Хороший парубок – не професія – Себастьян Тегза

Володимир Зеленський

або думки про прес-марафон Президента Зеленського

Я не люблю розмови про політику ради самої політики. Це не моя парафія. Мені цікава політика з богословської точки зору. Це є та сфера, яка дозволяє робити певні висновки про людське життя взагалі. Це є сфера, яка належить до Божого образу в людині. Бог наділив людину владою. І це робить її подібною до Бога. Якщо вона здійснює цю владу по-божому. З цього огляду політика має безпосереднє відношення до теології. Політику не слід демонізувати, її потрібно морально оцінювати.

Вчора відбувся прес-марафон президента, який сьогодні всі обговорюють. Поділюсь кількома думками у вищевказаному ключі. В мене немає наміру давати вичерпних оцінок. Багато вже було сказано і я не хотів би повторюватись. Тому скажу те, що ще не було сказане, або принаймі я не чув, щоб хтось говорив про це. Continue reading

Advertisements

Думки про служіння в церкві – Оксана Нестеренко

Оксана Нестеренко

Служіння – це все, що ви робите для того, щоб покращити життя помісної церкви, людей які поруч … – це все що ви робите для того, щоб прославити Бога і донести Євангеліє до світу!

Є декілька важливих моментів, на яких хотілось би зупинитись, щоб в першу чергу переоцінити себе і дослідити мотиви власного серця  … Для цього маю кілька думок і запитань які поставлю собі, і які можливо будуть корисними ще для когось:

1. Що саме я роблю, коли беру відповідальність брати участь в служінні? – Це запитання має допомогти кожному усвідомити свою роль в Церкві як тіла Христового і сформулювати ціль, яку потрібно досягти в певному напрямку служіння, в якому береться участь.

2. Для чого це роблю? – Варто дати відповідь, починаючи зі слів: “для того, щоб… “. У цій відповіді мають бути прогнозовані зміни, які повинні відбутися внаслідок досягнення цілі.

3. Чому це роблю? – Це питання практичної потреби в тому, що роблю і звичайно особистої мотивації… Потреба є в… ? Роблю, бо прагну прославити Бога чи кого, чи що…? Continue reading

Про католиків і католицизм

Чи варто дружити з католиками?

Чи варто дружити з католиками?

Я залюбки дружу з окремими католиками і багатьох з них вважаю хорошими християнами. Вони люблять Христа, їхня надія на Бога є щирою і непідробною, а практичне життя, яким вони живуть, є свідченням живої віри. Більше того, я можу багато чого у них повчитися. В їхньому благочесті вони звертають увагу на такі моменти, які євангельські християни часом випускають з уваги. Це є терпіння, смирення, жертовна любов, благоговіння перед Богом і багато іншого. Спілкування з щирими і доброзичливими католиками збагачує мою особисту віру. Проте я говорю зараз виключно про окремих католиків, а не про католицьку систему в цілому. Я можу вільно дружити з католиками, але при цьому категорично відкидаю будь-яку офіційну співпрацю євангеликів з католицькими структурами. Тому що така співпраця означала б схвалення і лояльність до самої системи та її помилок. Є люди, а є система. І це не одне і те ж саме. Думаю ці речі варто розрізняти. Continue reading

Чому я не хочу відвідати всі країни світу

Прага

Прага

Чесно кажучи, колись дуже мріяв побувати ну якщо не у всіх, то у багатьох. Особливо тягнуло (і ще досі трохи тягне) до Європи, деяких країн Азії, Ізраїлю, Південної Америки. Кожна країна має свої чудові міста, свою історію і культуру. Не мені Вам розповідати, що є люди, які дуже багато подорожують і у свої 30 чи 40 відвідали всі країни світу, побувавши у кожній з них принаймні 1 повний день.

Взагалі, подорожувати добре. Особливо, якщо ти можеш це поєднувати зі своєю роботою. Наприклад, програмування, бізнес-консультування або навчання мов у скайпі. Нові місця, нові люди, нові традиції. Вдома – три холодильники і всі з усіх боків обчеплені магнітиками. Така собі магнітикоманія. Чи країноманія. Або взагалі нема дому. Дім – вся планета. Хотіли б так? Continue reading

Що не так з релігією діл. Крихітна замітка про чистоту Євангелія

Серед моїх друзів/знайомих є чимало тих, хто дотримується позиції Lordship Salvation.  Ці люди регулярно постять у фейсбук щось на кшталт “Справжня віра завжди проявляється у постійному і вірному слідуванні за Господом” або “Якщо ти гадаєш, що ти можеш просто повірити і спастися – ти у небезпеці”.

Чесно кажучи не перестаю дивуватися людській здатності всюди клеїти свої заслуги – навіть завуальовано. Біблія ясно навчає нас, що ми, люди, грішники. Своїми ділами, словами і думками ми грішимо, і наші добрі діла (якщо вони таки добрі) не вирішують проблему людського гріха. Грішник, який зробив 1 000 000 “добрих діл” і 1000 “поганих діл” так само грішник. Чи навпаки. Комбінація чисел не має значення. Всім людям потрібен спаситель. Continue reading

Що нам робити з тими П? Про МП, КП, і інші П.

