Християнин, служитель, церква і політика

2000 років історії Церкви і християнства промовисто свідчать, що загравання церкви і політики закінчуються погано. можна навести низку прикладів з римського католицизму, православ’я, протестантизму.

це жодною мірою не означає, що віруючим людям категорично не можна йти в політику.

це свого роду парадокс. Церква – це спільнота віруючих людей, але церква як інституція (передусім духовна, а вже потім суспільна чи соціальна) має тримати дистанцію з політичними інституціями. адвокат має тримати дистанцію з суддею і прокурором, британська королева не може заходити в парламент, а бути дівчині і батьком і чоловіком не можна. є речі, які мають внутрішню суперечність.
мова не йде про те, що батько трьох дітей не може бути військовим, чи екскурсовод не може бути вчителем. є десятки занять і професій, які прекрасно можна поєднати. можна мати кілька вищих освіт, бути інженером і депутатом місцевої ради, керівником благодійної організації і батьком 5 дітей, колекціонувати марки і бути радіоаматором, розводити курей і вести молитовну групу в церкві.
мова про інше.

служитель церкви завжди ототожнюється з нею, церквою. пресвітер – це “обличчя церкви”, так би мовити.
а церква має свою, унікальну функцію. церква в певному відношенні є в опозиції до цього світу, бо світ – це не просто люди, а певні структури, філософія, цінності, парадигми, практики. і світ в цілому є ворожим Богу. хоча це той самий світ (космос) за який помер Христос, але це той самий світ (космос), який не можна любити. В першому випадку це люди, і кожна душа цінна Богу. В другому – це вже філософії і поривання, традиції і практики, дух часу, противний Богу.
чому ж тоді християнин може йти в політику, а служитель – ні?
а тому, що священник римо-католицької церкви не може одружуватися, а мирянин може. хоча я не підтримую ідею целібату і вважаю її вигадкою, тим не менше, структура має свої правила. мій знайомий священник ПЦУ вже не стане єпископом – бо він одружений. такі правила в ПЦУ.

деколи вибрати А, означає відмовитися від Б. вибрати Б – відмовитися від А. стати Президентом означає перестати грати в 95-у кварталі.
просто христянин може (і повинен) бути політично активним, тому що це його країна, його земля, його місто чи село. він не має ховатися в печері від соціуму. йти на вибори і голосувати – це ок.

але для того, щоб активно займатися політикою (бути професійним політиком), мабуть, треба мати певні освіту/здібності/схильності/досвід/підтримку/фінанси/дари/таланти і т.д. християни не змінять цей світ якщо просто масово ринуть у політику. цей світ гине через гріх – і ні політики, ні християни не переламають цю тенденцію. зупинити можна лише локальні вияви.

навіть якщо всі євангельські христяни масово підуть у ради всіх рівнів – гомосексуалізм не зупинити. можна заборонити гей-паради, але вони – наслідок гріха, неправильно, небожого розуміння шлюбу і сім’ї.

а звідки приходить Боже? чи через закон, який щось забороняє (чи до чогось змушує)? ні, через віру в Христа і внутрішню роботу Святого Духа.

шлях Бога – це відродження людини через віру в Христа, і вже потім (але не завжди), як наслідок – трансформація суспільства. Христос не помер заради трансформації суспільства, а помер заради кожної конкретної душі. оправдання через віру головна ціль Бога, а не “більш християнська Україна” у 21 ст.

в нашій країні за 30 років було зроблено мільйони абортів. аборт це вбивство, гріх. і майже всім партіям так нормально, за винятком кількох. нормально і тим, в які масово пішли християни. чи повинні християни вилазити зі шкіри, щоб зупинити аборти? чи це головне призначення християн на землі – забороняти аборти? і що дасть заборона сама по собі? аборти будуть робити або таємно, або закордоном.

можливо, мої думки здаватимуться дещо кострубатими, але головна ідея, яку я хочу донести – світ це світ, а церква це церква. держава не має ставати церквою, а церква державою.

сьогодні служитель Петренко балотується від партії сірих. завтра християнин Сидиренко не приєднається до його церкви саме тому, що підтримує зелених. сьогодні політичні смаки служителя здаються “просто його особистими смаками”, а завтра впливатимуть на церкву, її внутрішнє життя, духовний клімат.

