Цього року брав участь у виборах народних депутатів. Не лише голосував, а й був спостерігачем – у Славському. До речі, місцеві досі сперечаються – Славське чи Славсько. Місцеві кажуть “о”, але історики кажуть, що радянська влада невдало скопіювала польські чи німецькі топоніми, тому записали “е”. Отже, офіційно Славське, але народна назва Славсько.
Отже, я був спостерігачем. Це передбачає бути 12 год на дільниці – і потім ще кілька годин вночі, поки комісія рахує бюлетні і пише протоколи.
Майже всі (чи навіть всі) члени комісії одягнули вишиванки. Це було доволі гарно.
У Карпатських селах нерідко люди кличуть на урочисті події священика, щоб той промовив молитву. Славське не було винятком. Тут священик здійснив міні-богослужіння, звершив молитву, подарував образочки (які багато хто одразу і цьомали), запалив свічечки. Навіщо свічечки до молитви досі не збагну.
О 8.00 відкриваються двері і ми всі дружно співаємо гімн України. Я теж співав, хоча до цього робив це востаннє, можливо, 10-15 років тому.
Священик голосує першим. “Ходіт сюди, отець Андрій” – каже одна членкиня ДВК і вижає служителю церкви 2 бюлетні.
На 8.00 прийшло доволі багато людей
Взагалі приміщенням для голосування слугував народний дім, або “клуб”, як кажуть місцеві.
Урн було 4 великі і одна маленька переносна (для тих, хто голосує за місцем перебування)
Люди часто були здивовані, що бюлетнів 2. Деякі поняття не мали хто всі ці 15 кандидатів по мажоритарному округу. Натомість деякі голосували навіть дуже впевнено.
Я з трьома членами ДВК відправився на голосування за місцем перебування (в народі – на дому). Сільська рада (?) укладає договір з підприємством, яке возить 6-8 годин членів комісії по селі. Оскільки селище Славське доволі велике, то намотали немало кілометрів. Щоправда, я був лише 10 ха. Інших 16 осіб члени ДВК відвідали без мене.
До речі, інколи виникала ситуація, що в хаті був лише виборець, що голосує і поруч нікого з друзів/родичів. Інколи це вибрець за станом здоров’я не міг поставити плюсик, але члени ДВК чи спостерігач не мавють права це робити. Що ж робити? Як варіант, кликати водія машини :)
Славське велике селище і багато хат розташовані високого в горах. Тому ми добряче спотіли, коли піднімалися.
Інколи старенькі люди живуть самі або з котиками-песиками. Інколи вони погано чують, тому доводилося голосно гукати та стукати у двері
Природа у Славському просто фантастична.
Наша “бригада” продиралася крізь хащі, щоб люди могли проголосувати вдома
Після того, я повернувся “на базу”, тобто на дільницю.
Дівчата членкині залюбки фотографувалися
Голосувати прийшли і пластуни. Вони мали відкріпні талони і тому отримали лише 1 “партнійний” бюлетень.
Всього на моїй дільниці було видано 666 “партійних” бюлетнів і на 74 “мажоритарних” менше. Це означає, що на дільниці голосувало 74 “туристи” (гості села).
Інколи люди прискіпливо читали бюлетень, тому перебували у кабінці понад 3-5 хв.
В приміщенні було прохолодно – градуси 22, а от надворі не менше 26. Про тепле повітря можна зрозуміти по одягу деяких юних виборців.
До речі, було принаймні 2 спроби голосувати без паспорта. Не дали
У Славському є багато симпатичних незміжніх дівчат. Отож, парубки, може Вам варто відвідати Славське найближчим часом? :)
О 20.00 ми закрили двері і почалася робота – все треба було правильно запечатати і всі бюлетні порахувати.
На цій фото голова і секретар ДВК. Головою була молода жінка, яка раніше не мала такого досвіду. Їй допомагали більш досвічені члени ДВК. А взагалі, спостерігаючи за стосунками в комісії, ще раз переконався, що людські стосунки, це значно складніше, ніж квантова механіка :)
Процес зайняв багато часу. Все треба було ретельно перерахувати і правильно заповнити протоколи. Це було непросто, скажу чесно.
Не пишу тут, хто переміг на моїй дільниці, бо суть не в тому. Всю роботу ми закінчили о 3:00. Всі були сильно втомлені. Я поїхав додому в Сколе
Сергій Чепара,
фото автора