Фото з інтернету

Все якось дуже сумно… Щодня новини з фрону. І ось недавно – Авдіївка. Я не знаю хто перший почав стріляти – так звані “терористи” чи наша армія. Це і не важливо. Важливо те, що майже три роки точиться війна, якій не видно ні початку ні кінця.

Я ніколи не був прихильником Януковича. Не голосував ані за нього, ані за його партію. Я завжди вважав, що Україні краще рухатися до Європи, аніж до Росії. Але рухатися до неї можна по-різному. Наприклад, впроваджуючи верховенство права, свободи і справедливість.

А можна повісити поруч жовто-блакитного стяга ще один – з 12-ма зірочками на синьому фоні. І тішитися, що колись – чи у 2017 чи у 2020-му нам таки дадуть отой “безвіз”. І будемо щасливі. Бідні українці їздитимуть дивитися на Ейфелеву вежу і відчуватимуть себе вже на крок ближче до тої Європи. Continue reading →

Ющенко В.А. до отруєння

Мені чомусь наніч подумалося про Ющенка. Особа в Україні колись легендарна, сьогодні майже забута. Зараз вже і про Януковича рідко згадують, не те що про Віктора Андрійовича.

А коли був рік 2004-ий я навчався на другому курсі. І прекрасно пам’ятаю, як все було. Принаймні, як нам, молодим, все видавалося.

Все помаранчеве, “ющенківське” нам, студентам у Львові, видавалося правильним, святим. Ющенко для нас був “свій” кандидат. Тому що розмовляв українською. Тому що ніби хотів у Європу. І ще чомусь. Але точно чому вже ніхто не знав. Continue reading →

Мене не перестають дивувати українці. Шість разів вони обирають владу на всенародному голосуванні і кожного разу вони люто ненавидять тих, кого обрали.

У 1991 році 15 мільйонів обрали Кравчука, у 1994 Кучму 14 мільйонів. У 1999-у за Кучму проголосувало майже 16 мільйонів, а у 2004 після помаранчевої революції 15 мільйонів сказали Ющенку “так”. Потім, у 2010 році Янукович набрав 12 мільйонів, у 2013-у році почався Майднан, Янукович втік в Росію, народ обрав нового гетьмана – Порошенка. За нього в 2014 році проголосувало майже 10 мільйонів. Continue reading →

Слухав звернення Президента до українського народу. Виникло одне просте запитання: актор чи інопланетянин?

Якщо він грає – то гра зовсім поганенька. Висловив співчуття сім’ям загиблих. Закликав до миру і порозуміння. Справжній європейський політик. Чиста українська мова. Але є одне але: промовець очолює державу і має найбільше повноважень. Керує країною, судами і суддями, прокурорами, депутатами, головами ОДА і РДА. Все робиться за його волею. Це так якби до Вашого дому увірвався злочинець, згвалтував Вашу дружину, побивав Вас майже до смерті, вкрав Ваші гроші, облив Ваш дім бензином і підпалив. А потім вибачився і закликав  до миру і порозуміння. Але це ще не все. Повернувся через кілька днів, зробив те саме зло, потім ще раз гарно вибачився. Потім ще раз. Знову вибачився. Гра? Цинізм? Хвороба? Continue reading →

Цю інформацію опублікував народний депутат України, лідер партії “Громадянська позиція” Анатолій ГРИЦЕНКО на своїй сторінці в соцмережі facebook.

Українці-там – про українців-тут.
Цей текст розміщено на ФУП. Мені він видався цікавим. Якою побачив Україну наш співвітчизник, який виїхав до Каліфорнії, США? Ясна річ, не всі оцінки є безспірними. Але подумати є над чим. Мовну стилістику й граматику коментувати не варто:)

Ну вот я и вернулся в родную Калифорнийщину: некоторые мысли о поездке в Украину

Не буду писать о засранных улицах и плохих продуктах – об этом писали уже все кто мог. Напишу о более концептуальных проблемах.

1. Типичный украинец стонен о жизни, и о януковиче. При этом ничего для изменения сложившейся ситуации не предпринимает – декларирует “отчаяние и руки апустилися”. А зря. Стоит съездить в мексику чтобы понять, что ребята, Украина в текущем виде – это не дно. Continue reading →