Або чи дійсно нечинним є Старий Завіт?

Доволі багато християн (у різних церках та конфесіях) гадають, що якщо є два Завіти – Новий і Старий – то Старий нечинний, лише Новий. Відповідно – беремо книжку “Новий Завіт”, читаємо, виконуємо. Ну а Старий, він ж “старий”, нечинний, застарілий, його можна читати для ознайомлення, як історію з минулого.

Інші навпаки будуть наполягати на тому, що все писання Богом натхнено, тому виконувати треба все. Обидва підходи є правильними до певної міри, але в той же час неправильними.

Почнімо з того, що нам зараз йдеться саме про книги Старого Завіту (39) і книги Нового Завіту (27). Зрозуміло, що вони є однаково богонатхнені від Буття до Одкровення. Але дуже хибним є бачення, що всі книги Біблії є інструкцією до виконання. Власне, більшість з них взагалі не є.

Старий Завіт від Буття 12 і до кінця описує стосунки Бога з Ізраїлем (Авраамом, Ісаком та Яковом-Ізраїлем та всіма їхніми нащадками). Старий Завіт відносно мало говорить про ставлення Бога до поган, хоча такі книги як Буття, Ісаї, Йони та деякі інші містять певну інформацію. Старий Завіт (як книга!) це і збірка поезії – Пісня Пісень (про інтимне життя), Псалми, Приповідки. Вони містять універсальні Божі принципи, які актуальні завжди і для всіх – євреїв, поган, християн. Історичні книги розповідають про історію Ізраїля (царів Саула, Давида, Соломона) та двох розділених царств – Ізраїля на Півночі та Юди на Півдні, їхніх царів. СЗ також містить певну апокаліптику – вчення про майбутнє, зокрема книга Даниїла говорить про поганські царства – Асирію, Вавілон, Мідіє-Персію, Рим.
Новий Завіт це книга які містить 4 Єванглії (більша частина стосується життя і науки Ісуса Христа, що мало місце “технічно” у епоху Старого Завіту), Дії (майже все – епоха церкви та унікальна дія Святого Духа), послання Павла, Петра, Івана, Якова, Юди. Одкрованне остання книга, вона про майбутнє.

Отож, що нам виконувати?
Технічно християнин не під Законом (маємо тут на увазі Закон Мойсея, 613 заповідей), але Божий характер відобразився в багатьох морально-етичних правилах та принципах, багато з яких були повторені в НЗ (як книзі, так і епосі). Найбільш близькими до поняття “інструкції” можна назвати послання, зокрема Павла. Зрозуміло, що треба брати до уваги історико-культурний контекст, але і бачити і універсальні транскультурні істини. В той же час наука про шлюб починається в Бутті (Адам і Єва) – бо шлюб це інституція значно старіша і за Ізраїль, і за Церкву. Тому вчення про шлюб завжди актуальне у всі епохи.
Ми живемо в епоху церкви. Церква повинна шанувати весь текст Святого Писання. Але варто правильно розуміти роль кожної книги у нашому житті. Сподіваюся, цей невеличкий пост був корисним для Вас.

Сергій Чепара

“А де Бог, коли такі війни-страхи-хвороби?” чується якось рідше на Різдво. Всі зайняті святкуванням Його приходу, а тому нарікати часу залишається зовсім мало.
⠀
Якщо зупинитися на пару хвилин, щоб подумати “А де все таки Бог?”, то саме в час Різдва дуже легко приходить відповідь “Він – тут”.
⠀
Історія Різдва – це історія про об’явлення Вічного та Всемогутнього Бога в малій дитині. Він приходить природнім способом, бо Він створив цей “природній спосіб” і в принципі весь Всесвіт який можна побачити довкола.
⠀
Вся краса приходу в Його місії – врятувати людей від гріхів їх. У посланні до Римлян Павло пише: “Як в Адамі всі померли, так у Христі – всі ожили”. І ось тут коло начебто замикається. Христос замикає коло гріху.
⠀
Гріх є насправді є першопричиною всіх “заяв” яких закидають Богові. Причиною болі, смерті, знищення та бідності. Гріх є причиною хворіб, залежностей. Гріх є причиною ще сотні інших несправедливостей-проблем з якими ми живемо.
⠀
🌝 Звідки ж цей гріх і чому в ньому НЕ винен Бог? Земля – це ж Його проєкт.
⠀
Гріх від неправильних рішень нашої вільної волі. Бог достатньо Самодостатній, щоб будувати з нами стосунки свободи-вільних рішень. А тому Він ставить посеред саду дерево пізнання добра і зла, знаючи наперед, що люди можуть вибрати ослухатися Його. В Нього немає комплексів чи проблем, Він будує стосунки з людьми від повноти любові і того, що Він Сам може. І навіть на стільки Самодостатній, щоб дати нам можливість прийняти або відкинути Його спасіння.
⠀
Так де ж Бог, коли…? Бог – тут. Адже Ісус названий “Емануїлом”, що в перекладі значить “з нами Бог”. І Він з нами, коли ми стикаємося із спокусами піддатися гріху, коли ми протидіємо наслідкам гріхів інших, коли вирішуємо довіритися Йому в своєму житті. Зупиніться на хвильку, попросіть Його прийти в ці складні обставини і допомогти вам в них.
⠀
❤️ Різдво – це про Бога, Який ніколи не залишав людей. Про Того, Хто поруч навіть коли ми бачимо найбільші несправедливості. І більше того, про Бога Який допомагає нам їх виправляти.

