Господи, дай мені знак!

Є багато жартів про волю Божу та як її шукають. Але якщо серйозно?

Нам часто хочеться знаків, точніше прямих відповідей. Складна життєва ситуація, дилема, треба робити вибір, хвилювання, невпевненість. І тут багатьох християн (здебільшого молодих у вірі, але не тільки) несе в бік до “дай мені знак”.

Зізнаюся чесно, сам не раз, не два просив у Бога знаки. Щоправда, отримував вкрай рідко – лише кілька разів за життя. Але так часто хотілося (і досі інколи хочеться) отримати знак. Обставини, ангела з Небе, смс, вірш з Біблії :)

Насправді Бог сам вирішує коли і кому промовляти особливим чином. Бог, для прикладу, розмовляв з Авраамом, але не робив це кожен день тричі впродовж багатьох років, а лише зрідка-зрідка. Ну і честі Авраама удостоїлися не багато людей.

Чи може Бог говорити  сьогодні, як колись з Авраамом? Певно, що так? Чи Він так робить? Швидше ні, ніж так. А якщо робить – то дуже зрідка, в дуже особливих випадках, і з дуже небагатьма людьми.

Чому? Хіба ‘му тяжко?

Річ у тім, що Бог дав нас достатньо, щоб приймати зрілі осмислені рішення.

• Біблія, тобто Святе Писання (Слово Боже) – там не книга, там бібліотека 66-и книг!
• Святий Дух, Який проживає у кожному віруючому і Який виконує низку функцій.
• Вселенська і помісна церква (всі віруючі які колись жили або живуть зараз – чи десь далеко чи поруч)
• Досвід (життя з Богом і служіння). З цим треба акуратно, але в мудрому поєднанні з іншими трьома може грати позитивну роль.

Коли Францішці, моїй донечці, 2 чи 3 роки – я приймаю багато рішень за неї. А коли їй буде 18, то вона вже прийматиме всі чи майже всі сама :)