Коли там кінець світу? Оновлені дані

Попросили прокоментувати це відео. Напишу тут, може комусь буде цікаво :)
Коли я проходив стажування в Львівській міській раді, по Львову висіли біл-борди з датою кінця світу. Здається, він мав настати у травні 2009 р. чи щось таке. Як Ви розумієте, не настав.
Отже, про відео і про Біблію.
Чи Біблія навчає нас про майбутнє? Очевидно.Чи можна розрахувати точні дні? Моя відповідь – ні. Мт. 24:36, 42, 44 переважать 100-500 математичних доказів. Ніяка арифметика тут не допоможе з низки причин.
Руда корова справді є у Писанні. Але принести її в жертву можуть найближчі місяці або найближчі роки :)
70-80 років віку людини є приблизною оцінкою. Будувати математичні розрахунки на умовних цифрах річ невдячна. Люди живуть і 90 і 100 років. Бт. 6:3 каже, що вік людини буде 120 років, але дехто застосовує ці цифри ще по іншому – час до потопу чи щось таке. Словом, в усіх випадках, додавати щось до 1947 треба дуже обережно.
Чи можна інтрепулювати 7 ситих років і 7 голодних на есхатологію? Теж не дуже впевнений.
1 день = 1000 років. Це не математика, а богослів’я. Петро говорить не про формулу, а про позачасовість Бога. Для Бога мить це вічність, а вічність це мить. Він Творець часу і Він поза часом. 6 днів = 6000 років формула сумнівна. Бо сам Петро не так її застосував.
Є питання і до сотеріології. Єдиний гріх невір’я – популярна сотеріологія в деяких протестантських колах. Але люди будуть суджені за свої гріхи (юридична причина) і водночас через невір’я (логічна причина). Гріхи людей все ще розділяють їх з Богом, хоча за всі гріхи дійсно помер Христос. Смерть Христа “спрацьовує” лише тоді, коли людина вірує. Така людина через віру отримує праведність Христа.
В історії Церкви різні люди в різні епохи предвіщали кінець. Це було і в середньовіччі і в новий-новітній час. Про кінець світу вже говорили і Елен Уайт, і Чарльз Рассел і всі, кому не лінь. Навіть моя бабуся 1922 р. розповідала, що у її молодості кінець світу неодноразово призначався і переносився.
Автор на відео говорить, що календар іудеїв навмисно сфабрикований, щоб євреї не повірили в Месію. Можливо. Колись я теж бавився у родоводи і роки. За моїми розрахунками, світ створений 3921 р. до н.е. Але є ще розрахунки Гіллея ІІ – 3761 р., православної церкви у Візантії – 5508 р., Ушера/Ляйтфута – 4004 р., Кеплера – 4977 р., Ієроніма – 3491 р., Євсевія Кесарійського – 5199 р., Августина Блаженного – 5551 р. Навчальна Біблія Райрі – 4111 р., Редмахер – 4113 р.
Який висновок?
Церква має дійсно чувати. Вона має чекати Свого Спасителя. Мати олію в каганці це мати Святого Духа, який даний тільки тим, хто повірив у Христа. Христос вдруге прийде несподівано, як блискавка, як потоп. Якщо ми знаємо дату – це не несподівано. Дії 1:7 повторюють – “не Ваша справа знати час та добу”. Вона не наша, і не стала нашою. Зв’язок астрономічних явищ і пророцтво для мене сумнівний.
В той же час, Писання говорить, що епоха поган рано чи пізно завершиться. Ізраїль дійсно відновився. Світ божеволіє – ЛГБТ рухи, легалізація абортів і евтаназія, екорухи, повальний еволюціонізм і повно всього. Міру тому знає Бог, який рано чи пізно покладе край. Наша відповідальність любити Бога і проповідувати Євангеліє.
Сергій Чепара

Чарівна піґулка чи чарівний хрест? – Андрій Савич

Проблема багатьох людей, в тому числі християн (досить часто чоловіків, але й жінкам це притаманно) полягає в тому, що вони шукають «чарівну пігулку», яку можна один раз прийняти, тобто щось одне зробити з надією, що відразу всі проблеми вирішаться – характер трансформується, сім‘я зміниться, погані думки та бажання розвіються та жити стане легше.

Людина може роками руйнувати своє здоров‘я, свою сім’ю, репутацію, стосунки, а потім надіється все це одним махом і за раз змінити. Такі люди просто хочуть щоб життя стало легшим, а їм не потрібно було прикладати багато зусиль щоб розібратися з наслідками своєї гріховності і неправильного способу життя.

