Релігія чи хрест Христа? Ось в чому запитання…

Зараз в інтернеті набуло популярності радіоінтерв’ю дівчини, яка була тривалий час в одній з протестантських церков, але потім вирішила перейти в католицизм де і залишається сьогодні. Це інтерв’ю викликало цілу хвилю обговорення і коментування.

Не маю наміру розглядати мотиви переходу конкретної людини, тим більше, що про це знаю відносно небагато. Але сьогоднішній дискурс навкого того інколи ставить мене в штупор. Таке враження, що обговрюється все, окрім головного.

Як народжений греко-католиком я маю непогане уявлення про греко-католицизм. І у 18 років я зустрів протестантів і “став протестантом”. Так може виглядати зовні, але чи в цьому річ?

Річ не у формах. Річ у тому, що все своє життя (активно чи пасивно, прямо чи опосередковано, свідомо чи підсвідомо) я вірив у спасінння через власну праведність (моральність/добрі діла/релігійність). Я не був ультрарелігійним, відвідував католицький храм лише трохи частіше, ніж двічі на рік. Я читав Святе Письмо і відносно багато знав про життя Ісуса Христа. Але я ніколи не вірив, що він заплатив за мої гріхи. Я ніколи не зв’язував питання власного спасіння до діла Христа на хресті. Так, я знав, що Христос помер за гріхи людей. Але для мене це була “загальна фонова інформація”, яку я ніколи не застосовував у думках щодо себе. Ті “всі”, за яких помер Христос, вони не містили “мене”. Напевно, я вірив, що Ісус – Син Божий. Але я також вірив, що добрі буддисти, конфуціанці, мабуть, теж спасуться. Тому що тоді не розумів, що Ісус – єдина дорога до Бога-Отця. Не релігія, не конфесія, не громада, навіть не вчення (у певному сенсі). Ісус Христос – бо так захотів Бог Отець.

Я дуже мало знав богослів’я – і протестанстького, і православного, католицького. Не порівнював я і моральність людей. Так, мені здавалося, що потестанти “трохи кращі”, “трохи живіші”, “трохи чистіші”… Але не в тому річ.

Річ у істині. Серед протестантів є багато аморальних, негідних і нечесних людей. Є люди, які не платять податки і які зневажають владу. Є розумні і нерозумні. Справа не у протестантизмі. Справа не у глибинах знань і розуміннях конкретних людей. Я ніколи не проводив дослідження який середній коефіціент інтелекту у представників різних конфесій. Я не знаю, де більше людей з вищою освітою. Не знаю, де більше лікарів, інженерів і вчителів. Бо це не має жодного відношення до мого поклоніння Богу.

“Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись. “ (Івана 4:24) – ці слова наш Господь і Спаситель сказав 2000 років тому, але у всі часи вони були мегаактуальні. Яке поклоніння очікує від нас Бог? В дусі й істині. Богу важливе серце людини. Що це значить? Що фундаментальним є питання не освіти (або ще чогось), а того яким духом керована людина і чи вона вірить і практикує правильні речі.

Я знаю і поважаю багато служителів з кальвіністською сотеріологією. Деякі для мене прикладом в різних сферах. З деякими я товаришую. Книги інших читаю. Але кальвіністську сотеріологію я вважаю хибною. Для мене не так важливо середній інтелект чи кількість дипломів кальвіністів. Я хочу вірити у правильні речі. Тому що Бог Біблії є Богом правдивим. Він не плід нашої уяви чи культури. Він  – Абсолют, Джерело Життя, Вседержитель. Він – Бог любові і Бог істини. Йому не потрібна наша релігія.

