Чи можна привести до Бога людей через пейнтбол?

Ігор Тунік

Ігор Тунік

Автор: Ігор Тунік

(продовження. початок тут)

Чи можна людей привести до Бога через пейнтбол?

В одній християнської газеті, старше покоління віруючих, обурювалось тим, що молодь з сусідньої церкви грає з невіруючими друзями в пейнтбол і таким чином привертає інших до церкви. У статті стверджувалося що це ознака відходу від біблійних норм і цьому потрібно покласти край. Стверджувалося, що не можна привести людей до Бога через пейнтбол. Я абсолютно згоден з твердженням, що до Бога не можна прийти через пейнтбол. До Бога люди можуть прийти тільки через Ісуса Христа і Він про це ясно заявив. Але що б люди почули про Ісуса, вони повинні стикнутися з християнами. Можливо, для цього варто зіграти з ними і в пейнтбол, і в футбол, і в теніс. Церквам потрібно позбутися від стереотипів і не боятися робити те, чого церква не робила за радянських часів. Continue reading

Advertisements

Звіщати Євангеліє – це не косметику Avon продавати

Публікуємо статтю Ігора Туніка про євангелизм та заснування церков. Ігор – не теоретик, а практик: він успішно свідчить про Христа багато років. Ігор з дружиною заснували кілька церков в Україні. Зараз Ігор з сім’єю служить в Мирнограді (75 км на північний захід від Донецька). Оскільки стаття довга, ми опублікуємо її кількома частинами.

Ігор Тунік

Игорь Туник

Ігор Тунік

Мене звати Ігор. Разом зі своєю дружиною Вірою ми почали служити місіонерами з кінця 1999-го року. З тих пір ми заснували сім церков в Одеській і Донецькій областях. Нам дуже подобається дружити з невіруючими людьми і ділитися з ними Євангелієм. Вірю, що якщо ви переживаєте про те, що б Євангеліє звіщалося і люди ставали послідовниками Ісуса, то те, чим я тут ділюся, буде вам корисним. Continue reading

Спастися зусиллями?

Автор: Ігор Тунік

Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силою здобував нього. Закон і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовіститься, і кожен силою здобував нього.
(Лук. 16: 16)

Коли розмірковуєш з релігійними людьми, на тему спасіння благодаттю, то доводиться часто чути цей вірш. Його цитують, як доказ, що не все так безкоштовно, благодаттю і тільки вірою. Що потрібно докладати зусиль що б увійти в Царство Боже і не факт що твоїх зусиль буде досить!

Однак про що нам говорить контекст? Ісус вчить, що всі земні блага належать не нам, і ми лише розпорядники всього цього. І наше покликання – використовувати земні блага, що б придбати собі друзів у вічності. Використовувати матеріальні блага, що б донести звістку про Того, Хто є істинним Паном всього матеріального і Хто чекає нас у вічності. Цьому Ісус вчить в своїй притчі про невірного управителя в 1-9 віршах. Continue reading

“Страсті Христові” і наш євангелизм – Ігор Тунік

Кадр з фільму "Страсті Христові"

Кадр з фільму “Страсті Христові”

Популярність фільму “Страсті Христові” серед євангельських християн або “мені вершки – тебі корінці”.

Коли я прийшов у церкву, в середині дев’яностих, то кожен тиждень хтось виходив на покаяння в церкві. Пізніше я сам брав участь у заохоченні людей вийти і “покаятися”. Багато хто “каялись”. Пам’ятаю, як на нас на молодіжку зайшли двоє дівчат. Я тоді вів зібрання. Ми багато співали і проповідували з ціллю “покаяти” ці дві душі. І ми їх таки дотиснули! Потім, правда, вони мене боялися, думаючи, що я знову буду їх “каяти”.

Хорошість проповіді та дія Духа Святого вимірюється тими людьми, що прийшли вперше.

Ми, як представники мережевого маркетингу, “продали” людям те, що вони не хотіли купити. Continue reading

Три піґулки від сектанства – Себастьян Тегза

Кожна місцева громада живе поміж двома небезпеками: з однієї сторони є патерналізм, тобто загроза потрапити під жорстку конфесійну вертикаль і залежати від директив центру, а з іншого боку є сектанство, тобто спокуса відмежуватися від усіх, вийти на прямий звязок з космосом і створити своє замкнуте царство. Першу крайність найкраще втілюють Свідки Єгови, в яких всі рішення строго диктуються в Брукліні і всі повсюди йому підкоряються, такий підхід характерний також для римського католицизму, в якому подібну роль виконує Ватикан, хоча слід зазначити, що останнім часом в католицизмі є тенденції до децентралізації. Друга крайність притаманна маргіналізованим групам, особливо серед неопротестантів, які ігнорують історичну спадщину церкви і поводяться так наче після апостолів і до них нікого й не було. Continue reading

Десятина. PRO et CONTRA

10% на церкву це багато чи мало?

В християнстві давно точиться дискусія, чи повинен християнин давати на церкву рівно 10% свого прибутку. Часто тих, хто заперечує це правило для Церкви Нового Завіту, сприймають як тих, хто шкодує гроші для Бога. А що взагалі Біблія про все це говорить? Треба давати десятину чи ні?