Більше того, такі люди починають звинувачувати інших людей в тому, що вони не спішать реагувати так як би вони хотіли на цю їхню таблеточку. Наприклад, чоловік 10 років «чудив», нехтував дружиною і дітьми, не був головою і духовним лідером, а потім якось вирішив це змінити – зібрав їх один раз почитати Біблію чи помолитися, чи сказав, що всі разом в неділю йдуть в церкву, а сім‘я не проявила належної реакції, якої він хотів би і він відразу псіхує, ображається, каже, що більше такого робити не буде, бо ніхто його не слухає і не поважає. На що надівся цей чоловік? На «чарівну пігулку». Ніби одна його дія перекреслить всі його неправильні вчинки протягом багатьох років та відразу ж відновить довіру до нього і бажання слідувати за ним. Але так не буває. Біблія такого не обіцяє. Це християнство без смиряння власної плоті і самозречення, без радикальної боротьби з гріхом і без процесу освячення, без необхідності регулярного послуху Слову, без регулярного покаяння і визнання потреби в благодаті Божій. Continue reading

Отець притягує

Отець притягує до Сина

Отець притягує до Сина

Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.
Ів. 6:44

Цікавий вірш, чи не так? :) Дуже кальвіністський. Чи притягує всіх Отець? Чи деяких? Чи спочатку всіх, але на якомусь етапі вже деяких?

Ці питання відкладемо вбік і поговоримо про дещо інше. Прихід до Христа (2-а Особа Пресвятої Трійці, Бог-Слово) завжди зумовлений тим, що Отець (Перша Особа) тягне людину. Як тягне? Мабуть, діючи Святим Духом на серце людське.

Що це означає? Що ми, християни, не можемо притягнути нікого нікуди ніяк. Ми свідчимо, розповідаємо Євангеліє, розжовуємо, хвилюємося, молимося, але тягне саме Отець, а відроджує Дух Святий. Не наша мудрість, не наші плани, не управління ресурсами, не все інше наше. Воно все гарно, звісно, і має певне місце, але саме Він, Бог-Отець, притягує.

Пам’ятаймо про це.

Всі ми помремо, але…

Всі ми помремо.
Кожен у свій час.
Дехто молодим, дехто нажившись свого віку і наситившись днями.
Хтось безпечно, а хтось зовсім ні.
Але всі або майже всі хочуть жити якщо не вічно, то дуже довго.
Час від часу читаю про хвороби у різних людей. Медицина шукає рішення, інколи знаходить якісь рішення. Але глобально не знаходить і не знайде.
 
2000 років тому народився Ісус Христос.
Коли він підріс і став мужем – невчав про життя вічне.
Попри дуже поширену думку, що життя можна заробити чи заслужити, згідно Святого Писання і вчення Христа все зовсім не так.

Continue reading

Чому нам не варто думати про спасіння Адольфа Гітлера

Адольфа Гітлера традиційно вважають найжахливішим злочинцем XX століття. Дехто навіть каже, що гіршої людини за нього ніколи не було, та вже і не буде. Так це чи ні – неважливо. Адольф Гітлер, поза всякими сумнівами, був препоганою людиною, і якщо десь колись були ще гірші – це не робить його кращим. Він диктатор, убивця і расист.

Тепер облишимо цю постать на хвилинку та стрибнемо до зовсім іншої теми – протестантської сотеріології. Вона навчає (на мій погляд, вцілому обґрунтовано), що спасіння (як оправдання перед Богом) неможливо ані заробити, ані заслужити – тільки отримати вірою в Христа. Віра в Христа є наріжним каменем сотеріології. Віра Авраама зараховується йому в праведність, а віра в Христа – кожному нечестивому. Усі ми грішні, і шлях на спасіння один – вірою прийняти викупну жертву Христа на хресті. Він помер за нас. Вірою приймаємо Його дар праведності. Continue reading

Православний фундаменталіст чи ультраширокий екуменіст?

Переглядав фото з якогось заходу, де представники різних релігій мали зустріч і обговорювали тему “храм в мережі” чи щось таке. Тема, звісно, непогана і навіть цікава.

Але я от про що думаю. Коли за одним столом зустрічаються представники різних релігій, який меседж отримує суспільство? Я скажу Вам який – релігія не має значення, обирай будь-яку. Всюди є щось добре і корисне. Церква це супермаркет.

З точки зору християнства Ісус Христос це істинний Син Божий, Месія. Тільки у Ньому є Спасіння, тільки він є Спаситель, Бог і Людина в одній Особі і т.д.

Що потрібне мусульманам, конфуціанцями, іудеям і синтоїстам? Христос і спасіння у Христі. Як можна говорити про якісь грані духовності з людьми, які не вірять в Євангеліє, і згідно Писання, є духовно мертвими? Яка вічність чекає людину, яка Христа не пізнала? Continue reading

Церква як бюро послуг

Що таке церква?

Що таке церква?

