Чи існує істина в релятивістському світі?

Цим постом я хочу вкотре висловити те, у що вірю вже 7 років – істина не відносна, а абсолютна і християнин повинен вірити в неї, відстоювати, боротися за неї.

Тенденції, які я бачу у євангельському світі мене відверто засмучують. Таке враження, що чітке євангельське вчення все менше і менше приваблює євангельське християнство. Істина перестає цікавити народ. Віруючий народ. Якщо ти віриш в Ісуса – це вже достатньо. Немає значення, в що ти віриш окрім того. Адже доктрина, вона роз’єднує, сварить…  Тому, хлопчику, тримай свої доктрини при собі! І не кажи, що ти маєш правильне вчення, бо у світі так багато конфесій… І всі вчать щось своє. Тому облишмо християнське богослів’я, та й просто любімо один одного.

Але є кілька проблем з цим.
Ісус є істина. Він істинний Бог. Він навчав істини. Ісус не навчав чомусь розмитому, нечіткому. Його слова часто були категоричні.

“Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш! А Він відказав: Горе й вам, законникам…”
(Луки 11:45-46)

Скільки з нас готові при певних обставинах хоча б раз у рік (чи у століття) сказати “Горе Вам!/горе тобі!”? Дуже небагато, гадаю. Ісус був досконалою людиною і Сином Божим. Його слова були сказані правильним тоном, в правильний час і потрібним людям. Він не помилився. Не сказав зайвого. Я навів цю цитату, бо скоро буде побудоване гіпертолерантне христянство, адже сьогодні у нього “вприскують” так багато любові, що для істини нема місця. Але любов і істина завжди поруч, принаймні, якщо вони Божі. Божа любов не існує без Божої істини. В Ісусі явилася “благодать та правда” (Івана 1:17). Не тільки правда. Не тільки благодать. Благодать та правда.

Як християнин я маю відсунути вбік всіх моїх друзів – католиків, православних, баптистів, п’ятидесятниківі вірити в істину, навіть якщо в неї не вірять інші.  «Платон мені друг, але істина дорожча» – сказав Аристотель дуже-дуже давно. Християнин не може заради дружби відкидати істину. Апостол Павло публічно докорив Апостола Петра за те, що він соромиться спільності з віруючими поганами. Петро увірував в Христа, потім зрозумів, що Бог відкрився поганам, але ще потім – почав “морозитися” (Галатам 2:11-14). Павло став на бік істини, а не дружби – докорив Петра публічно – і це приклад для кожного з нас. У мене є друзі католики, але я не поклонятимуся Марії. Ну, з цим все просто, але як бути, коли мова йде за євангельські кола? Абсолютно так само – Слово Боже має бути цінністю. Не церква, не дружба. Я не закликаю жодного з Вас пересваритися з усіма через доктрини. Але я закликаю Вас бути вірним Богу і Його слову. Не займатися лавіруванням чи політиканством.

Чи хочу я сказати, що абсолютно правий, а інші помиляються? Ні, це не тема моєї статті. Тема – істина є і за неї варто боротися. Суть не в  тому – правий я, Ви чи ще хтось, а в тому, що ми не можемо бути розмитими там, де Бог не розмитий. Ви не можете не вірити в Божу істину, якщо Ви “просто хороша людина”. Богу потрібні поклонники “в Дусі й істині” (Івана 4:24).

“Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього?”
(Іван Хреститель, Луки 3:7)

Скажіть чесно, як би ви реагували на слова служителя церкви, якби він назвав когось родом зміїним/гадючим поріддям? В цю церкву Ви б вже не пішли ніколи.

Напевно, сучасники прозвали б найправеднішого мужа (Луки 7:28) “радикалом”, “консерватором”, “сепаратистом”… Заборонили б проповідувати у церкві. Він ще й одяг зі шкіри носив, їв сарану і мед дикий… Та Ісус назвав його праведником, що перевищував благочестям Йова, Мойсея та Авраама.

Церква – стовп і підвалина істини (1 Тимофію 3:15). Але як вона буде стовпом і опорою, якщо кожен у церкві вірить у щось своє? Вір у що хочеш і не заважай мені вірити у що хочу я. Я називаю це “християнський релятивізм”. Вибір – як основа сучасної філософії світу – проникнув туди, де його не запрошували. Ви можете вибирати будинок, авто, школу, університет – але Ви не можете вибирати істину. Її або приймають або ні.

Чому Апостол Павло так серйозно насварив галатів, ще й обізвав їх “нерозумними” і лякав прокляттям (Галатам 1:9, 3:1)? Тому що вони змішали закон і благодать! Вони посміли думати, що до жертви Христа треба підкинути ще “трохи діл” … І яка реакція Павла? Вірте у що хочете, тільки любіть один одного? Головне несіть Євангеліє у світ, а вчення – справа другорядна? Ні. Павло сильно сварить християн і 6 розділів розтлумачує їм істину.

Християни! Давайте гідно і відповідально вивчати і навчати істини! Адже це те, що доручив нам Господь.

Advertisements

One thought on “Чи існує істина в релятивістському світі?

  1. Спасибі, Сергію, за статтю. Заставляє задуматися. Мені ще здається, що нам (людям), трохи складно діяти як Ісус. У Нього, звичайно, була влада так казати, адже Він абсолютно праведний. Людині ж порібно дістати колоду зі свого ока спочатку. Коротше дещо складно. Думаю що треба вчитися любові й любити все життя (це так як Він будучи на хресті за тих же людей молився, бо вони не знають що роблять), і паралельно шукати й триматися Істини. Можна наприклад, якщо друг православний, не докоряти йому, а просто не погоджуватися у питаннях віри. Головне правильно розуміти боротьбу за Істину, і не перетворювати все на нелюбов, що буде їй перечити. Дуже цікава тема. Ще раз дякую.

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s