Для нормального функціонування і розвитку церкви їй потрібні гроші. Майже кожне служіння потребує видатків. Наприклад, гроші потрібні щоб виконувати Велике Доручення (проповідь Євангелії та учнівство). Гроші потрібні, щоб орендувати приміщення для богослужіння, щоб друкувати Біблії та християнську літературу, щоб підтримувати місіонерів, щоб давати милостиню вдовам, сиротам та вбогим. Кожен має це розуміти і в міру можливого служити фінансами. Фінансова підтримка служителів церкви — що одна важлива стаття витрат, про яку ясно навчає Святе Писання: 1 Кор. 9:4-14, 1 Тим. 5:17-18.

Але треба мати на увазі деякі моменти:

По-перше, Бог дав цю заповідь (саме 10%) Ізраїлю і ніколи не давав її Церкві (Лев. 27:30, 32, Чис. 18:21-32, Повт. Зак. 14:22, 28). Взагалі кажучи, десятин було три, дві з яких єврей давав щороку, а третю — раз на три роки. Таким чином єврей Старого Завіту жертвував на храм та служителів 21.7%-23.3% свого доходу(прим. 1). Якщо Ви хочете дотримуватися цього принципу і маєте середню зарплату в Україні (7351 грн в вересні 2017 р.) – Вам треба віддавати принаймні 1595 грн. Якщо Ви добровільно з любові до Бога та ближніх вирішили віддавати на церкву 21.7% свого доходу, як це робили євреї в Старому Завіті — це прекрасне рішення, нехай Бог благословить Вас!

Continue reading

Що робити, якщо невіруючі живуть разом? Або що таке шлюб

Не знаю, наскільки заголовок передає ідею, але в житті не раз і не два мені траплялися християни, які були глибоко стурбовані тим, що їхні невіруючі друзі (хлопець і дівчина) живуть разом як сім’я, але не реєструють шлюб і не вінчаютсья в церкві. Як правило є дві реакції – ігнор (голова в піску) або намагання наставити – “Ви такі сякі порушуєте Божу заповідь, бо живете у блуді”. Чи так це? І як правильно думати і поступати?

Шлюб – це духовний і Божий інститут. Шлюб – це союз двох людей – чоловіка і жінки, це дружба і партнерство на все життя. Бог засуджує розпусту і зраду. Таким чином інтим є частиною шлюбних стосунків, а інтимне життя до шлюбу або за межами шлюбу Бог називає гріхом. Continue reading

Сирота при живих батьках

Наталя Синкальська

Наталя Синкальська

Наталя Синкальська

Бог створив людину для відносин з Ним. Не просто так, не для того, щоб вона для себе жила і тільки свої бажання задовольняла… Чим скоріше людина це зрозуміє, тим скоріше її життя набуде сенсу. Ким може вирости дитина, яку змалечку залишили на вулиці? Важко уявити, що її життя буде щасливим і повноцінним без мами і тата, які для неї все. Люблячі батьки правильно скеровують дитину, адже вони бачать все з іншої перспективи, значно більше, ніж бачить дитина, обмежують її егоїстичні бажання для її добра, дають настанови, постійно будують стосунки з нею, виховують любов до інших, вчать  послуху. А тепер подивіться на сироту, яку покинули батьки і вона мусить виживати сама і опиратися тільки на свої знання. Це ті люди, які свідомо вибрали не пускати Люблячого Батька в своє життя, думаючи що Він їм не потрібний, Його любов лишня, Його настанови застарілі і тільки їх обмежують. Continue reading

У що вірять християни? Книгу надруковано!

Надрукував книгу “У що вірять християни?”, яка є продовженням серії “Відповіді на запитання”. Якщо хтось хоче отримати один примірник  – звертайтеся, не соромтеся.

Книга торкається різних тем – від академічного богослів’я (Трійця, Іпостасний союз, Дух Святий, спасіння, провидіння, субота) до практичних (дари і служіння, як читати Біблію, служба в поліції та армії, компроміси, націоналізм, чому так багато манускриптів і перекладів). В книзі третину обсягу займають різні корисні додатки – царі Ізраїлю та Юди, хронологія, біблійні імена і т.ін. Всього є 90 питань з відповідями та 19 додатків.

Дякую за участь Анатолію Жилавому, Оксані Василенко, Сергію Гурбичу, Андрію Павлючику, Титусу Кеннеді, Наталі Арндт (Синкальській), які долучилися до видання цієї книги.

Чому Православ’я?

Мені завжди було цікаво, як мислять католики і православні, які вважають з тих чи інших причин свою церкву правильною. Оскільки більшу частину свого життя я прожив в Західній Україні, з православ’ям я майже не перетинався.

Як мислить православний? Але не той, який формально православний, відвідуючи храм 1-2 рази в рік в найкращому разі, а той, який серйозно ставиться до свого духовного життя. Як він розуміє головні духовні теми – Бог, Біблія, традиції, церква, спасіння, вічність?

Викладені тут думки належать автору, і можуть частково не збігатися з моєю позицією. Проте я вваажаю цікавим і корисним знати точку зору іншої частини християнського світу.

Михайло Малінін

Чому Православ’я?

1. Моє ставлення до віри в моєму житті було різним. До певного періоду мене можна було назвати атеїстом чи агностиком, який тяжіє до атеїзму. Проте, з часом моє ставлення еволюціонувало і змінювалося.

Більшу частину життя я прожив в Росії, але так сталося, що кілька років я прожив в Європі, згодом також повернувшись назад до Росії. Ці зміни стосовно віри сталися саме у той час, коли я жив в Європі.

Важко казати, що мало більший вплив на такі зміни з прикладної точки зору. Перший крок відбувся коли я прийшов до висновку, що «Бог існує», після довгих роздумів та усвідомлення цієї простої істини. Continue reading