Чи можна привести до Бога людей через пейнтбол?

Ігор Тунік

Ігор Тунік

Автор: Ігор Тунік

(продовження. початок тут)

Чи можна людей привести до Бога через пейнтбол?

В одній християнської газеті, старше покоління віруючих, обурювалось тим, що молодь з сусідньої церкви грає з невіруючими друзями в пейнтбол і таким чином привертає інших до церкви. У статті стверджувалося що це ознака відходу від біблійних норм і цьому потрібно покласти край. Стверджувалося, що не можна привести людей до Бога через пейнтбол. Я абсолютно згоден з твердженням, що до Бога не можна прийти через пейнтбол. До Бога люди можуть прийти тільки через Ісуса Христа і Він про це ясно заявив. Але що б люди почули про Ісуса, вони повинні стикнутися з християнами. Можливо, для цього варто зіграти з ними і в пейнтбол, і в футбол, і в теніс. Церквам потрібно позбутися від стереотипів і не боятися робити те, чого церква не робила за радянських часів. Continue reading

Advertisements

Звіщати Євангеліє – це не косметику Avon продавати

Публікуємо статтю Ігора Туніка про євангелизм та заснування церков. Ігор – не теоретик, а практик: він успішно свідчить про Христа багато років. Ігор з дружиною заснували кілька церков в Україні. Зараз Ігор з сім’єю служить в Мирнограді (75 км на північний захід від Донецька). Оскільки стаття довга, ми опублікуємо її кількома частинами.

Ігор Тунік

Игорь Туник

Ігор Тунік

Мене звати Ігор. Разом зі своєю дружиною Вірою ми почали служити місіонерами з кінця 1999-го року. З тих пір ми заснували сім церков в Одеській і Донецькій областях. Нам дуже подобається дружити з невіруючими людьми і ділитися з ними Євангелієм. Вірю, що якщо ви переживаєте про те, що б Євангеліє звіщалося і люди ставали послідовниками Ісуса, то те, чим я тут ділюся, буде вам корисним. Continue reading

“Страсті Христові” і наш євангелизм – Ігор Тунік

Кадр з фільму "Страсті Христові"

Кадр з фільму “Страсті Христові”

Популярність фільму “Страсті Христові” серед євангельських християн або “мені вершки – тебі корінці”.

Коли я прийшов у церкву, в середині дев’яностих, то кожен тиждень хтось виходив на покаяння в церкві. Пізніше я сам брав участь у заохоченні людей вийти і “покаятися”. Багато хто “каялись”. Пам’ятаю, як на нас на молодіжку зайшли двоє дівчат. Я тоді вів зібрання. Ми багато співали і проповідували з ціллю “покаяти” ці дві душі. І ми їх таки дотиснули! Потім, правда, вони мене боялися, думаючи, що я знову буду їх “каяти”.

Хорошість проповіді та дія Духа Святого вимірюється тими людьми, що прийшли вперше.

Ми, як представники мережевого маркетингу, “продали” людям те, що вони не хотіли купити. Continue reading

Християнство по-замбійськи

Замбія (ілюстративне фото)

Замбія (ілюстративне фото)

Або що станеться, якщо постійно говорити про фінансове благословіння

Замбія, напевно, найбільш християнська країна на планеті. Церкви на кожному кроці. У неділю в першій половині дня місто «вимирає». Всі в церкві. Сидячи в одній церкві, можна чути спів із сусідньої. Потім близько обіду народ масово виходить з церков і наповнює вулиці. На магазинчиках, ресторанчиках, кибитках шевців, маршрутках і всюди, де тільки можна, обов’язково написано що-небудь християнське. Типу «Бог благий», «Ісус мій Спаситель», «Просто молися» і т.п. У місцевих новинах постійно проголошується, що Замбія – християнська країна, і як сильно ми любимо і шануємо Бога і Біблію. П’ятихвилинка в госпіталі починається з молитви Богу Отцю в ім’я Ісуса.

У міжміських автобусах крім бойовиків 80х по телевізору обов’язково покажуть довгий концерт церковного прославлення і виступ якогось знаменитого темношкірого євангелиста. Потім цнотлива попса, всі дівчата в довгих спідницях. Continue reading