Дуже дивна, справді таємнича історія з далеких 50-их.

9 туристів зібралися пройти маршрутом в Уральських горах, живим не повернувся жоден. Всі загинули за нез’ясованих обставин.

В інтернеті є дуже багато відео та статтей, а дехто не полінувався навіть написати книгу про це. Тому деталі тут не писатиму, хоча вони вельми цікаві.

Тіла були знайдені в дивних місцях, в дивному стані, деколи без одягу та/або взуття. Намет був розрізаний зсередини. Ймовірно, люди в поспіху покидали його. Так в поспіху, що взуття залишили. Тіла були не всі разом, а групами. Біля одного дерева були сліди вогню, але не біля намету.

Офіційна версія – снігова лавина.

Але у справі так багато дивного і незрозумілого, що існує аж 75 версій, що трапилося насправді.

(Короткі ранкові роздуми)

У християнстві приблизно 2 млрд людей. Тут є багато всякого – церкви, конфесії, інституції, місії, і т.ін. Тут можна себе знайти.

Але важливіше знайти істину.
Бо можна бути протестантом заради протестантизму (католиком – заради католицизму, православним, заради православ’я).
А можна бути християнином заради Христа.
А це передбачає дві речі:
Сам Христос є Сином Божим і Месією. Він центр і серце християнства.
Сам Христос невіддільно пов’язаний з своїм вченням.

Понад 16 років тому я свідомо повірив у Христа. Це відбулося через протестантизм, він став для мене рідним домом. Той львівський протестантизм початку XXI століття. Бо десь у Бразилії, Китаї чи Новій Зеландії він може бути геть іншим. Я почав читати Біблію, вона стала для мене великою і важливою книгою.

Постійно виникало запитання – як ставитися до тих, хто носить ім’я Христа, але на деякі (або багато) питання дивиться інакше.

Як ставитися до католиків і православних?
Зрештою, до інших протестантів?

Питання дуже складне.
Але ось що я помітив.

Ігор Тунік

Автор: Ігор Тунік

(продовження. початок тут)

Чи можна людей привести до Бога через пейнтбол?

В одній християнської газеті, старше покоління віруючих, обурювалось тим, що молодь з сусідньої церкви грає з невіруючими друзями в пейнтбол і таким чином привертає інших до церкви. У статті стверджувалося що це ознака відходу від біблійних норм і цьому потрібно покласти край. Стверджувалося, що не можна привести людей до Бога через пейнтбол. Я абсолютно згоден з твердженням, що до Бога не можна прийти через пейнтбол. До Бога люди можуть прийти тільки через Ісуса Христа і Він про це ясно заявив. Але що б люди почули про Ісуса, вони повинні стикнутися з християнами. Можливо, для цього варто зіграти з ними і в пейнтбол, і в футбол, і в теніс. Церквам потрібно позбутися від стереотипів і не боятися робити те, чого церква не робила за радянських часів. Continue reading →

Мої відкриття року, що минає

Continue reading →

Мені завжди було цікаво, як мислять католики і православні, які вважають з тих чи інших причин свою церкву правильною. Оскільки більшу частину свого життя я прожив в Західній Україні, з православ’ям я майже не перетинався.

Як мислить православний? Але не той, який формально православний, відвідуючи храм 1-2 рази в рік в найкращому разі, а той, який серйозно ставиться до свого духовного життя. Як він розуміє головні духовні теми – Бог, Біблія, традиції, церква, спасіння, вічність?

Викладені тут думки належать автору, і можуть частково не збігатися з моєю позицією. Проте я вваажаю цікавим і корисним знати точку зору іншої частини християнського світу.

Михайло Малінін

Чому Православ’я?

1. Моє ставлення до віри в моєму житті було різним. До певного періоду мене можна було назвати атеїстом чи агностиком, який тяжіє до атеїзму. Проте, з часом моє ставлення еволюціонувало і змінювалося.

Більшу частину життя я прожив в Росії, але так сталося, що кілька років я прожив в Європі, згодом також повернувшись назад до Росії. Ці зміни стосовно віри сталися саме у той час, коли я жив в Європі.

Важко казати, що мало більший вплив на такі зміни з прикладної точки зору. Перший крок відбувся коли я прийшов до висновку, що «Бог існує», після довгих роздумів та усвідомлення цієї простої істини. Continue reading →

Православ’я і протестантизм. Діалог можливий?

Одна справа варитися в своєму протестантизмі, друга – вести діалог з людиною, яка має сильні (але дещо інші, ніж ти) переконання про віру і діла, про церкву і Ізраїль, про Писання і передання.

З дозволу мого співрозмовника публікую наше листування на духовні теми. Може, комусь буде цікаве і корисне.

Чем-то [ця організація] напоминает мне церковь “святых последних дней”, они же мормоны, они же очередная “христианская” религиозная организация из Америки. Что в России, что в Финляндии – тащили меня вечно на какие-то тренинги/семинары/конференции/встречи/молитвы/изучение английского языка. После нескольких попыток выразить мое несогласие с их доктриной пришлось покинуть их компанию, сказал прямо что считаю Истиной учение лишь православной Церкви, выражающейся в моем случае в причастности к Русской Православной Церкви, а английский язык – сказал – и так знаю, потом вроде отстали =)

а чому “християнська” у лапках? що саме є маркером справжньої християнськості?

Continue reading →

“Грицик на планеті Кудлатиків” – так називалася невеличка книжечка Олени Габової з оригінальною казкою про Грицика, який одного разу майже дивом потрапив на планету… кудлатиків. Дуже хороша книжечка!

Це була дуже цікава планета. І на планеті цій жили хлопчики і дівчатка, які носили довге і кудлате волосся. На тій планеті найважливішим та найшанованішим вважався той кудлатик, який носив найдовше і найкудлатіше волосся. А взагалі без поваги були коротко стрижені. Тому кожен житель диво-планети намагався відростити довге волосся.

Казка цікава і повчальна. Ми самі обираємо (або нам трошки нав’язують) систему цінностей. У суспільстві “крутими” можуть вважатися ті, хто мають розум, освіту, роботу або гроші. Це правило стосується і церков. Кожна церква має своє розуміння “духовності”. Для одних це активне благовістя, для інших – час в молитві, ще для когось – скромний одяг чи лагідність. На приклад, якщо ти багато свідчиш – ти крутий, а мало – то не дуже. Десь вважається дуже свято мати багато дітей, а десь – бути місіонером в далекій країні. Continue reading →