За останні дні прочитав десятки коментарів про МП, КП, і інші П. І більшість як правило від людей, м’яко кажучи, дуже далеких до всіх П.
Питання статусу тієї чи іншої православної громади виключно справа тієї чи іншої громади. Нехай собі Москва, Київ і Константинополь розбираються. Політики не повинні туди лізти – так само як і блогери, журнлісти, колумністи, письменники і всі-всі-всі.
Кожен чомусь думає, що шарить геть у всьому. Але “церква” – матерія дуже тонка. Церква це щось, що стосується Бога, Христа, Євангелії, спасіння і т.д. Навряд чи можна обійти все це, але якось зрозуміти що таке церква.

Continue reading

Віра убогого – Себастьян Тегза

“Людина оправдується перед Богом вірою, а не ділами закону”. (Рим.3:28) Так навчає Біблія. Здавалося б все просто. Але не все так однозначно, як видається на перший погляд. Адже, багато хто думає, що під вірою тут розуміється чеснота вірності, і відповідно саму віру вони теж називають ділом, хоча й іншого характеру, ніж діла закону. В такому разі причина оправдання знаходиться в нас, в нашій вірності. Слова святого Павла тоді треба було б читати так: ми оправдуємося перед Богом вірністю, а не ділами закону. Одним словом, ми оправдуємося за нашу вірність. Continue reading

Учень “перебуває” – Зейн Ходжес

Зейн Кларк Ходжес

Зейн Кларк Ходжес

Дуже цікаво, що в Івана 8:31 наш Господь описує відповідальність учня словом, яке відіграє важливу роль у четвертому Євангелії. Слово «зоставатися» є тим самим словом, яке перекладається «перебувати» в Івана 15:1–7. Там воно є основним терміном у метафорі про виноградну лозу й гілки.

Це слово, звичайно, може використовуватись на позначення життя, розділеного вірянином із Христом, (Ів 6:56) і чисто фізичного проживання («залишатися, проживати», Ів 1:38, 39). Але в метафорі з Івана 15 воно очевидно описує життя учнівства.

Слова уривка підтримують це спостереження. У 15:8 образу виноградної лози й гілок підводиться такий висновок: «Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої». Визнання того, що цей відомий уривок стосується учнівства, вирішує проблеми, які в ньому часто знаходять. Continue reading

За всіх чи за деяких? Чому я вірю в необмежене викуплення

Сергій Чепара

Роздумуючи над питанням “Чи помер Ісус Христос за всіх, чи лише за деяких” нам треба розуміти, що воно не стоїть осторонь інших питань. Майже завжди, розбираючи ці та інші складні богословські проблеми рано чи пізно ми прийдемо в точку, яка сполучає Бога і людину, а якщо точніше — Божу суверенність і людську волю.

Отже, за кого помер Христос? Є кілька способів вирішити це питання. Я пропоную почати з трохи нетрадиційного і поговорити про євангелизм. Євангеліє — це добра новина про Ісуса Христа, який помер за гріхи. За чиї гріхи? Припустімо на мить, що Христос помер не за всі гріхи, а лише за гріхи Церкви (або ж тих, хто увірують). Як правило така позиція майже завжди поєднується з іншою — суверенний Бог безумовно обирає одних на засудження, а інших на блаженство. Про правильність цього погляду ми поговоримо трохи пізніше, а зараз повернімося до євангелизму — як звіщати Христа. Ось місіонер приїжджає у нову країну і зустрічає місцевих мешканців. Йому, місіонеру, треба звіщати про Христа — хто Він такий і чому Він помер. Але як сказати це людині, про вибрання якої ти нічого не знаєш? Христос помер за тебе? Але місіонер цього не знає. Христос помер за обраних? А я обраний? Мені здається, що це доволі дивний діалог, і ми не зустрічаємо чогось такого на сторінках Біблії. Continue reading

Викуплення вибраних

Ярослав Себастьян Тегза

Ісус Христос є справжній «Спаситель світу». (Йо.4,42) Так говорить Писання. «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти». (Йо.3:17) Він є істинний «Агнець Божий, який забирає гріх світу». (Йо.1:29) Тільки Христос може забрати наш гріх. І Він забрав його на хрест. Ми самі не можемо позбутися наших гріхів. Тому що «кожен, хто чинить гріх є рабом гріха». (Йо.8,34) Повинен бути хтось, хто визволив би нас із цього рабства. Визволення з рабства в Біблії називається викупленням. Про визволення Ізраїльського народу з Єгипту так і говориться: «Я вивів тебе з Єгипетського краю і викупив тебе з дому неволі». (Міх.6:4) Отже, коли говориться про викуплення, то розуміється визволення через внесення викупу. Головна ідея – визволення, а сплата ціни – це засіб отримання свободи. Одне нерозривно зв’язано з іншим. Якщо людина залишається в рабстві її не можна назвати викупленою. Той хто платить викуп за раба не просто звільняє поневоленого, а набуває його для себе. «Ви уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною!» (1Кор.6:19,20) Так ось, Писання говорить, що наше викуплення відбулося на хресті: «Син Чоловічий прийшов, щоб віддати Своє життя як викуп за багатьох». (Мр.10:45) Continue reading