Сергій ЧЕПАРА

В українців є одна цікава звичка: більшість з них боїться слів.

Кілька років тому мої друзі, американські місіонери, мали служіння в селах Львівщини. Вони командою кожного тижня відвідували якесь село, де роздавали християнську літературу і показували у сільському клубі фільм “Світло для світу”. Хлопці були підкреслено ввічливими, чемними і в конфлікти не вступали. В одну суботу вони приїхали в село Сколівського району, де жили мої родичі. Я якраз був тоді там, у родичів, тому мої родичі знаючи, що американці – мої знайомі, запросили їх на смачний обід. Прийняли якнайкраще. В богословські тонкощі не вникали. Про протестантизм не запитували. На дорогу ще дали пакет смачних яблук. Continue reading →