Про пізнання Бога

hd-nature-wallpapersСергій ЧЕПАРА

Часто у християнстві кажуть, що люди не готові служити. Мовляв, прийти на служіння ще так, але брати в чомусь участь, брати на себе відповідальність готовий не кожен. А в мене зараз протилежні спостереження – багато християн готові служити. Хочуть бути задіяними, хочуть щось робити. Але про що я думаю, і що мене дуже хвилює – християни в побуті вкрай рідко спілкуються про духовні теми. Не часто обговорюють біблійні вірші, не часто діляться своїми духовними переживаннями. Чому так? На мій погляд тому, що християнство стає надто соціальним – для людей християнство вже не Сам Христос, а відвідування церкви, служіння, спілкування з віруючими. Християнство стає субкультурою, тобто закритим соціумом з своїм міні-набором слів і звичок. В неділю ми йдемо туди і туди, робимо те і те. Ми відгороджуємося від світу, але по-суті не тому, що не хочемо слідувати за цінностями, цілями і мотивами світу, а тому що світ розуміємо як субкультуру, відмінну нашій. “Віруючі не курять і не п’ють”. Але хіба це головне? Хіба суть в тому що б не пити? Хіба 1000 сторінок Біблії все зводять до цього? Христос поступово йде з нашого серця, його замінюють релігійні кліше “слава Богу, “Бог знає”, “Ісус спасає” і “треба молитися”. Я не хочу сказати, що кожен коли щось таке говорить, нічого не вкладає туди, але тенденція є, і я бачу її і в собі. Continue reading