Вакарчук з коментарями

Святослав Вакарчук

Святослав Вакарчук

У цьому пості аналізую виступ Святослава Вакарчука у Львові, навколо якого розгорілися суперечки. Деякі звинувачують Святослава у лже-патріотизмі, незнанні історії, а деякі навіть у нацизмі. Отож, що насправді сказав Вакарчук-молодший і як це сприймати.

«Я не дуже добре, але особисто знав Сашка і пам’ятаю, яка він світла та інтелектуально широка людина. Мені особисто сьогодні не вистачає саме таких людей.

Я хотів би звернутись через вас, журналістів, до ширшої аудиторії політиків і всіх громадян. Ми вже 25 років будуємо державу, але весь цей час сперечаємось, що таке Україна і хто такий українець. Як в ХХІ столітті означити це поняття?

Хтось скаже, що той, хто ідентифікує себе українцем, той і має право так себе називати. Добре, але якщо інші не хочуть тебе таким ідентифікувати?  Якщо ти не народився тут, маєш інший паспорт, або говориш із акцентом? Хто визначає, хто з нас українець, хто – ні?

[Вакарчук піднімає дуже важливу тему – якщо людина живе в Україні, але не громадянин? або громадянин, але не розмовляє вільно українською мовою? хто вона тоді?] Continue reading

Єврей і Боже провидіння

ImageЯк відомо, євреї – Божий народ, вибраний, а тому особливий. Особливий народ – особливий світогляд, мислення, гумор…

Розповідають одну бувальщину про одного вірного релігійного єврея. Єврей цей був богобійний, в синагогу ходив, 10 заповідей старався дотримуватися.

І ось одного разу в місті, де жив наш герой, багато днів йшли  дощі, розлилася ріка і почався потоп. Води все більшало і більшало, вона заливала вулиці, почала вриватися в людські помешкання. Влада в тому місті почала евакуацію населення: повсюди їздили вантажівки і забирали людей. Поліція та військові закликали всіх покинути свої домівки, щоб врятувати власні життя.

Наш богобійний єврей дім не покидав: він палко молився своєму Богу. “Боже спаси мене, Боже спаси мене” – повторяв він. Отож, останні вантажівки поїхали без нього.

Наступного дня поруч з його будинком пропливав катер рятівників. Єврей стояв по коліна у воді, але досі ревно молився про спасіння. “Гей, чоловіче, годі молитися, сідай у катер, ми відвеземо тебе в безпечне місце” – гукнули йому. “Мене спасе Бог, на нього надіюся я” – була відповідь цього ізраїльтянина. Після того він знову молився.

На вечір води було значно більше, а в місті нікого не залишилося. Зненацька прилетів вертоліт, з якого сніп світла прожектора освітив самотню постать нашого знайомого єврея, що стояв на даху будинку. “Ти ще досі тут?” – гукнули йому. “Ти загинеш. Хапайся за мотузку, інакше скоро побачиш свого Бога”.

“Як це Вам усім не втямити? Мій Бог ще ніколи не покидав мене, не покине і цього разу”. Рятувальники полетіли геть.

Єврей потонув. Оскільки він був праведним, то потрапив до Бога. Коли він став перед Творцем, то одразу став Його звинувачувати: “Боже, чому ти мене покинув? Чому не допоміг мені? Чому я потонув? Я ж так молився! Я так ревно молився!!”

“Я тобі вантажівку послав? Посилав. А катер послав? Врешті-решт, я ж тобі і вертоліт послав!.. А ти?”