«Піти до церкви поставити свічку шоб бізнес мав успіх, екзамен здався добре, в сім’ї налагодилось», « Поломитись до святого Антонія шоб знайти загублену річ, до святої Катерини шоб добре заміж вийти, до святого Спиридона шоб бізнес був успішний», « До Богородиці яка відповідає за домашні справи, а та – від раку, а та – від алкоголізму , та – для очей» і цей список можна продовжувати доооовго. В наших людей церква і Бог- це такий собі духовний обмінник, я тобі Боже помолюся , а ти мені – те шо мені потрібно. Богові надзвичайно “потрібні” наші хабарі, Він без них просто не зможе ніяк🤷‍♀️ . Споживацька культура проявляється всюди. Я буду ходити до церкви, робити все як треба – і буду здоровий і все в мене буде ок. Навіть малих дітей вчать цьому. Підносять до ікони і кажуть «Бозю , дай здоровя для дитинки, дай, дай», і показують дитині як «треба молитися». А хтось ходить до церкви шоб не попасти в пекло, а потрапити в рай👻

А про Літургію стільки всього можна наслухатись шо вуха в трубочку🙉 люди придумують якісь особливі «бонуси» за «вислухані Літургії». Придумують особливі дні, коли треба причащатися, так, ніби в інші дні Євхаристія не діє, і ше багато іншого.🙈

І такого різного можна начитатися шо аж голова обертом. Але чи в цьому суть християнства? Чи ми не перетворили християнство на язичництво, просто замінивши одних божків – іншими? Чи віримо ми в Бога і в забобони, вроки? Вішаємо дитині хрестик і червону нитку (на всякий випадок). То кому ми не довіряємо, Богові?

Християнство – це бути. Це прийти на богослужіння щоб побути, а не зробити бартер з Богом. Якшо ми будемо довіряти Богові, будемо з ним в діалозі, то звісно що можемо шось просити, для себе чи ближніх, але не робити «обмін валют» (духовне на матеріальне). Ми не зможемо передати свою віру дітям чи ближнім, якшо це буде за принципом «Не розуміємо, але зберігаємо». Якщо хочемо шоб наша віра зростала, то мусимо йти в глибину, мусимо щось читати, пізнавати. Не достатньо є раз прочитати якусь книжку і сказати «Все, я молодець», бо дуже швидко все забувається якшо не підживляти «вазонок» в нашій голові.

Християнином не достатньо народитися, ним потрібно переродитися і наново жити, вже не самому, а з Христом.

З фейсбук-сторінки

Хороший парубок – не професія – Себастьян Тегза

Володимир Зеленський

або думки про прес-марафон Президента Зеленського

Я не люблю розмови про політику ради самої політики. Це не моя парафія. Мені цікава політика з богословської точки зору. Це є та сфера, яка дозволяє робити певні висновки про людське життя взагалі. Це є сфера, яка належить до Божого образу в людині. Бог наділив людину владою. І це робить її подібною до Бога. Якщо вона здійснює цю владу по-божому. З цього огляду політика має безпосереднє відношення до теології. Політику не слід демонізувати, її потрібно морально оцінювати.

Вчора відбувся прес-марафон президента, який сьогодні всі обговорюють. Поділюсь кількома думками у вищевказаному ключі. В мене немає наміру давати вичерпних оцінок. Багато вже було сказано і я не хотів би повторюватись. Тому скажу те, що ще не було сказане, або принаймі я не чув, щоб хтось говорив про це. Continue reading

Думки про служіння в церкві – Оксана Нестеренко

Оксана Нестеренко

Служіння – це все, що ви робите для того, щоб покращити життя помісної церкви, людей які поруч … – це все що ви робите для того, щоб прославити Бога і донести Євангеліє до світу!

Є декілька важливих моментів, на яких хотілось би зупинитись, щоб в першу чергу переоцінити себе і дослідити мотиви власного серця  … Для цього маю кілька думок і запитань які поставлю собі, і які можливо будуть корисними ще для когось:

1. Що саме я роблю, коли беру відповідальність брати участь в служінні? – Це запитання має допомогти кожному усвідомити свою роль в Церкві як тіла Христового і сформулювати ціль, яку потрібно досягти в певному напрямку служіння, в якому береться участь.

2. Для чого це роблю? – Варто дати відповідь, починаючи зі слів: “для того, щоб… “. У цій відповіді мають бути прогнозовані зміни, які повинні відбутися внаслідок досягнення цілі.

3. Чому це роблю? – Це питання практичної потреби в тому, що роблю і звичайно особистої мотивації… Потреба є в… ? Роблю, бо прагну прославити Бога чи кого, чи що…? Continue reading

Про католиків і католицизм

Чи варто дружити з католиками?

Чи варто дружити з католиками?

Я залюбки дружу з окремими католиками і багатьох з них вважаю хорошими християнами. Вони люблять Христа, їхня надія на Бога є щирою і непідробною, а практичне життя, яким вони живуть, є свідченням живої віри. Більше того, я можу багато чого у них повчитися. В їхньому благочесті вони звертають увагу на такі моменти, які євангельські християни часом випускають з уваги. Це є терпіння, смирення, жертовна любов, благоговіння перед Богом і багато іншого. Спілкування з щирими і доброзичливими католиками збагачує мою особисту віру. Проте я говорю зараз виключно про окремих католиків, а не про католицьку систему в цілому. Я можу вільно дружити з католиками, але при цьому категорично відкидаю будь-яку офіційну співпрацю євангеликів з католицькими структурами. Тому що така співпраця означала б схвалення і лояльність до самої системи та її помилок. Є люди, а є система. І це не одне і те ж саме. Думаю ці речі варто розрізняти. Continue reading