певні речі є незворотними. рішення, прийняті зараз, буде неможливо скасувати через 5 років. навіть коли/якщо ті, хто приймали їх, усвідомлять їхню помилковість.

Сергій Чепара

Поруч з нами, але не наші

Євангельське християнство (у Львові, Україні, у світі чи ще десь) це не лише спільнота відроджених людей. Це і окремі невідроджені люди, які тут, поруч з нами, але не пережили особистого навернення до Христа.

Ми часто критикуємо католицизм і православ’я – мовляв, там дуже мало віруючих людей. В Галичині, до прикладу, більшість відвідує греко-католицькі храми не тому, що глибоко і осмислено зробила свій вибір на користь греко-католицизму, а з історичних, культурних, соціальних та психологічних причин.

Але подібні речі трапляються і у євангельському християнстві. У нашій країні протестантом бути не модно. Це не карається, не переслідується, але це точно не модно. Це одна з причин, чому нас аж 1%. Ти або народився у протестантській сім’ї, або навернувся до Христа у свідомому віці. Continue reading

Тролейбусні розмови на релігійну тематику

Останнім часом я рідко користуюся громадським транспортом. Зазвичай – автівкою.

Але сьогодні випала така нагода. Одягнув маску, заплатив за проїзд з допомогою Приват24 і хотів зануритися у фейсбук. Увагу привернула одна розмова.

У тролейбусі їхало людей 15. Абсолютна більшість – жіночки віком за 50. Їхав і чоловік такого ж віку. Сидів він у тролейбусі у масці, а навпроти нього сиділа жіночка і молилася на вервичці. Без маски. Я не чув початок розмови, але перша фраза, яку я почув, була така:

– А Ви знаєте, про вервичку у Новому Завіті нема ні слова, а от про молитву багато сказано.
– То я молюся Матінці Божій, щоб захищала. Молюся, а вона помагає, захищає.
– У Новому Завіті про таку молитву нема ні слова. Про молитву до Ісуса чимало, тому що Він Син Божий і Бог, Він буде всіх людей судити, ну а Марія то просто жінка.
– А, то Ви напевно сектант, у Матінку Божу не вірите. Continue reading

Чи повинна Церква трансформувати суспільство?

Мені впадає у вічі одна тенденція: все більше служителів в Україні вірять, що найкраща модель стосунків Церква\держава це трансформація. Мовляв, не конформізм (пристосування, підтримка, злиття), не нонконформізм (протиставлення, опозиційність, втеча), а саме поступовий вплив і перетворення.
Звучить гарно.

Я не супер-пупер великий знавець історії Церкви, але десь таке вже чув. У XIX ст майже всі християни у Європі думали, що прийшло Тисячолітнє Царство на землю. Нема великих воєн, християни мають значний вплив на державу та устрій, все класно.

Але прийшла Перша Світова війна, через 20 років – Друга. Післявоєнна Європа крок за кроком почала відмовлятися від християнських засад. Сьогодні більшість держав акцептує те, що ще 100 років тому не акцептувало ніяк. Хоча це та сама “християнська” стара Європа. “Реформовано-трансформована”. Continue reading

Чому прийшов Ісус Христос? (підбірка віршів)

“проповідувати” Марка 1:38

“Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння” Матвія 9:13

“А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння. ” Марка 2:17

“Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча. Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її.” Матвія 10:34-35

“Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!” Луки 12:51 Continue reading

Вознесіння Церкви і Друге пришестя Христа – чи це одна й та ж подія?

Протягом майже всієї історії Церкви – уривки 1Коринтян 15:50-55 і 1 Солунян 4:13-18 розглядалися в зв’язку з Матвія 24:27-31, 37-41.
І тому, в історії Церкви – багато людей припускали, що Вознесіння відбудеться під час Другого Пришестя Христа.
Але з часом – коли люди почали вивчати пророцтва набагато серйозніше, ніж раніше – виникло інше тлумачення 1 Кор.15 і 1 Сол. 4.

Отож, існує кілька вагомих відмінностей між Вознесінням і Другим Пришестям Христа.

