Людина – бог? або я-бог в кожному з нас…

Сергій ЧЕПАРА

Я нещодавно розмірковував про християнське життя. Про стосунки з Богом. Коли вони правильні, і коли “щось не так”… Як побачити, що у твоїх стосунках з Богом щось не правильно? Часто це видно збоку, але не видно з середини. Людське серце обманює свого власника і може спеціально не помічати духовних проблем.

Ось висновки, до яких я прийшов:
Людина ніколи не повинна забувати, що вона не Бог. В усіх сенсах. Людина – обмежена істота, створена справжнім Богом Творцем, щоб прославляти Його. Людина слабка в усіх сенсах. Вона слабка фізично, емоційно, розумово і будь-як. Вона ніколи не рівня Богу. Єдине, що вона може (але не повинна!) стати богом у власних очах. Стати “я-богом”. Як практично це виглядатиме? Ні, людина не вимагатиме поклоніння собі буквально – час імператорів, які так робили, давно минув. Людина думатиме про себе так, ніби знає, якщо не все, то майже все, розуміє якщо не все, то майже все, може якщо не все, то дуже багато. Людина плануватиме так, ніби її життя повністю в її руках. Людина не бачитиме своїх вад (у я-бога їх не може бути). Не прислухатиметься до порад і думок інших, не рахуватиметься з їхніми інтересами… Continue reading