Не все те, що екзальтована релігійно-політичними наративами і очікуваннями християнська спільнота вважає важливим до рівня “духовного окропу”, є потрібним і важливим для церкви, як Тіла Христового.

У тому числі, запит на радикальний етнічний махровий націоналізм, расизм, махровий республіканізм чи оголтілий лебірельний демократизм, про-лайф, яке захищає ненароджене, але готове бомбити народжене, яке готове захищати корумповане, але деперсоніфікувати на основі гендерних питань.

Мені особисто дуже жаль бачити все більше домінуючий тренд у християнській спільноті, який ховає у склеп місіональне, і виводить на рівень божественного етнічне і політичне і структурно-релігійне.

Християнська спільнота заставляє грішника змінитись і приєднатись до них. Церква христова з любов’ю очікує: приєднуйся до тас такий який ти є, і ми разом будемо йти по шляху переображення у характер Христа.

Крихітна замітка

У християнстві існує думка, що учень – це не просто віруюча, спасенна людина, а це вірний послідовний християнин, який робить те і се.

Я розумію, звідки це взялося. Християнству дійсно бракує посвячених людей. Але це не привід змінювати сотеріологію.

Кожен християнин є учнем. Кожен.

Наведу приклад. Коли я вчився у школі, зі мною вчилися кілька дуже слабких учнів. Навіть називати їхні імена потреби нема. Але все, що вони робили, це лузгали насіння, жартували, прогулювали уроки, дуріли та билися з іншиим хлопцями і т.д. Можна сказати, майже не вчилися.

Але. Таки трохи вчилися. Вони не прогуляли всіх уроків. Вони навчилися читати і писати. Вони трохи знали географію, історію. Мали якесь поняття з біології, хімії і фізики. Вони були бешкетниками і прогульниками, але все таки учнями. Поганими, нестаранними – але учнями.

Я не маю PhD якогось престижного західного універу, щоб ставити ці три чарівні букви після свого імені. Тим не менше, я закінчив наш вітчизняний вуз за спеціальністю “прикладна фізика”, я вивчав там і ще й у школі “теорію ймовірності”, і мені здається, що я в ній щось таки трішечки петраю. Крім того я вивчав богослів’я.

То тут, то там можна натрапити на такі твердження:

• Існує величечна кількість \ сотні \ тисячі пророцтво про Месію, які або вже збулися, або ще збудуться.
• Оскільки дуже багато пророцтв збулося, то ймовірність випадкових подій в Ісусі Христі майже нульова, то ура, ми – круті, Ісус – це Христос (Месія) і т.д.

Насправді все значно складніше і в одній статті це ніяк не опишеш.

Почнімо з того, що віра не має прямого стосунку не те що до Math (математики), а й до Science (природничиих наук, головно фізики, хімії, біології). Я кажу про те, що наука це добре чи навіть прекрасно, але віра – це прийняття одкровення від трансцендентного Бога про трансцендентного Бога. Іншими словами віра – не наслідок ігор з математикою за визначенням. Тим більше поганеньких ігор. Трансцендентність Бога це Його повна цілковита позачасовість і позапросторовість, а віра в Бога – це дотик до нескінченно великого.

Тепер про пророцтва. Їх не аж так багато. Доктор Арнольд Фрухтенбаум (Arnold Fruchtenbaum), провідний фахівець у цій галузі, месіанський єврей, вважає, що існує 92 пророцтва. Насправді це дуже багато, і напевно, є люди, яким ці пророцтва допомогли прийти до віри і я справді радий за них. Але це все ж таки не сотні чи тисячі, це трохи менше сотні.

