До питання російських пісень прославлення в україномовних церквах

Кілька коротких думок на тему російських пісень в українських україномовних церквах.

Будь-яка мова є продуктом багатьох поколінь людей, в тому числі, тисяч письменників, а зараз – теле- і радіоведучих, веб-журналістів, блогерів. Мова – душа народу, один з основних його елементів ідентичності.

Варто розрізняти мову (як важливу частину культури) і політичний режим. Наприклад, німецьку мову творили за століття до “Тисячолітнього Райху” в 1933-1945 роках. Німецьку мову творили селяни, робітники, поміщики, священики, торговці Німеччини ще до того, як народилися перші нацисти. Російська мова існувала задовго до Леніна, Сталіна і Путіна поготів.

Національне не може бути важливіше за духовне для віруючої людини. Якщо ти християнин, то визначайся, що для тебе важливіше – Бог (і його система цінностей) чи нація. З точки зору Бога є лише одна єдина унікальна нація – Ізраїль. Українці, поляки, росіяни, німці, французи і все-всі-всі інші це лише погани. Вони відрізняються мовою, культурою, побутом, менталітетом, цінностями, організацією свого життя, але в контексті вічності всім потрібен Спаситель Ісус Христос.

Грубо кажучи, у епоху церкви Бог ділить всіх людей на дві великі категорії – тих, хто увірував, і тих, хто не увірував. Росіяни, німці і поляки, які увірували для мене брати і сестри у Христі, а ті ж росіяни, німці і поляки, які не увірували – погани, яким треба нести звістку Євангелії їхньою мовою.

XVI-XIX століття у Європі цікаві тим, що остаточно сформувалися нації як такі. Хочу це мегадискусійне питання, але швидше за все українців як таких не існувало до XVI чи XVII століття. Ми можемо говорити про праукраїнців, протоукраїнців, слов’ян чи ще когось, але не українців у сучасному розумінні цього слова. XX століття – час двох Світових Воєн, розпад імперій і колоніального світу, але водночас і творення політичних націй. Найкращий приклад політичної і вельми успішної нації – Сполучені Штати Америки. США – це супердержава, яка, по суті, не має прадавньої історії. Більшість “старої” Америки становили переселенці з Європи, а згодом – з усіх куточків світу. Основними цінностями є свобода і справедливість, а англійська мова де-факто відбувалася як державна, хоча ніхто нікому не заважає розмовляти чи друкувати книги німецькою, іспанською, російською чи українською.

Україна дійсно тривалий час була під впливом Російської імперії і дійсно була русифікована. Але в той же час мені не відомі переконливі факти, що Одеса, Дніпропетровськ, Харків та Донецьк колись були в основному україномовні. Це молоді міста (порівняно з Львовом, Галичем, Володимиром Волинським, Києвом, Черніговом), які швидко зростали завдяки видобуванню корисних копалин, індустріалізації, кораблебудуванню, ГЕС, важкій промисловості і все таке. На західній Україні (в часи Польщі-Австрії) у багатьох містах домінувала польська, німецька, ідиш, але ніяк не українська (чи російська).

Галичанський патріотизм здебільшого проукраїнський, але часто дещо “шароварний”. Здебільшого акцент робиться на символи, а не суть, цінності, цілі. Нема нічого поганого у салі, вишиванці, українських піснях чи борщі і варениках, але щоб Україна стала цікава світові, треба трохи більше. А щоб Україна стала лідером у регіоні – треба побудувати сильну економіку. А для цього вишиванки і сала недостатньо.

Церква створена Богом для поклоніння, а не для відстоювання національно-культурних інтересів певного етносу. Якщо в церкві домінують україномовні українці, то логічно, що і пісні прославлення, і проповіді будуть здебільшого українські. А якщо в церкву прибули десятки сімей зі сходу чи Криму, то було б вельми похвально посилити російську – щоб російським християнам було більш комфортно.

На Небесах співатимуть прославлення різними-різними мовами – і російською теж. Якщо Путін увірує перед смертю в Ісуса Христа – він теж там буде – подумайте про це. Можливо, житиме у тому самому небесному кварталі, що і Ви..))

Виганяти “російського папа” з України теж не треба, бо українці мають право ходити молитися куди хочуть, навіть в китайську церкву токійського патріархату, якщо така є. Але! Якщо церква втручається в політику, а ще і шкодить державним інтересам, то відповідь держави має бути швидкою і ефективною.

“Будувати, а не руйнувати”. Якщо Вам не подобається якась мова чи культура, то по-перше, дослідіть своє серце і з’ясуйте що ним керує. Якщо ненависть, а не любов – краще покаятися. А якщо Ви великий фанат української культури, пісні, мови – то активно фінансово підтримуйте їх. Накупіть кілька сотень чи тисяч українських хороших книг і подаруйте їм дитячим бібліотекам. Фінансово підтримайте переклад європейської літератури українською мовою. Колись, у тій самій Галичині, казали так “Люби Україну до глибини власного гаманця”. Іншими словами – любіть її фінансово, витрачайте на неї гроші.

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s