Перше – в Вознесінні з землі забирається Церква (1 Сол.4:17) – у другому пришесті забираються невіруючі – Мт.24:27-28, 37-41.

«Як було за днів Ноєвих» – у дні Ноя з землі, через потоп, були забрані всі невіруючі.
Continue reading

Чотириєвангеліє (план)

Якщо Ви хочете прочитати все життя та служіння Ісуса Христа, як одну суцільну історію – ось хороший план

Пролог – Ів. 1:1-18
Благовіщення – Лк. 1:5-38
Марія в Єлисавети – Лк. 1:39-56
Народження Івана Хрестителя – Лк. 1:57-80
Народження Ісуса Христа – Мв. 1:18-25; Лк. 2:1-20
Стрітення – Лк. 2:22-52
Поклоніння волхвів – Мв. 2:1-23
Дитинство Ісуса – Лк. 2:40-52
Проповідь Івана Хрестителя – Мв. 3:1-12
Хрещення та спокушання Ісуса – Мв. 3:13-17; 4:1-11
Continue reading

Корона-вірус – кара Божа?

В часи епідемій, хворіб, пандемій, чум, пошестей і всього іншого то тут то там вигулькують заяви, що всі ці біди – кара Божа. Чи так це?

Поставимо питання з іншого боку – якщо ми віримо в Бога, то як розуміти природні катаклізми? Бог просто спостерігає за цим всім чи посилає?

Цікаво пороздумувати про це у світлі двох уривків – про потоп (Буття 6) і про знищення Солому і Гомори (Буття 19). Обидві події згадуються в Новому Завіті, що дає додаткові підстави вважати їх справжніми. Continue reading

На кого упала башта Силоамська?

Або чи можна у скрутний час говорити людям про Бога

Як вести себе християнам під час епідемії? Крім того, що мити руки милом, залишатися вдома, молитися, підбадьорювати один одного? Чи розповідати людям про Бога? “Швидко кайтеся, бо на вас усіх чекає пекло”? Як правильно? Мовчати?

Цікавий випадок трапився в Новому Завіті.
“Саме в той час прийшли деякі і розповіли Йому про галілеян, кров яких Пілат змішав з їхніми жертвами. Ісус сказав їм у відповідь: Ви думаєте, що ці галілеяни були грішніші за всіх галілеян, раз так постраждали? Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі ви так само загинете. Чи ті вісімнадцять, на яких упала вежа в Силоамі і вбила їх – ви думаєте, що вони були більш винні за всіх людей, що живуть у Єрусалимі? Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі ви так само загинете”. Лк. 13:1-5

Отже, трапилися 2 трагедії. В першому випадку політичний правитель і намісник римського імператора Понтій Пилат наказав солдатам повбивати євреїв, які приносили кровні жертви, тобто тварин. В іншому – вежа просто впала і вбила 18 людей. Обидві історії сумні, в обох випадках, швидше за все, постраждали “невинні” (з людської точки зору) люди. Але що каже Ісус?

Всі ці люди НЕ були більш винні. Іншими словами, коли трапляється така трагедія (як от, падіння літака, землетрус, цунамі, хвороби, пошесті, мор, пожежі, падіння багатоповерхівки і т.ін.) гинуть не більш грішні, а звичайні люди, серед яких є кращі і гірші. Але всі вони, згідно вчення нашого Спасителя є грішні і потребують спасіня духовного. Continue reading

Думки про корона-вірус і все таке

Все ж таки думаю, що проблема дуже сильно штучно розганяється.

У Львові нуль (!!!) хворих. Для чого закривати всі садки і школи? А якби їх було 10 – то і тоді не варто. Але нема десять, є нуль.

З цієї ж причини не варто закуповувати тонни гречки.
З цієї ж причини не варто боятися.

Я думаю, хтось дуже заробить на цій паніці. Чи виробники/продавці масок, чи короновірус-тестів, чи ще хтось. Але хтось сильно нагріє руки, а хтось дуже втратить.
Що робити з маленькими дітьми, де обоє батьків працюють? Де і з ким вони мають бути, якщо всі садки/школи закриють? Continue reading