Питання не в тому, яка модель християнства є сильнішою з освітньої або суспільної точки зору. Десь в горах може бути пастух, який пасе вівці все життя, але увірував у Ісуса Христа як свого Спасителя. Він – мій брат, і я буду разом з ним поклонятися Богу і служити Йому. А десь у Римі чи Нью-Йорку може бути успішний бізнесмен, професор чи інженер, який регулярно відвідує храм, але не має віри в Христа. Його гріхи не прощені, він – не дитина Божа, неоправданий і непрощений грішник…

Питання не у таборах. Я у таборі “зелених”, тому я хвалю “зелених”. Сині, червоні, сірі, чорні і білі – всі погані. Хороші зелені. Тому що я зелений. З нами Бог. Тому що ми хороші, правильні, пухнасті. Наш табір “саме той”. Тому що у ньому я.

Ні, не так. Річ не у таборах, не у конфесіях чи  релігійних течіях. Річ у істині. Істині про природу і характер Бога, про спасіння і благодать, про віру і діла, людину і церкву, сім’ю і державу.

Я не вірю, що Марія вислуховує молитви. Тому що так прямо навчає Біблія – вона не вислуховує. Я не вірю в чистилище, мощі, “особливі” молитви. Але я вірю у багато речей, які навчав Ісус і Його Апостоли. До речі, перші учні Христа особливим інтелектом не відзначалися, університетів не закінчували. Освіта – це прекрасно. Я хотів би, щоб усі християни мали прекрасні освіти – світську і духовну.  Мені також хотілося б, щоб віруючі були більш активні в громадському та політичному житті – щоб ставали депутатами рад, міськими і сільськими головами, директорами шкіл, чиновниками, міністрами, керівниками департаментів. Але навіть якщо цього не буде ще 100 років – я не піду з протестантизму. Тому що я сюди прийшов не через це.

До речі, про глибину. Протестантське богослів’я завжди здавалося мені найглибшим, хоча у нього теж є вади. Я не розумів і не розумію людей, яка кажуть що православ’я/католицизм це “академія”, а протестантизм “школа”.

Протестантизм буває різним. Буває дуже поганим. Навіть безбожним. Сьогоднішні протестанти дуже далеко заходять там, де не варто робити і кроку. Під впливом світу деякі церкви дозволили жінкам навчати духовних істин, інші – терпимо ставляться до гомосексуалізму, ще інші – перекрутили Євангеліє. У протестантизмі є всяке різне. У США дуже багато людей називають себе протестантами, але очевидним є те, що більша частина людей ніколи не зустрілися з Ісусом. До речі, в Україні є багато людей, які називаютсья православними, але дуже далекі до православ’я…

Чи зустрівся ти з Ісусом? Чи віриш, що Він помер на хресті за тебе? Він помер за тебе – це факт. Тільки прийнявши вірою жертву Христа ти отримаєш вічне життя. Натомість, якщо покладатимешся на свою релігію (навіть протестантську) – тебе чекає не блаженство, а прокляття, навіть якщо ти моральна, чесна і добра людина. Тому що добрих і моральних нема. Є відносно добрі, або більш добрі. Але в цілому всі є злі і зіпсовані, включаючи автора цих рядків.

Шлях на спасіння – віра в Христа – хто Він є і що Він зробив. Він помер за тебе. Він помер за мене і взагалі за всіх людей (українців, росіян, німців, китайців та американських індіанців і взагалі всіх-всіх). Не шукай спасіння в рілігіях. Для когось християнство – це правильна релігія. Це і так, і не так. Це так в тому відношенні, що воно навчає істину (але багато християн навчають дурниць – це теж правда). Це не так, в тому відношенні, що воно не дає спасіння. Спасіння дає Бог через віру в Христа (який “заробив” або “заслужив” спасіння). Само по собі християнство не дає нам бонуси. Приходячи в храм (в протестанський теж) ми не стаємо кращі чи ближчі до Бога. Тільки Христос. Тільки віра в Нього.

Отож, на завершення. Де бути? Там, де навчають істини.  І там, де можна служити і поклонятися в дусі й істині. Там, де є брати і сестри. Там, де є здорове вчення і здорова практика. Там, де діє Святий Дух і де є плоди Святого Духа. Бути в церкві і бути частиною церкви – церкви Христа.