Імідж церкви. Це шкодить іміджу церкви. Якщо у Львові живе близько 10 тис. євангельських християн, то з них абсолютна більшість не просто вважає куріння гріхом, а й дещо дистанціюється від церкви, яка думає інакше. Але само по собі це ще не причина щось змінювати. Я і наша церква вірять у вічну безпеку та інші незрозумілі комусь речі. Але вірити у щось незрозуміле та практикувати шкідливі звички – різні речі. Тому, з огляду на імідж, це ще одна причина не курити. (Мені б хотілося, щоб наша церква більш активно товаришувала з церквами Львова. Якщо деякі наші церкв’яни публічно куритимуть, це буде в рази важче)

Важливо, щоб не було контрасту між богослів’ям і практикою. Я маю на увазі, що церква може дуже глибоко навчати академічного богослів’я, але бути досить лояльною до гріха на практиці. А може не навчати богослів’я, натомість через диктат служителів тримати всіх “струнко”. Обидва варіанти погані та не славлять Бога.

Якщо у церкві наставництво на належному рівні – є більше шансів більш зріло дивитися на теми з т.зв. “сірих зон”. Я вірю що “сірі зони” – це зони, де щось робити грубо кажучи не гріх, але є низка причин, чому це робити немудро. Сірі зони це не білі зони, і не чорні. Це, так би мовити, не гріх, але і не “зелене світло від Бога”. В багатьох питаннях треба керуватися не лише свободою, а й любов’ю до ближнього.

Куріння може спричинити залежність. Така залежність буде, безумовно гріхом. Чи потрібно робити крок до гріховної далежності?

Гроші. Деякі курці витрачають кілька сотень гривень на куріння. Коли я вперше це дізнався – був шокований. Адже за ті гроші можна було б купити багато кілограм фруктів! А знищувати здоров’я за свої гроші?..

Я вірю в те, що Бог хоче, що б не просто технічно підходили до таких питань – гріх/не гріх, а щоб ми мали бажання догоджати Богу і любити Його. Коли людина любить Бога тоді їй легше щось зробити, а щось інше не робити.

Словом, вирішувати Вам.