його дія і вплив. З іманентністю пов’язане Його провидіння. Бог поруч, Він чує нас, Він діє в нас. Бог частинка нас в певному сенсі. Continue reading →

Сергій ЧЕПАРА

В понеділок я був на служінні у церкві і слухав цікаву проповідь. Проповідник розповідав про Авраама, про його віру. Переповідати всю проповідь не буду, але одна річ мене сильно торкнулася. Авраам був доведений до такої точки, щоб не мати жодної надії на тіло: Бог пообіцяв йому нащадка, та не просто нащадка, а нащадка, якого народить Сара. Авраам і Сара були дуже поважного віку. Обоє спочатку висміяли у своїх серцях Бога і вважали повною нісенітницю мати дитину… А Бог міг би дати Аврааму сина у років 60 чи 70, але відвідав його саме у 99. Чому? Бо у 60 чоловік ще може зачати дитину, і жінка ще може дитину народити, і Божа участь була б “мінімальною”.

Мені здається щось подібне Бог робить у моєму житті. Є певні речі, про які я молюся довгий час, але якщо намагаюся хоч трішки допомогти Богу (як Авраам з Агар) то Він все миттєво руйнує. Як би я не старався своїми силами щось утнути  – все руйнується навіть не почавши будуватися… Тому, мабуть, мені, як Аврааму, треба просто дочекатися часу, коли своїми силами я не зможу отримати бажане, і просто “розслабитися”. Інакше, якщо не змочу довіритися Богу і його чуду чекатиму чуда ще дуже довго…