Профанація була б такою. Сказати: припустимо, ймовірність виконання 1-го пророцтва 50% (тобто 1/2). Потім помножити 0.5 само на себе 92 рази і ура у нас дуже маленьке число з дуже багатьма нулями після коми. Християни круті, а всі інші штурбаки.

У християнстві є різні розуміння що таке гріх і які наслідки він має.

Деякі роблять великий акцент саме на особистих гріхах. Тим не менше, Біблія навчає не лише про них.

Біблія говорить, що гріх Адама (зверніть увагу, саме Адама, як голови людського роду, а не Єви) мав серйозні наслідки для всього людства. Річ не лише в тому, що перших людей було вигнано з раю. Тут справи значно гірші.

Дехто каже, що кожна дитина народжується з такою ж природою, як і Адам і Єва (до гріхопадіння). Але що таке природа як така? Це сутність, тобто чим є предмет чи річ сам по собі. Коли ми говоримо про природу, ми говоримо про внутрішню якість.

Отже, людина була створена на образ і подобу Бога. Вона є подібна до Бога. Дехто справедливо каже, що вона має розум, волю та почуття, але я думаю, що річ не лише в тому. Власне, людина є вільною (до певної міри) як Бог (в абсолютній мірі). Людина може творити, планувати, любити, зрештою, ненавидіти.

(Короткі ранкові роздуми)

У християнстві приблизно 2 млрд людей. Тут є багато всякого – церкви, конфесії, інституції, місії, і т.ін. Тут можна себе знайти.

Але важливіше знайти істину.
Бо можна бути протестантом заради протестантизму (католиком – заради католицизму, православним, заради православ’я).
А можна бути християнином заради Христа.
А це передбачає дві речі:
Сам Христос є Сином Божим і Месією. Він центр і серце християнства.
Сам Христос невіддільно пов’язаний з своїм вченням.

Понад 16 років тому я свідомо повірив у Христа. Це відбулося через протестантизм, він став для мене рідним домом. Той львівський протестантизм початку XXI століття. Бо десь у Бразилії, Китаї чи Новій Зеландії він може бути геть іншим. Я почав читати Біблію, вона стала для мене великою і важливою книгою.

Постійно виникало запитання – як ставитися до тих, хто носить ім’я Христа, але на деякі (або багато) питання дивиться інакше.

Як ставитися до католиків і православних?
Зрештою, до інших протестантів?

Питання дуже складне.
Але ось що я помітив.

Гортаючи фб-стрічку, я дізнався, що Стародавній Схід був кричущо сексистський, а Ісус Христос був борцем за права жінок.

Напевно, головними сексистами були Авраам, Ісаак і Яків, тобто патріархи і родоначальники Ізраїля. Ну і взагалі всі чоловіки від Адама до Йосипа, вітчима Ісуса.

А якщо серйозно, то церква (як живі віруючі люди) потрапляє під вплив світу. Ми часто хочемо бути модерними, прогресивними і не помічаємо, як намагання культурно контекстуалізувати христянство плавно переходять у загравання з світською філософією і духом часу. Ми не хочемо бути відсталими, немодними, несучасними, і тому починаємо підтакувати світу.

Вода з річки, навіть дуже холодна з ополонки, не змиває ніяких гріхів. Навіть вода Йордану нічого не змиває. Єдина вода, яка може говорити про очищення душі від гріхів – це щирі сльози покаяння перед Богом. Омиває душу від гріхів зовсім не вода, а кров. “…все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення” (Євреїв 9:22).

Саме тому ще в старозавітні часи за гріхи людей священники приносили в жертву тварин, але цього було недостатньо, оскільки «…неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи» (Євреїв 10:4). Гріх проти святого, вічного і нескінченного Бога вимагає святої, досконалої і нескінченної жертви. Саме тому на землю приходив вічний і досконалий Син Божий, Який у ніч перед розп’яттям взяв чашу вина і сказав: «Ця чаша – Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається» (Луки 22:20). Вино в чаші символізувало кров Христа, що мала пролитися за всіх, хто коли-небудь повірив чи повірить у Нього. Проливши Свою кров на хресті, Ісус покінчив зі старою вимогою Закону щодо постійних жертв тварин. На хресті Ісус сказав – «Звершилося!» (Івана 19:30), Він мав на увазі саме те, що назавжди “здійснив вічне викуплення” за нас ставши досконалою жертвою за гріхи людства (Євреїв 9:12).

