
Невивчені уроки історії

Ющенко В.А. до отруєння
Мені чомусь наніч подумалося про Ющенка. Особа в Україні колись легендарна, сьогодні майже забута. Зараз вже і про Януковича рідко згадують, не те що про Віктора Андрійовича.
А коли був рік 2004-ий я навчався на другому курсі. І прекрасно пам’ятаю, як все було. Принаймні, як нам, молодим, все видавалося.
Все помаранчеве, “ющенківське” нам, студентам у Львові, видавалося правильним, святим. Ющенко для нас був “свій” кандидат. Тому що розмовляв українською. Тому що ніби хотів у Європу. І ще чомусь. Але точно чому вже ніхто не знав. Continue reading
Мене не перестають дивувати українці. Шість разів вони обирають владу на всенародному голосуванні і кожного разу вони люто ненавидять тих, кого обрали.
У 1991 році 15 мільйонів обрали Кравчука, у 1994 Кучму 14 мільйонів. У 1999-у за Кучму проголосувало майже 16 мільйонів, а у 2004 після помаранчевої революції 15 мільйонів сказали Ющенку “так”. Потім, у 2010 році Янукович набрав 12 мільйонів, у 2013-у році почався Майднан, Янукович втік в Росію, народ обрав нового гетьмана – Порошенка. За нього в 2014 році проголосувало майже 10 мільйонів. Continue reading
Слухав звернення Президента до українського народу. Виникло одне просте запитання: актор чи інопланетянин?
Якщо він грає – то гра зовсім поганенька. Висловив співчуття сім’ям загиблих. Закликав до миру і порозуміння. Справжній європейський політик. Чиста українська мова. Але є одне але: промовець очолює державу і має найбільше повноважень. Керує країною, судами і суддями, прокурорами, депутатами, головами ОДА і РДА. Все робиться за його волею. Це так якби до Вашого дому увірвався злочинець, згвалтував Вашу дружину, побивав Вас майже до смерті, вкрав Ваші гроші, облив Ваш дім бензином і підпалив. А потім вибачився і закликав до миру і порозуміння. Але це ще не все. Повернувся через кілька днів, зробив те саме зло, потім ще раз гарно вибачився. Потім ще раз. Знову вибачився. Гра? Цинізм? Хвороба? Continue reading