1. Вступ. Ангел Гавриїл звіщає Захарію про народження Іоана. Ангел Гавриїл звіщає Марії про народження Ісуса. Марія відвідує Єлизавету. Марія прославляє Бога. Народження Іоана Хрестителя. Пророцтво Захарія.
2. Перепис. Ісус народжується у Віфлеємі.Пастухи відвідують Ісуса. Обрізання Ісуса. Симеон і Анна. Повернення в Назарет. Дванадцятирічний Ісус розмовляє з вчителями у храмі.
3. Служіння Іоана Хрестителя. Хрещення Ісуса і сходження Святого Духа. Родовід Ісуса.
4. Диявол випробовує Ісуса у пустелі. Несприйняття Ісуса у Назареті.
5. Великий улов риби. Зцілення прокаженого. Ісус зцілює паралізованого, якого четверо друзів спускають через дах. Покликання Левія-Матвія. Чому учні Христа не постяться і не моляться зараз.
6. Ісус — Господь суботи. Зцілення сухорукого. Обрання Дванадцятьох. Заповіді блаженства. Досконала любов. Не судіть. Хороше і гниле дерево. Дім на камені і без каменю.
7. Зцілення слуги сотника. Воскрешення сина вдови. Посланці від Іоана Хрестителя. Жінка вмиває та витирає ноги Ісуса.
8. Притчі про сіяча та світильник. Мати і брати Ісуса. Утихомирення бурі на морі. Зцілення біснуватого. Зцілення жінки з кровотечею і воскрешення дочки Яіра.
9. Покликання Дванадцятьох. Ірод. Чудесне нагодування п’яти тисяч. Петро називає Ісуса Христом. Ціна учнівства. Преображення. Зцілення біснуватого. Хто найбільший? Ісуса не приймають у самарянському селі. Ціна слідування.
10. Сімдесят учнів. Доля міст, які не покаялися. Повернення сімдесяти. Блаженство учнів. Законник запитує Ісуса про вічне життя. Притча про милосердного самарянина. Ісус у Марфи і Марії.
11. “Отче наш”. Просіть, шукайте, стукайте. Зцілення біснуватого. Повернення нечистого духа. Знамення пророка Йони. Око — світильник тіла. Осуд фаресеїв, книжників і законників.
12. Зусудження лицемірства. Не бійтеся. Користолюбство і турботи. Багатство. Раби чекають на свого пана. Христос приносить розділення. Розпізнавання часу. Мирися з супротивником.
13. Покаяння. Безплідна смоковниця. Зцілення зігнутої жінки в суботу. Притчі про гірчичне зерно і закваску. Скільки тих, хто спасеться? Ірод хоче вбити Ісуса. Плач Ісуса над Єрусалимом.
14. Зцілення в суботу хворого на водянку. Не вибирайте перших місць.Чоловік запрошує на вечерю бідних, калік, кульгавих, сліпих. Ціна учнівства.
15. Притчі про загублену вівцю, загублену драхмую, загубленого сина.
16. Притча про неправедного управителя. Докір фарисеям. Розлучення. Багач і Лазар.
17. Брат грішить і кається. Маленька віра. Слуги нікчемні. Десять прокажених. Царство Боже і прихід Сина Людського.
18. Вдова і суддя неправедний. Фарисей і митник у храмі. Ісус благословляє дітей. Ісус і багатий юнак. Нагорода за слідування. Ісус передрікає Своє воскресіння. Зцілення сліпого біля Єрихона.
19. Спасіння Закхея. Притча про десять мін. В’їзд Ісуса у Єрусалим. Плач Ісуса над Єрусалимом. Очищення храму.
20. Влада Ісуса. Притча про злих виноградарів. Податки кесарю. Воскресіння мертвих. Чи Месія син Давида? Стережіться книжників.
21. Дві лепти вдови. Храм буде зруйновано. Майбутні біди і гоніння. Зруйнування Єрусалиму. Повернення Сина Людського в славі. Притча про смоківницю. Пильнуйте.
22. Змова проти Ісуса. Іуда зрадник. Підготовка до Пасхи. Остання Пасха. Встановлення Вечері Господньої. Ісус передрікає зраду. Суперечка про першість. Ісус передрікає зречення Петра. Молитва у Гефсиманському саду. Зрада і арешт Ісуса. Зречення Петра. Суд над Ісусом перед Синедріоном.
23. Ісус перед Пилатом та Іродом. Пілат відпускає Варавву і засуджує Ісуса на смерть. Ісус йде на хрест. Насміхання над Ісусом. Смерть і поховання Ісуса.
24. Два ангели сповіщають жінкам, що Ісус воскрес. Двоє по дорозі в Еммаус. З’явлення Одинадцятьом. Велике доручення і вознесіння.